Завантаження
Світлана Касьянова, "Манекен"
Каша була глевкою. Мартуся сиділа на табуреті біля столу, затисши у напівсонній долоньці м'якого, рожевого бегемотика. Як тільки на кухню вкочувався рух, хапала ложку, запихала до рота, а там уже нікуди і ковтнути не моглося.
— Їж, їж, — мати кидала механічно, зазирала в чайник, брязкала чимось, мабуть, чашками, ложками — все воно здзвякувало неохоче, сонно.
А вікно за напівпрозорою фіранкою було чорно-сизе.
— Ма, фкіки часов? — Каша заважає вимовити, але бегемотик гріє долоньку...