І просили горіхів торішніх,
І квартира була як макітра,
Що на тин проти сонця повішена.
Діти дбали, збирали галузки,
Щоб поляпати в вигнуте днище,
Аж полив'яні коники лущились,
Розповзалися ненавмисне.
У макітрі сміялись увічливо,
Дозволяли до рук ще й малому.
Діти грались, кидали камінчики,
Нікотре не забрало додому.