Я опустився на землю і за свою справу взялася Евеліна. Підійшовши до мене, вона оглянула моє лице і декілька разів торкнулася прохолодними пальцями в різних точках.
- Все, — дівчата взялися під руки і пішли наздоганяти Сірі. – Пішли, Ваарон, до речі, ти навчився користуватися пам'яттю поколінь?
- Не дуже виходить. А що немає можливість якось по іншому передати цю навичку?
- Насправді немає цієї навички на передачу. Зейці самі повинні освоїти кристал переходу і доєднатися до пам'яті поколінь. Це суто персональне вміння. Воно виробляється і використовується лише кожним окремо для свого каменю переходу. Загалом у малечі на це йде пару днів. Ти поки не навчишся користуватися кристалом, питання Сірі задавай вголос.
- І то хліб. – я наздогнав дівчат і пішов поруч. Згодом трохи подумавши, вирішив нахабніти до кінця, — А можна мені ще обувку якусь зробити?
- Можна, — Татаня поправила волосся. – Але ми цього робити не будемо.
- Але ж ми домовлялися.
- Домовлявся ти, і не з нами. А перше взуття ти повинен зробити собі сам. Інакше принципи виховання порушимо. Дотичний, якщо він вирішує стати бажаючим, і далі рости у ремеслі, не може отримувати допомогу у питаннях, що не відносяться до життєво-важливих. Загалом Евеліна повинна була тебе полікувати, а митися ти повинен був би сам. Але про це мене попросила Сірі. Отже тобі трохи повезло. Якщо за бажаючого все будуть робити інші, то мотивація пропаде. Це якби ми тобі поставили ментальний бар'єр на всю ніч, а не ти сам. Ти б тоді довго його вивчав. А так, у тебе є доволі гарна мотивація. Твої набряки минуть лише через деякий час. Отже ти швидше навчишся засинати з одягненим ментальним бар'єром.
- Ну так то воно так, але я ще невідомо коли навчуся робити собі одяг.
- "Ну так то воно так", — передражнила мене Татанія, — Але якщо я зараз зроблю тобі взуття, то ти навчишся набагато пізніше.
- Зрозуміло. Евеліно, отже ти не повинна мені допомагати, надаючи образи умінь, і порядок у якому їх краще вивчати?
- Навпаки. Це і є процес навчання, і чим швидше ти засвоїш уміння, тим краще. Ти у мене запитав, як прискорити засвоєння знать, я тобі допоможу, коли ти освоїш кристал переходу. Тут як не глянь, прискорення навчального процесу. Є питання, знайдеться і відповідь. Ти зараз у Сірі також будеш вчитися за цим принципом. Поки учень нічого не потребує, йому нічого не цікаво, отже і навчитися він нічому не зможе. Як тільки учень задає питання, автоматично він готовий вчитися.
- Але ж можна просто навчитися тримати ментальний бар'єр, знайти собі гарний драпан, недалеко від відра води, і все життя жити нічого більше не потребуючи.
- Звісно можна. Навіть скажу більше, багато зейців так і живуть. Кожен сам вирішує, як проводити своє життя. Так живуть і кристалозалежні. Є що їсти, є що пити, кристал надає безмежні можливості, щоб було що подивитися. Так вони і живуть, поки не повмирають.
- Ти казала, що їх лікують.
- Тільки якщо вони самі захочуть. Не так часто, як би нам хотілося, але у деяких з них відбувається прозріння. Крім того що вони просто існують і спілкуються з подібними собі у пам'яті поколінь, їм починає хотітися змін на фізичному плані. Тоді вони звертаються до дріад, бо просто так відійти від примітивного життя вже не виходить. Тоді ми їх і лікуємо.
- Дивно, а у нас…, тобто в моєму світі, якщо хтось хоче відійти від суспільного життя, копає собі печеру, де буде жити, харчується тим, що Бог пошле, запиває це водою, і нічим більше не займається, то його вважають мудрецем і всі йдуть до нього за мудрою порадою.
- З приводу твого світу, нічого не можу відповісти. Зараз Сірі дотична до твоїх спогадів і саме у неї тобі потрібно про таке питати. Бо я взагалі не зрозуміла про що ти питаєш, і навіщо вашим зейцям Бог посилає щось, що можна їсти. Он вони. Йди, питай.
Ми вийшли на велику галявину, метрів п'ятдесят у діаметрі, що мала форму майже ідеального кола. На галявині росла низенька трава і лиш за межами цього великого зеленого кола, різко починалися різнотрав'я, кущі і дерева. Всередину, за межу галявини, не заходила жодна з гілок крони дерев гігантів. Коли я вийшов на галявину і подивився вгору, то відчув себе у велетенському храмі з рівними зеленими стінами. Сонце було десь в стороні. Чисте, голубе небо, у формі кола, слугувало для зеленого храму стелею. Не було помітно підрізаної зелені. Гілки за межу кола просто не росли. Напевне вчора увечері Аїд і Сірі займалися саме створенням цієї галявини.
Сірі ближче до центра сиділа навколішки і щось викопувала з землі. Аїда я помітив ближче до краю галявини. Він напівлежачи ширяв над землею і схоже спав. Дівчата неспішно пройшли через всю галявину і піднявшись у повітря доєдналися до аса, також зависнувши у повітрі, начебто у невидимих кріслах стоматолога і позаплющували очі. Не спала лише Сірі, тому я попрямував до неї. Підійшовши, я побачив, що дріада, у своєму зеленому комбінезончику, навколішки сидить у піску. На площі, приблизно чотирьох квадратних метрів, замість м'якого килиму з трави, лежав чистий річковий пісок. Ближче до центру цієї пісочниці, навколішки сиділа Сірі і розкопавши верхній сухий шар піску до вологого, зеленим пластмасовим совочком набирала вологий пісок у червоне відерце. Навколо був розкиданий дитячий набор для ліплення формочок з піску, а коло дріади було вже декілька пасочок, які на Землі у свій час ліпив напевне кожен малюк. Дуже дивно було тут побачити земні іграшки. Сірі була дуже зосереджена на своїй справі, тому я вмостившись на траву деякий час спостерігав за її діями. Побачивши, що Сірі натхненно продовжує свою справу не помічаючи мене, згадав, що поки немає питання від учня, учитель вважає, що учню нічого не потрібно, і вирішив спробувати отримати відповіді на свої питання.
- Вітаю, Сірі. Дозволь тебе трохи відволікти. У мене є багато питань. Чи можна у тебе отримати на них відповіді?
Сірі на хвильку відволіклась від піску, пильно подивилася на мене, а потім знову зайнялася пасочками, але почала говорити.
- Вітаю, Ваарон. Знаєш, чим далі, тим більше мені подобається ім'я, що ти мені дав. Для того, щоб отримати відповіді на свої питання, немає необхідності відволікати мене від моєї справи. Он бачиш, три тушки над рівнем Зеї. Вони зараз дуже щільно обмінюються зі мною дурними питаннями. Дурними, тому, що вони просто беруть від мене інформацію з різних шарів пам'яті поколінь і переписують її у свої архіви тієї ж таки пам'яті поколінь. Твоєю мовою, відбувається копіювання, та подвоєння інформації за різними адресами. Оскільки ти ще не увійшов у свідомий контакт з пам'яттю поколінь Зеї, я спробую тобі пояснити ті питання, які заважають тобі більш конструктивно дивитися на реальність і відволікають від подальшого розвитку. Часто банальна зацікавленість заважає зейцям відволіктися від дрібних питань і зосередитися на отриманні навичок, що допомагають пізнавати світ Зеї. Отже, я тобі надам відповіді усною формою спілкування, але ти повинен зважити, що швидкість передачі інформації усно, у десятки разів повільніша від можливостей пам'яті поколінь, тому раджу тобі швидше освоїти кристал переходу. Оскільки я зараз дотична до твоїх спогадів, то буду говорити з тобою твоїми образами. Це допоможе тобі швидше зрозуміти процеси, що відбуваються, на зрозумілих тобі прикладах.
Отже почнемо. Чим ми зараз тут займаємося, я тобі вже розповіла. Ті троє навчаються, а я аналізую земні захоплення та вподобання дітей. Цю галявину дійсно створив мені вчора увечері Аїд. Асу доступний повний контроль над рослинами і живими організмами і для нього змініти навколишнє середовище не є складною задачею.
Світ Зеї? Він інший. Він не відноситься до земної теорії паралельних світів, він не знаходиться у звичному тобі всесвіті, він зовсім інший. Насправді байдуже, як ти його будеш сприймати. Можеш вважати його паралельним світом. На твоє життя, це ніяк не вплине. У тебе немає амнезії, твоє тіло дійсно має спогади живої істоти, що прожила на Землі більше п'ятдесяти років, вважала себе людиною, чоловіком, українцем і ще багато ким. Земне суспільство майстерно спонукає людей, до навішування на себе різноманітних ярликів і обов'язків. Крім спогадів, ти маєш канал у пам'ять поколінь свого земного світу, яким я зараз користуюся для отримання великої кількості інформації, дотичної до твоїх спогадів. І ти їм користуєшся, але поповнити звідти свою тутешню базу знань не можеш.
Пояснити для себе існування світу Зеї ти можеш безліччю способів. Наведу декілька на вибір.
Перший. Зея новонароджений світ. Твій попередній аватар створив Зею за допомогою свого волевиявлення, самостійно, разом з багаторічною історією, разом зі мною, і всіма іншими мешканцями, разом з лісами, морями, полями та горами, сонцем і небом, разом з усім. Після створення, він також створив тобі тіло і записав туди свої спогади.
Другий. Земля і Зея різні світи. Твій попередній аватар жив на Землі все життя. За допомогою властивостей мозку, випадково натрапив на канал, що поєднує світи Землі і Зеї, і під кінець життя перекинув свої спогади у нове тіло, яке знову таки, самостійно, створив тобі тут на Зеї.
Третій. Весь світ Зеї, це галюцинація, що ти, як житель Землі створив у своїх свідомих сновидіннях. Зараз ти спиш і бачиш сон, коли ти прокинешся, все життя на Зеї буде тобою забуте, або залишиться у пам'яті легким маревом сну.
Ще є безліч варіантів: варіант, де твій аватар живий і зараз, і варіант, де він помер, варіант, де ти – єдиний носій свого я, і варіант, де ти – лише аватар, яким грає в гру від третьої особи, якийсь невідомий гравець, у голову якого твоє я переселиться після смерті.
Загалом, варіантів безліч. Головне, що потрібно зрозуміти, що всі ці варіанти ніяк не вплинуть на твоє сьогоднішнє самосприйняття світу.