До сонця хмари зблизились беззвучно,
Долоні наші виноградник сплів,
Куди в дорозі фатум звів.
Долоні шовк, так статись мало.
Коли нас небудь це лякало?
— Природи працю тиша затримала:
Жодних криків та гамір стих.
А голоса звучать так гучно;
Скрізь ті степи, помічу влучно;
Несеться по полю, лугами
Наші милостиві гамми.
Пройшли дощі розрізав скалі.
Геть незгоди розтріскали
Душі немислимих безум
І знову незручно стало нам.