не знають поверхонь, повернень у верфі
надуманим димом згорілої кліті
над вітром незрілим, завбачливо мертві.
Неввічливо вперті, еклектиці виклик,
евклідовий простір їм є простирадлом
нічийного ліжка, що вживлять у вікна
кістлявим малюнком, від тіл безпорадним.
Поранень не буде і Будда у Будах
із глечика питиме спокій і втому
невдовзі по тому від явлення Суду,
у зморшках тримаючи темінь огрому.