Хоч лице своє закрий!
Що тобі —
ти молода!
А я старий...
Забирай собі усі мої пісні,
Хоч краплину співчуваючи мені!
Ну, а я піду собі в весняний день...
Тільки знову ж —
як тут бут
без пісень!
І.04.І997 ХЗВІ
Для Іри
СОНЯЧНИЙ ГАРБУЗ
В соцзабез за плентався
Не із-за піснів —
За науку пенсію
Світ надав мені.
І красуня ввічливо
Просить на стілець.
Блимаю пригнічено,
Наче каганець...
Каже, що не вкрадене
Признача мені,
А сама, мов райдуга
Сяє навесні!
Де вже там захмаритись
Від земних спокус!
Тільки враз примарився
Сонячний гарбуз...
І нехай забився я
В науковім сні,
Все ж "до феньки" пенсія
Ще і на пісні!
08.І2.2000 Дергачі
ЗВАБА
Виплакується сивий сніг
З чагарника в долоні квітня,
І в мене прямо біля ніг
Засяяла самотня квітка.
Така оманлива вона:
Мала,
тендітна,
соромлива...
Галява в сонці мовчазна,
Як мати первістком щаслива.
Я з нею стрів її весну,
Тамуючи нещирий спокій,
Щоб не збентежити ясну
Небесну синяву глибоку.
В сумлінні: не лукав, не вкрадь,
Бог не проща похітні вади!
І вабить пролісок — зірвать,
Та тільки гріх його зривати...
І.04.2ООО ХЗВІ
Валі Безродній
ЗГАДКА
За обрієм, за хмарами,
За безліччю морів
Студент з очима карими
Й вона із шовком брів.
Ідуть собі із книгами
Щасливі майбуттям.
Ось він прикинувсь циганом,
Вона — царів дитям.
Й навчаються граматиці
Вустами пити мед —
В закоханій романтиці
Поема і Поет.
За обрієм, за книгами
Весняний шквал квітінь.
Я прискакав би циганом —
Згубив підкову кінь...
0І.08.2001 ХЗВІ