Сотні,
Чи навіть тисячі безіменних могил,
Ховають в собі історії
Тих жахіть,
Якими живуть наші люди,
Наші українці.
Історія наша циклічна.
І кожного разу,
Знову і знову
Ми робимо ті ж помилки.
А ворог наш, циклічно повторює дії
Що зараз..
Що сто років назад..
Одне й те саме знову і знову
Ціль його,
Знищення нашого народу
Вщент!
Щоб жодна людина
Не сказала
"А от я українського роду"
Щоб жодна людина
Не заспівала наших пісень
Бо пісня наша то слово,
Слово про те як жили ми,
Чи не ми?
Українська пісня,
Це пам'ять про ті всі негоди
Що спричинили нашому роду
Злії люди чи не люди?
Так чому ж вона має замовкнути?