під крутим хребтом,
Під Хрестом — стара могила,
небо — над Хрестом...
Тут колись під Деркачами
гаряче було —
Козаки із перначами,
шаблі наголо.
І трубив трубач до бою —
духу додавав,
Пан отаман за собою
лаву піднімав
Ворогам найвища кара
падала на шлях
І у месників скресало
сонце на шаблях.
У відстояній свободі
слави апогей.
Браття, ми святого роду —
будьмо, гей, гей, гей!
...Зливи й хуртовини вили
над крутим хребтом,
Під Хрестом — стара Могила,
сонце — над Хрестом...
Грай же, грай, труби, маестро,
у новій порі —
Козаки уже воскресли
на Святій горі!
7.01.04. Деркачі.