Але, думаю, це не дуже допоможе увімкнути у мозку необхідну функцію. Та що там! У нашій мові навіть термінів і понять немає, які б описували процес увімкнення у голові цього уміння.
Напевне тому, якщо людина в процесі земного життя випадково, частіше за все в результаті якихось стресових ситуацій, оволоділа хоча б одним недолугим вмінням, то учням вона цього передати не зможе, тому що передача уміння, це окреме уміння, якому також потрібно навчитися у наставника, який може: "навчити учня умінню, навчання інших учнів, уміння учити своїх учнів."
Тому на Землі можна зустріти підручники по магії, авторами яких, можливо, були справжні маги, що відкрили у собі якісь уміння, але описуючи їх, не могли словами передати повну картину: "Послабте кінцівки, енергетичним щупом з третьої чакри наберіть енергії Ци і відпустіть свідомість у політ… ." З точки зору людини, котра володіє умінням, такий запис передає повний порядок дій мага, але ці слова не можуть передати учню зовсім нічого.
Як на мене, Евеліна була найкращим педагогом. Можливо, я так кажу тому, що у мене, поки що, не було з ким її порівнювати, але те, що відбувалося було просто бездоганним. З першого разу я взагалі не зрозумів, що відбулося. Коли ти в лісі шукаєш гриби попереду, а шишка тобі прилітає в потилицю ззаду, то не завжди можна зразу зрозуміти, що відбувається. Я попросив дріаду повторити, і відчув, як я декілька разів самостійно одягнув на себе і зняв з себе ментальний бар'єр.
- А тепер самостійно. – Евеліна сіла на драпан поряд зі мною.
Я спробував одягти ментальний бар'єр і зрозумів, що у мене вийшло. Це було просто, тому що я тільки повторив те, що робив за мить до цього.
- У мене виходить!
- Так. Скажи тепер мені, ти уявляєш водяну кулю навколо себе?
- Так, як я спочатку робив, так і далі роблю.
- Водяна куля, це моя уявна допомога для мозку, щоб якось полегшити собі процес. Це була моя куля, розумієш?
- Не дуже.
- Сам бар'єр одягається без всіляких водяних куль. Ти можеш уявляти собі, кам'яну кулю, фонтан, що б'є з твого тім'ячка і охоплює тебе у кокон, захист зроблений з луски дракона, а можеш нічого не уявляти взагалі, просто одягати ментальний бар'єр. Водяна куля, це моя милиця, яку я вигадала для себе, щоб мені легше було тебе вчити. Ти можеш нею не користуватися
- Тепер, здається розумію. Тобто, я можу для психологічного полегшення при одяганні бар'єра кричати щось, наприклад "Авада Кедавра!", і у мене буде гарний результат, а можу робити все мовчки і результат буде той самий?
- Саме так. Ми просто починаємо за допомогою мозку генерувати коливання певної частоти. Щось кричати під час цього процесу, або щось уявляти, не має сенсу. Для гарного результату, з самого початку ти повинен вчитися ходити без милиць. Інакше все життя ти будеш вимушений носити милиці з собою.
Я спробував зробити все без уявної підтримки. Вимушений зізнатися, що це було не так то і просто. Все впиралося у бажання думати про що завгодно окрім водяної кулі. Згадавши про білого ведмедя, я згадав і про способ за допомогою якого я вчився про нього не думати. Я увійшов у стан медитацї і декілька разів увімкнув і вимкнув купол взагалі без думок.
- У мене вийшло.
- Добре. Зараз твій ментальний купол невеликий, метрів п'ять у діаметрі. Тобі потрібно навчитися розтягувати його аж до меж свого обзору і навчитися регулювати його межі. Носити ментальний купол треба навчитися завжди і лише у окремих випадках його знімати. Купол тобі необхідний для того, щоб відвертати увагу всіх недотичних до ремесла істот від своєї особи. У цей список входять і маленькі комахи і гризуни і хижі звірі і ті істоти, які зараз у цій лікарні лікують свою іскру розуму.
- Чекай, чекай, Евеліна, ти хочеш сказати, що якщо я не буду тримати на собі ментальний купол поки буду спати, то мене мошкара покусає?
- Саме так, і не тільки мошкара. Зараз ти знаходишся під захистом мого куполу, тому ти себе весь час так комфортно почуваєш. Я піду спати і ти будеш сам на сам з місцевими аборигенами.
- Але як я зможу тримати купол під час сну?
- Тренуйся. Це можливо.
Мені згадалося, як у дитинстві мої родичі намагалися виправити мій сколіоз. Мільйони разів мене ляпали по спині з словами "тримайся струнко", але здихався я від зігнутої спини і сутулості, лише, коли почав тягати залізо у спортзалі, і раз і назавжди, дав собі команду ходити з прямою спиною і підтягнутими м'язами пресу, бо соромився, що мене могли дівчата зігнутим побачити.
Зараз мотивація могла бути більшою. Комари уночі кому хочеш життя зіпсувати можуть.
Зрозумівши, що я вже щось можу, і уявивши, що вже вхопив бога за бороду, і з такою методою навчання, я зможу на раз стати великим ремісником, звісно не асом, але до майстра зможу швиденько доскочити, я попросив Евеліну навчити мене прибирати за собою гівно. Дуже вже мені хотілося не залишати після себе слідів і завести собі біде за викликом.
- Тобі ще зарано такому вчитися.
- Чому?
- Тому, що ти повторюєш помилки всіх бажаючих долучитися до ремесла. Але тут простіше один раз показати, аніж довго розказувати.
Евеліна відірвала шматок драпана і кинула його на траву.
- Уяви, що це твій послід.
Я швиденько всівся на губку, розслабився і сказав: — Уявив. Готовий.
Далі я асимілював шматок драпана з природою, і зразу ж зрозумів, чому мені було ще не на часі вчитися таким умінням. Уявіть собі картину. Ви спите і бачите сон. Уві сні ви кладете на підлогу залізну кулю, на неї кладете дощечку, на яку стаєте лівою ногою і стоїте, підтримуючи рівновагу. Правою ногою ви крутите хулахуп, руками ви жонглюєте гострі ножі а на носі у вас стоїть тростина, і ви її також підтримуєте у рівновазі. Більше того, уві сні, у вас це все дуже добре виходить! Уявили? А тепер прокиньтеся і спробуйте відтворити цю картинку в реальності. А дзуськи! І зважте на те, що у вас анічогісінько не вийде, навіть якщо ви знайдете вдома шість однакових ножів, щоб їми було зручно жонглювати!
- Зрозумів?
- Зрозумів. Але я так просто не здамся!
- Звісно. Напевне витративши море часу і повторюючи тобі демонстрацію уміння, може ми і змогли б досягти результату, але це не потрібно ні мені, ні тобі. Набагато краще, коли ти почнеш освоювати уміння у порідку зростання складності. З завтрашнього дня ти будеш знаходитися коло Сірі. Раджу тобі не задавати їй дурні питання, а зразу давати запит на демонстрацію умінь. Вона це зробить для тебе набагато професійніше ніж я. Скажу тобі ще дещо. Ми з Татанією також будемо знаходитися там, і можна сказати, плануємо скористатися можливістю повчитися у Сірі. Їй байдуже скільки учнів вчити одночасно. Думаю, що і Аїд також захоче задарма отримати кілька уроків від деміурга.
- Тоді, для того, щоб не витрачати задарма час, мені потрібний список всіх умінь у вигляді таблиці, розподілений у порядку зростання складності.
- Перестань ти вже згадувати свій світ. Не можу я тобі зробити список. Може Татанія змогла б, але у неї мало часу, і ти все одно не зрозумієш ельфійські літери. Але я можу тобі надати блок образів умінь від різних напрямів ремесла з зростаючою складністю. Я за цим блоком сама вчилася. А для цього тобі потрібно освоїти кристал переходу і пам'ять поколінь.
- Точно! Ми ж за кристал зовсім забули. Ось він, — я дістав з ремінної кишені зеленуватий кристал переходу. – А можна його якось на шию мені прилаштувати? Бо відчуваю, що найближчим часом буду дуже часто їм користуватися.
- Звісно можна, — Евеліна взяла в мене кристал, відділила від найближчого куща гілку з листям, що зразу ж втратила форму і перетворилася у сірий мотузок. У кристалі з'явився отвір, сам кристал став більш пласким, мотузок продівся в отвір і дріада легенько підкинула кристал мені до шиї. Мотузок самостійно зав'язався десь ззаду.
Помацавши пальцями і не відчувши вузлика, я зрозумів, що зняти я його самостійно також не зможу. Але це мені зараз було байдуже.
Підключенню до місцевої мережі інтернет я навчився так само, як і ментальному бар'єру. Опинившись в пам'яті поколінь, я виявився повністю дезорієнтованим. Різні голоси, постійне мерехтіння картинок і звуків, незрозуміла кольорова гамма. Тут я стикнувся з певною проблемою. Образ керування пам'яттю поколінь Евеліна мені не могла передати, бо передавати його необхідно було по каналу пам'яті поколінь, яким я поки що не міг керувати. Але я настільки захопився новою іграшкою, що Евеліна ледве достукалася до мене, повідомила, що вже вечір, що вона йде спати і що радить мені лягти і не засинати сидячи. Іще вона сказала, що зранку буде дощ, і щоб я подбав про захист для голови. Не дуже зрозумівши почуте, я ще деякий час намагався оволодіти пам'яттю поколінь. Стан, коли я входив у контакт з кристалом переходу, можна порівняти з тими моментами життя, коли людина зачитується цікавою книгою. Навколишній світ на деякий час перестає існувати, в голові виникають образи персонажів прочитаного. Але у випадку з кристалом, стан відволікання від оточуючого середовища був контрольованим.
Перший день мого свідомого життя у світі Зеї був настільки довгим і настільки інформативним, що коли я упіймав себе на тому, що від сонливості у голові все плутається, і я не в змозі робити адекватні висновки, було ще настільки світло, що я встиг підготуватися до сну. Не знаючи, який саме захист для голови мала на увазі Евеліна, я обладнав собі спальне місце таким чином, щоб голова знаходилася під великим листком якоїсь рослини, листя якої нагадували велике листя лопуха. Не довіряючи ще на сто відсотків драпану, я вирішив спати у одязі. Зробивши ножем дуговий поріз верхнього шару губки, я, проламуючи м'якоть, немов у кишеню, заліз ногами вперед у імпровізований спальний мішок.