То є тенденція чи лячний спадок і культура,
То є стражденний і зрадливий небокрай,
Або ж то спротив? Мỳзико, заграй!
Чому всі книги пишуть про страждання?
Страждання: в юності, у зрілості, в житті,
Одвічне горю і журбі плебейські потурання,
Ось так у злиднях книги, ніби як в житті.
Страждання: від держави, праці і кохання
Від щирості у дружбі, старості і сповідання.
Страждання від розумних, бідних і дурних…
Куди не кинеш оком — бачиш лиш таких.
Здебільшого про що читаємо в книжках?
Чому дітей у школі відтепер навчають?
Як хтось, колись "біднесенький" страждав в віках,
І це є приклад? ЩО ЩАСЛИВІ НЕ БУВАЮТЬ?
Вони страждали, все пережили,
Тепер і ми успадкували естафету?
То годі! Ми — шановні читачі,
МИ ІНШЕ ХОЧЕМ, ІНШОГО ПРЕДМЕТА!!
Про радість, щастя і кохання,
Про щирую, чарівную любов,
Про те, як зрання до смеркання
Плекали один одного ми знов і знов.
Про миті незабутні в вирії життя,
Про той вогонь, що спалював нещадно,
Література — шлях в омріяне буття
Щасливим бути аж ніяк не складно.
Писати треба про добро,
Про щастя, радість і любов без краю.
Нести жаринку і в серця людські тепло,
Бо ми — провідники до щастя небокраю!
14.08.2024