теплом затуляти.
І в хаті, крім спогадів — свічка —
червона ріка, і повітря густе, як вино,
предмети про тіні від тіла свідомо не свідчать.
І ліки не знайдеш важким коливанням світил.
В світлиці хористи вустами вигадують ноти.
А мед, наче час, і непоспіху цівка звідтіль,
де нас вже не буде, спускається в крадене "потім".
Побачимось, знаю.
І чарочка третя — як подив.
І більше терпіння, й не терпко словами ставати.
А свічка мовчала, бо холод жорстоко заходив,
де я у пальті у рябому такому на ваті...