Бережи! То часточка мене...
Наді мною загадкова синь,
Її велич вік не промине.
Десь на небі стоголосий дзвін
Манить, кличе: "Ти почуй мене!"
Відлітаю, просто знаю: він
Зраду стерпить, втечу проклине!
Я б з тобою зрадила йому,
Та чи буду я тоді ще Я?
Покидаю цю густу пітьму
Сонце називати на ім"я!