Завантаження
Юрій Власішен, "Роман на ранок"
Роман прокинувся у ванні. Зі сталевого носа викрученого крана пірнали в холодну воду останні найупертіші краплі. Як завжди, повертаєшся у реальність, коли закінчується вода. Він прискіпливо оглянув свою гусячу шкіру, посміхнувся — ет, найбільший людський орган.
Треб-б-ба вставати, клацають зуби. Мокре задубіле тіло тягнеться до рушника.
— Гаразд, — погоджується Роман і неквапом підіймається. І враз забуває, для чого він стоїть тут, посеред чужої ванної, по коліна в бр-р-ридкій воді...