літні сандалі…
Зустрілись очима,
проходить далі.
Ось іде Софа —
дівчина з бантом,
я був закоханий…
Тепер — панна.
Це мій вчитель музики —
комірець зім‘ятий,
відірвані гудзики…
Стакато … сто катів…
Це іде мій сум,
це крокує пам‘ять
про ту красу,
що розіп‘яли…