Абстиненція
***
там тікає і такає годинник
то швидше то повільніше іде
там тікає і такає хвилинник
і ходить за годинником будь-де
і ходять і гуляють по кімнаті
годинник із хвилинником одні
як привиди вночі в порожній хаті
годинник із хвилинником сумні
***
В тебе сукня кольору неба
нічного
та ні місяця ні зірок
чи буває так
щоб нічого?
чи існує насправді
рок?
чи існує насправді лихо?
спитай
у свого вандала
він розкаже тобі
не існує
не існує бо вже
існувало.
***
сторінка
конспекту
мова
англійська
наївні помилки
і спогади
близько
ти тут
поруч мене
наївна
чудова
моя ти царівна
англійської мови
***
якщо до шести
числа диявола
додати одиницю
звичайнісіньку собі одиницю
то вийде сім
число боже
якби ти це знала
то зовсім іншими очима
дивилась би на усіх дияволів
***
І ось мене нема.
Хтось заслав моє ліжко.
За вікном трава.
На вікні —
недочитана книжка.
Я тягнув нещасливі білети,
Підтасовані безсоромно.
Я вбив вас у стані афекту,
Ви мене —
холоднокровно.
***
хто ти тепер?
і де мої подарунки?
і де мої фотографії?
як Помпеї, припали пилом?
а вони ж навіть не встигли вицвісти!
хто ти тепер?
скільки разів ти зрізала волосся?
воно валяється долі, як сіно!
і тепер ніхто не зможе
зняти з нього мої відбитки.
хто ти тепер?
***
назви моїм іменем
виведений тобою
вірус
нехай клянуть мене нащадки
коли будуть вірусом точені
пізнають ціну майбутнього
майбутнього недосяжного як ти
зате не знатимуть що минуле
набагато недосяжніше
***
Літнє сонце сідає на пенсію.
Світлі дні просвистіли, як сон.
В гості проситься ця абстиненція —
Пересмажену сильно гарсон
Все несе на підносі нам осінь.
***
Н.К.
так подобається мені на тебе
дивитись
коли ти мерзнеш
така маленька
акуратна і тремтиш
обіймаючи себе за плечі
руки на них ніби собака на сіні
***
дівчина яка завжди ходить лише повз
своїми парфумами
нагадує мені про ту що колись
а наскрізь
***
Засинаю й чую:
пацюки
на горищі бігають, як коні.
У сон пірнаю, але слухаю-таки,
як сльози сохнуть на подушці і долонях.
І знов питаю:
дні минулі де ті?
В яких світах від мене їх заховано?
А пацюків немає,
бо там поверх —
третій —
будинку п'ятиповерхового.
***
Ти не шукай щастя, дурепо,
не шукай казкового міста:
щастя саме знайде тебе і, зірвавшись із цепу,
схоче загризти.
***
певно хотів ти кинутись із сльозами
і цілувати руки й ноги йому
але забивав у них цвяхи
а ти не води хотів йому подати
а вин кращих з імператорського столу
тому й не знайшов нічого крім оцту
а ти хотів коронувати його
але надіти мав право
тільки вінок з терну
ну а ти
ти просто хотів почепити
табличку йому на хрест
і почепив
ти й досі чіпляєш таблички
***
Господи,
Ви захопили усе небо
і я на Вас трохи сердивсь
не зважайте я був хворим
у мене є довідка
я не вірив у Вас, Господи,
але Ви існуєте не сумнівайтеся
бо ж повинен бути хоча б хтось
до кого можна було би ходити
і дякувати
***
Обоє покинемо місто ми,
обом нам буде не жаль,
та потім —
я знаю, хто їстиме
святий його асфальт.
А дні-вороги —
всі про тебе! —
примушують чомусь іти,
вмикати чотири конфорки
й палити над ними мости.
Хоч ліплені різними тістами,
хоч зшиті із різних пальт,
зате обоє ми їстимемо
рідного міста асфальт.
***
Розчини в повітрі сни свої даремні.
Розчини в повітрі сни свої дарма.
Ти мене не знайдеш у кімнаті темній.
Надто, я кщо там нема мене. Нема.
Виміряй життя , не випусти ні свята.
Порахуй, дитино, скільки тобі свят.
Не рахуй дороги, кожна з них — десята,
А мене обходь у декількадесят.
Все одно цей світ сотворений із вати.
Все одно із мене утече тюрма.
Хто не заховався, я не винуватий.
Я не винуватий, що тебе нема.
***
А вдома і сніг і свята,
І ніч ліхтарями іскриться.
А вдома і сніг і свята!
Заберіть же мене із в'язниці...
А вдома і зелень і цвіт,
І річка моя, що не тоне.
А вдома і зелень і цвіт!
Заберіть же мене з-за кордону...
А вдома пахуче й сосново,
І ранки лежать у росі.
А вдома пахуче й сосново!
Заберіть же мене з небесі...
А вдома засипало листя,
Як дні вже прожиті й не марні.
А вдома засипало листя!
Заберіть же мене із лікарні...
А вдома і сніг і свята,
А вдома святкові петарди.
А вдома і сніг і свята!
Заберіть же мене із ломбарду!
***
Мій кіт за тобою скучив,
У мене нові книжки,
У мене нові шпалери,
Мій кіт за тобою скучив.
У мене нові шпалери,
У мене нове життя,
І тільки одна проблема:
Мій кіт за тобою скучив.
БОЖЕВІЛЬНІЙ
(the message)
Де плюється із неба вода,
Ти урешті натрапиш на мене.
Ми залізем з тобою на дах
І блукатимем поміж антени.
Доблукаєм до краю землі
І потрапим прямісінько в данте.
Там годинник засвітить нулі
І проб'ють нуль годин нам куранти.
***
поетка юна
угледіла крізь два вікна
мене й тебе
таких же юних
юних
а зараз якось тісно мені
жити у її вірші
хоча й приємно
коли одночасно живеш де-небудь іще
до того ж таким щасливим!
***
А.Н.
але ж ти сама не знаєш навіщо
украла у мене Бога
ти украла у мене також і себе
Бога мого і себе до комплекту
подаруєш кому-небудь або ж
придбаєш іще декількох
богів на мого схожих а може
забувши залишиш у роздягальні
медфаку
***
самотня лікарня на околиці
пацієнти тамтешні
радіють
оскільки моляться
підносять угору клешні
стоять усі у дворі
гадають
що будуть вільними
знають що небо
десь угорі
очевидно
пеленгуючи більмами
стрибають вгору
вбік
униз
стрибають вгору
вбік
без тями
і плаче над ними
навколишній ліс
і стогне твердь
під культями
***
Це не біль —
це якось все ніяко.
Пошепки
підлещується дощ.
У дворі помер старий собака,
у дворі
народжується хвощ.
Це не я —
це просто стіни п'яні.
Холодно.
В долонях стигне ртуть.
Найстрашніше,
що не я останній,
тож дозвольте
хоч би першим буть.
Реінкарнаційна ремінісценція
"Археологічної ремінісценції
"Анжелюсу " Мілле" Далі
ми станемо
двома грандіозними храмами
височенними людськими фігурами
з залізобетону і цегли
всередині нас
молитимуться люди
невже і ми були людьми?
нехай собі моляться
на богів чи на вічність
нехай собі моляться
а ми-то знаємо...
***
Це ті, кого скоро не стане.
Це ті, хто живе до загину.
Не плач: їм не стане погано
Тоді, коли я тебе кину.
Що лімфа тектиме із рани,
Що небо штовхатиме в спину,
Змовчи: їм погано не стане
Тоді, коли я тебе кину.
***
Їй схочеться в ліс вересневий,
сховатись від себе й судьби.
Уранці
піти у дерева,
тікаючи в них
по гриби.
Прокинувшись,
вислизне з хати
і піде збирати опеньки.
І дійде.
І стане чекати.
І дуже заплаче,
тихенько.
***
Не виламуй лікті:
все дуже просто.
Наступне побачення ?
в ліфті,
на шостому.
Під'юджує мода.
Я помірного зросту,
але наступний раз ?
на сходах,
на шостому.
У мене фобія
людинолозтва,
тому востаннє ?
у гробі,
на шостому.
***
За що цю весну любити?
Маленькій людині гірко.
Маленькій людині літо
З весною ? як горя мірка.
Недобре у цьому місті
Маленькому чоловіку:
Дерева розпухли листям,
І стало не видно вікон.
Не втопиш біду в лікері!
Маленькій людині гірко!
Їй хочеться в кожні двері,
А надто ? в усі кватирки.
***
Нащо жити двічі?
Не терзай мене.
Хтось за нас закінчить
Наше головне.
Припиняю. Досить.
Попожив сповна.
Хтось за нас доносить
Наші імена.
***
Де твій маестро, скрипко?
Де твій оркестр, скрипко?
Та бачила, що з ними стало?
Де ти в той час була, скрипко?
Де твої руки, скрипко?
Де твої ноги, скрипко?
Петля у тебе на шиї.
Де була твоя голова, скрипко?
***
Коли я написав сикстинку,
коли я кінчив чергову дорогу,
ти пройшлася мимо мого будинку,
ніби не трапилося нічого.
Коли я брехав про Землю папі й іконам,
коли я лежав перетоптаний кінцівками вулиць,
ти пройшлась під моїм балконом,
ніби Земля і не зворухнулась.
І коли я вмирав, прийти було нікому.
Мені не несла ворожка стара свої ліки.
А ти все ходила під моїми вікнами
і все щось хотіла від моїх вікон.
***
пусто сьогодні в твоїм серці пусто
ти місто старе старе місто старе
а знаєш нас сьогодні біль відпусте
і знаєш на сьогодні з нас ніхто не вмре
а то вже на завтра на завтра ранок
на завтра ранок і його голодна мітла
і то вже на завтра захоче вона нас дістане
прийде така собі й вимете все дотла
сьогодні ж скоштуймо смачненького дусту
нехай продере горлянку видере роздере
сховайся й дивись як нас біль відпусте
дивуйся коли сьогодні ніхто не вмре
***
мене часто питають як здогадались
про те що вона померла
а просто її душа
вешталася по місту
стукала
до чужих людей у двері знаючи пароль
і одразу проходила крізь них
і дивилась
на обличчя того хто біжить відчиняти
а коли відчиняли то вона
вже поспішала у інше місце
щоби знову насолодитись
щасливим обличчям
мене часто питають як...
***
А ти ще хто?
Нам не настачиш скрути!
Чого іще подібного не знав я?
Ти не завадиш нам ніяк
почути
моє останнє у житті айлав'ю.
Бо цей мороз —
в оточенні побачень.
Бо в неї вдома осінь на стіні.
Бо я іду.
Іду такий гарячий.
І сніг іде.
І тане на мені.
***
Жаль, що життя дається тільки одно.
Або нехай навіть і дев'ять, як у кішки.
Або нехай і сто.