Чогось, що більше ніж буденний світ,
Вітрила в ньому є і альбатроси,
І, променем, серед зірок політ.
Цей образ огортає ніжно Всесвіт,
Він знає його кожний закуток,
Він навкруги і одночасно в серці,
Він фон для почуттів і для думок.
Це погляд наче, в душу і назовні,
Це вітер, що співає сам собі,
Коли він є – зникають тіні чорні,
А пропаде – і ніч у голові…