Бо вигадуючи інший світ, для пам'яті поколінь, ми вигадуємо його застосовуючи місцеві заготовки. Всі вигадані зейцями світи чимось схожі одне на одного, бо вигадані вони жителями одного світу, світу Зеї. Тож отримати повну картину іншого світу, я вважаю рідкісною удачею. Але перебуваючи в тілі Сірі я відчуваю великі незручності.
Знову ж таки, немає з чим порівнювати, але спробую. Ти, Ваарон, відчуваєш своє "я" в уявній точці позаду твоїх очей. Уяви, що ти не маєш рук і ніг. Ваш Рене Декарт сказав колись: "Я думаю, а значить я існую." Ми використаємо не зовсім вдале трактування цього вислову. Уяви, що твоя голова з твоїм "я" існує окремо від тіла. Ти можеш думати, але не можеш нічого робити. Не можеш змінювати реальність навколо себе. Для зміни реальності тобі необхідна хоча б одна рука. Далі уяви собі, що ти переніс своє "я" в руку, яка існує окремо від твоєї голови. Тепер ти можеш змінювати реальність, але не можеш думати. Тобі незвично і незручно. Це порівняння примітивне і зовсім не передає реальності, але для передачі знань необхідно користуватися образами, які найближчі для твого розуміння. Тому я намагаюся тобі в такий спосіб донести, що хоч я і є частиною деміурга, хоч я і маю зв'язок з іншими особистостями свого загального організму, хоч я і отримала тимчасово деякі можливості для більш якісного існування, однак, я відчуваю, неначе мою іскру життя переселили у звичайний маніпулятор, і для того, щоб повернути собі відчуття звичного комфорту, мені необхідно покинути це дитяче тіло.
Так, з деміургами здається також все.
- Ні, дозволь ще питання про деміургів? – я вперше перебив Сірі. – На Зеї існує стійка ієрархія ремісників. Як я зрозумів, істота любого виду може стати асом, за умови проходження певних трансформацій. Чи є варіант, коли ас стане деміургом?
- Ваарон, який ти нудний! Все тобі треба по поличкам розкласти? Так, для аса є можливість стати деміургом, і одночасно стати його частиною. І для деміурга є можливість трансформації в Бога. Але скажи, якби у аса такої можливості не було, що змінилося б особисто для тебе? Врахуй, що з часів апокаліпсису жоден ас не долучився до деміургів, і тим більше не було трансформації деміурга в Бога. Навіщо тобі ця інформація?
- Я невинний. У всьому винен клятий перфекціонізм! Деякі вважають, що це хвороба. Отже я просто хворий. Не зовсім хворий, а так, трішечки.
- Твій перфекціонізм безглуздий. Явища, або інформацію, для нормального розуміння, потрібно споживати порційно і своєчасно. Якщо ти не доріс до певного щабля інформації, то для якогось засвоєння, необхідно для тебе подавати цю інформацію у рафінованому вигляді. У вигляді образів, що є відомими тобі і наближають тебе до розуміння. Але навіть якщо ти зрозумієш наданий тобі матеріал, ти не зможеш ним користуватися, бо на перешкоді до використання стануть ті самі образи, що є схожими на засоби, але не є самими засобами, яких ти поки що не розумієш, бо просто не доріс.
- Ти хочеш сказати, що отримати інформацію про те, як стати деміургом, я зможу лише коли стану асом?
- Ні, я не хочу цього сказати. Я взагалі не говорю того, чого не хочу сказати. І тобі раджу так чинити. Дуже допомагає. Я хочу сказати, а отже і говорю, що інформацію я тобі надаю поверхнево і уривчасто, щоб зекономити час. Я це роблю не для того, щоб ти засвоїв інформацію, а для того, щоб ти створив собі картину всесвіту. Коли у розумної істоти створено картину всесвіту, вона перестає хвилюватися і починає жити. І тобі необхідно не залазити у подробиці, не намагатися освоїти зразу і достеменно всі закони природи, а просто позакривати для себе ті теми, які заважають тобі зосередитися на процесі життя. Ти ж не деміург, і не можеш розпорошуватися у своєму житті і йти зразу по всіх дорогах. Деякі дороги тобі потрібно полишити, щоб мати змогу іти тією, яку ти обрав. На Землі існують два способи створити для себе картину всесвіту. Це наука і релігія. Це крайнощі, які не до кінця виконують поставлене завдання. Наука не може повністю створити для людини картину всесвіту, бо чим далі вона рухається на шляху пізнання, тим більше питань виникає. Наука дає людині свободу пізнання, але забирає у неї картину всесвіту і не дає заспокоєння. Релігія навпаки, закриває всі питання за допомогою сліпої віри, заспокоює, і каже людині, що створена таким чином картина світу є єдиною і реальною. Люди, які повністю підлаштовуються під релігійну картину світу, стають рабами, інструментами, які слугують лише для реалізації чужих завдань, себто не можуть вільно жити і розвиватися. Релігія дає людині картину всесвіту, забираючи у неї критичність мислення. Хоч і неможливо закрити всі протиріччя сліпою вірою, однак релігія практично примушує людей зробити це.
Якщо відкинути крайнощі, тобто відкинути тих людей, які фанатично відносять себе або до науки, або до релігії, залишається дуже велика кількість людей, які не можуть знати всього, отже щось приймають на сліпу віру, і одночасно продовжують рухатися по шляху пізнання, задаючи питання і отримуючи відповіді. Такі люди з віком створюють собі загальну картину світу, де більшість фактів сприйняті на віру, але кожна людина залишає собі маленьку, або не дуже маленьку печерку, де продовжує втілювати сенс життя у реальність. Продовжує процес зміни реальності.
Отже зараз я намагаюся позакривати тобі якомога більше відкритих печерок, щоб залишити одну, де ти зможеш не розриваючись між різними напрямами, зосередитися на своїй дорозі, яку сам же собі і створиш. А ти намагаєшся створити з своєї картини реальності шматок сиру, з великою кількістю дірочок. В результаті і сир у тебе буде весь дірявий і дірочки будуть лише малесенькі. Для сиру це, мабуть, буде добре, але для твоїх амбіцій, вбивче, метушливо і неефективно.
- Так, — з сумом підсумував я, — Якщо не з'їм, то понадкушую. Це саме про мене. Що ж, будемо виправлятися. Знаєш, Сірі, ти мені розкажи ще трохи про Бога, про наслідки його відсутності на Землі, і про голос, що іноді в моїй голові намагається довести, що він альфа самець. В мене ще багато питань, але для того, щоб збити оскому пізнання, думаю цього буде досить. І далі можна буде спокійно зайнятися навчанням.
- Добре. Поїхали далі. Якщо деміург, це одна істота з багатьма особистостями, то Бог, це істота, що харчується інформацією, сама є інформацією, і перетворює інформацію в природу.
- А… ? …
- Спробую пояснити. Ти колись читав другий закон термодинаміки. Ти його зрозумів?
- Там щось про системи…, про передачу тепла… .
- Не напружуйся. Загалом другий закон термодинаміки про те, що сталих систем не існує, і з часом всі системи руйнуються. Це одне з його трактувань. Так от, Бог, за допомогою інформації поновлює ці матеріальні системи.
Ось картина світу Зеї. Існують три рушійні сили. Бог, природа і живі істоти. Бог поновлює природу. Природа насичує світ іскрами життя, тобто породжує живих істот. А живі істоти продукують інформацію, тобто годують нею Бога. Природу можна вважати чимось мертвим, що народжує живе. Істот можна вважати живим, що виробляє інформацію. Бог же, у цьому колі, є інформацією, що відновлює мертве. Це замкнене коло існування. Світ Зеї сталий.
З приводу Землі картина не настільки райдужна. Там є дві з трьох рушійних сил. Можливо я не бачу повної картини, але все виглядає так як у дитячій казочці: за давніх давен жив був бог Род. Коло нього була …, нехай дружина, яка була "коло", тобто, "при", "бога", тобто, "Рода", себто "ПриРода". Було у них багато дітей. Це не тільки люди, це всі живі, напівживі істоти і рослини. Але щось сталося. Кудись подівся Бог Род. Люди вважаючи себе вінцем творіння ПриРоди, перебили інших розумних створінь, а нерозумних створінь і рослин, почали використовувати для власних потреб. Думаючи, що зможуть повернути Бога, привернувши його увагу, люди почали йому молитися. В результаті світ Землі згасає. ПриРода не має відновлення за рахунок Бога Рода. Люди накидали до пам'яті поколінь всілякого непотребу, і за рахунок того, що Бог Род не рухає інформаційний пласт, пам'ять поколінь Землі має вигляд хаосу. Інформацію з пам'яті поколінь під'їдають безтілесні сутності. Їх у вас називають лярвами. Тобто, як я вже сказала світ Землі згасає.
- І довго лишилося Землі?
- О, не переживай. Це десятки тисяч років. По міркам живої істоти, це вічність.
- Зачекай, я згадав! Другий закон термодинаміки доводить, що створення вічного двигуна неможливе! Оскільки світ Зеї сталий, то може у вас можна створити "перпетум мобіле"?
- Ну що ти хватаєшся за все підряд! Я привела тобі в приклад закон, щоб тобі більше став зрозумілий сенс колообігу енергії. А ти приклад почав застосовувати як основний засіб. Ваш другий закон термодинаміки працює і на Зеї. Вічний двигун тут також неможливий. Задоволений?
- Все, все, я зрозумів! Лишилось тільки про голос і все.
- З голосом все нормально. Це навіть не роздвоєння особистості. Твій уявний голос, це також ти. Просто діалог з самим собою. Це маленький виверт твого мозку, створений ним, щоб компенсувати спілкування у соціумі. Ти більше комфорту відчуваєш, будучи одинаком, от і все. Загалом, можеш без остраху користуватися своїм "внутрішнім" голосом, і отримувати задоволення.
- "Чув, розумник? Я зовсім не завдаю нікому шкоди! Все?! Викусив?!"
- "Ну, не знаю, не знаю…, дуже ти на шпигуна схожий."
- "Сам ти…, Штірліц на мінімалках! Все, я образився! Я пішов! Думаю, моєї образи вистачить десь на півгодини. На протязі цього часу можеш навіть і не кликати мене!"
- Дякую, Сірі. Зараз моя голова схожа на переповнений казан з інформацією. Поки інформаційний голод вгамовано а всі інші питання здаються доволі дрібними і незначущими, хотів би твоєї поради.