Боксер тільки вночі відпочиває. На світанку починається легка пробіжка, а разом із нею і сам день, відкриваючи ті ж самі, як і раніше, тренувальні вправи, від яких неможливо відмовитися. Як би тяжко не було й не хотілося відмовитися, їх обов'язково треба робити, робити й робити, і за жодних обставин не зупинятися, доки не буде закінчено вправу необхідну кількість разів, і тільки тоді треба відпочити. Як у бою, так й у тренажерному залі боксер зміцнює м'язи, себе і свій дух, і з кожним прожитим днем, тренуючись, він стає сильнішим, і нехай ця сила не помітна, але вона вже починає зростати, і всі ці процеси ведуть до досконалості у вмінні йти тільки вперед, починаючи більше володіти тілом, виправляючи вчорашні помилки.
Щоб здобути перемогу, боксер завдає удару з неймовірною силою, з неймовірною швидкістю, ухиляється і знову завдає удару знизу, збоку, спереду, і б'є так сильно, щоб за такого удару суперник впав на підлогу і більше не встав на ноги. І він не зупиняється, розуміючи, що якщо він зупиниться, то програє. Потрібно працювати і працювати, як би тяжко не було. І тут найстрашніше, що може бути, це втрата боксером зосередженості і впевненості. Таке може статися навіть тоді, коли боксер спілкується перед боєм із кимось, хто негативно може вплинути й буде неприємним під час взаємодії, хто несе негативні емоції, які впливають на результат і забирають сили під час тренування, роблячи саме тренування менш насиченим. Так само жоден боксер не хоче, щоб усередині нього згас вогонь і спрага до перемоги. Цей вогонь можуть раптово і приховано для нього загасити під час підготовки. Так буває, коли боксер тренується, коли він зосереджений на своїй роботі, адже в цей час він багато чого не помічає і стає уразливим для інших. Багато чого в розмові він не аналізує, пропускаючи удари слів від людей, а вони іноді бувають нокаутуючими. Саме через це під час підготовки до бою спортсмен не хоче ні з ким спілкуватися, контактувати якимось способом. Поруч перебувають тільки найближчі люди – тренер і ті, хто завжди був поруч у найважчі хвилини. Усі інші в такі хвилини слабкості й утоми, незахищеності повинні бути якнайдалі. Адже багато хто може без зусиль вплинути на велику кількість чинників, зменшивши працездатність, або, навпаки, боксер буде ставати дедалі сильнішим, а це відбувається тоді, коли поряд ті, хто по-справжньому підтримує у важкі хвилини.
Нелегко відновити сили, зосередитися на поєдинку і на своїх помилках, почати виправляти їх, а багато хто заважатиме і направлятиме неправильним шляхом, і тільки сам боксер знає, який його шлях.
Боксер, який сидить в іншому куточку, також хоче якнайшвидше перемогти. Для цього йому потрібно зрозуміти, що він буде робити в наступному раунді. За декілька хвилин йому потрібно проаналізувати велику кількість комбінацій, що були зроблені в попередньому раунді, та почати працювати зовсім по-іншому, вибрати іншу комбінацію, що дасть перевагу в наступному раунді. А це нелегко зробити, і тільки тренування, зосередженість в залі, можуть допомогти в таких ситуаціях не втратити себе після нелегкого раунду, що пройшов, та дають змогу впевнено думати й ухвалювати рішення. А тренер – це завжди другий голос боксера на рингу, він поруч і завжди підказує, як краще працювати, які удари будуть приносити результат, від яких ударів потрібно ухилятися, а які приймати на захист, якими ударами відповідати. І коли нічого не хочеться, коли вже немає сил стояти біля боксерського кутка, хочеться опустити руки й більше не відпрацьовувати жодного удару, в такі моменти завжди поруч тренер, він підтримає і налаштує на ще довгу і якісну роботу з новими силами й натхненням. Слова тренера вгамовують біль по всьому тілу, і коли від болю вже неможливо вдарити, то тоді слово тренера, на подив боксера, наповнюють силами. Він продовжує працювати і далі, відпрацьовуючи кожен удар з найкращою технікою нанесення. Голос тренера найприємніший голос, і він лунає в найважчі секунди поєдинку, коли від ударів вже нічого не чути. Жахливий біль відволікає від слів тренера, що дає правильну відповідь і хоче сказати, що потрібно робити, а чого не потрібно, тому не завжди всі підказки учень чує. Йому доводиться самостійно вирішувати, що робити, не бачачи всього. Після важкого раунду не вистачає сил, щоб зосередитися й почути тих, хто насправді хвилюється за перемогу і підтримує. Тоді боксерові в такі хвилини нелегко, він розуміє, що треба триматися, навіть не бачачи нічого перед очима, і коли все в темряві, треба відшукувати всередині себе силу й волю до перемоги. Під час важкої роботи, коли немає слів, так не хочеться зробити помилку, адже одна помилка може коштувати перемоги, одна помилка – і нокаут або нокдаун, одна помилка може змінити хід поєдинку й вирішити, хто переможець, а хто ні, і все буде зовсім по-іншому. Але це бокс, у боксі немає помилок, а якщо є помилка, то тоді той, хто помиляється, програє іншому боксерові. І всі тренування мають бути спрямовані на викорінення передбачуваних і можливих помилок. Зробити помилку означає програти раунд або бій. Праця над собою відбувається в боксерському залі. Усі боксери працюють над тим, щоб виправити свої недоліки та під час довгої праці та втоми не робити зайвих рухів і помилок, і роблять все, щоб вони раз і на завжди зникли та ніколи не повернулися.
У скільки б років не прийшла дитина на заняття з боксу, а це може бути і в п'ять років, у сім, десять чи вже в тринадцять, вона починає свій шлях і вже розуміє, що таке труднощі і як воно, коли потрібно ні перед чим не зупинятися або робити помилки, які можуть дорого коштувати. У майбутньому подібна помилка може обійтись значно дорожче, ніж у дитинстві. Це і є вчення мудрості життя і шляху майстра боксу. Боксер йде вперед, йде і не зупиняється. Врешті він доходить до свого головного поєдинку. Він – це вся робота його життя, і вона була зроблена впродовж багатьох років страждань та й загалом довгих і, як здавалося на той момент, нескінченних тренувань. А нині він показує майстерність та силу, роботу над усіма можливими помилками.
Боксер, тренуючись у боксерському залі, хоче раз і назавжди стерти з пам'яті свої помилки, щоб вони більше ніколи не повторилися. Ця робота, яка до жахливого, пекучого болю змінює все всередині й зовні, перетворює його на зовсім іншого – нового спортсмена. І тільки Бог знає, скільки потрібно часу, щоб стати найкращим боксером, і кожен вірить у перемогу, і це найцікавіший момент, коли кожен хоче здобути цю перемогу.
Вихід на ринг стає тим самим моментом, коли боксер розуміє, що йому вже нікуди йти, назад шляху немає – тільки вперед. І ніхто ні в чому не впевнений, ніхто не знає, хто стане переможцем, а хто програє, кожен береже свої сили, чекаючи потрібного моменту для нанесення вирішального удару. Ніхто не знає, скільки раундів триватиме бій, він може закінчитися в першому раунді або другому, а може, бій триватиме всі дванадцять раундів і обидва боксери дійдуть до останньої секунди останнього раунду й жоден з них за всі раунди не опиниться на підлозі. У першому раунді можуть бути сили на всі раунди і до останнього гонгу, а в другому всі сили можуть піти у вирішальній сутичці, яка не дала жодному з боксерів того, що він хотів. А хотів він перемогти, і бій продовжився – уже з опущеними руками, ледве просуваючись рингом, вже не стрибаючи, один проти одного, а повільно крокуючи, придивляючись один до одного. Всі боксери бережуть сили на певний момент. Вони тренуються під час підготовки до бою, завжди маючи запас сил на кращий випадок, коли суперник відкриється або опустить руки, і тоді потрібно якнайшвидше його звалити з ніг на підлогу. Тоді обов'язково потрібні будуть сили, які для таких моментів кожен береже, коли потрібно якнайбільше завдавати ударів, але й у відповідь він може отримати такі ж серії.
Бокс – непередбачуваний вид спорту, хід бою може змінюватися щосекунди, адже невідомо, що приготував суперник після ухилу або пірнання під руку від бокового удару і які дії будуть надалі. Він придумає свою гру й чекатиме стомлення або ж почне грати в дотики, чекаючи на зближення і появу моменту для серії ударів по тілу і голові, сподіваючись на швидку перемогу. Тому треба бути готовим до всього, уважним, щоб не пропустити удару, який може закінчити бій. Чи зможе боксер підвестися і продовжити бій після падіння, цього ніхто не знає. Але ніхто не хоче ризикувати, опинившись на підлозі, і перевіряти свою долю на міцність. Усе залежить від нанесеного боксером удару, чіткості й сили. Разом зі швидкістю вони дають непереможний удар. Але тут завжди потрібно бачити момент і скористатися ним. Можна завдати сильного, швидкого удару, але влучити в захист супротивника, і тоді це буде марна трата сил. Перед тим, як вкластися в удар, кожен боксує лівою рукою, перевіряючи суперника на реакцію та відповідні удари, "промацуючи" його техніку й намір ведення бою. Це роблять легкими або подекуди сильними ударами лівої руки, що легко та швидко викидаються в бік суперника. Завдають удар лівою рукою, очікуючи на відкритий проміжок для точного нанесення удару, і в цьому ударі сконцентровані всі сили. У кожного своя стратегія: одні одразу вкладають усі сили в першому та другому раунді для перемоги та завершення бою, а інші бережуть сили до останніх раундів, вимотуючи свого суперника легкими ударами, і лише наприкінці бою вже викладається на всю міць, нищівно знищуючи свого суперника як морально, так і фізично. Кожен крок, кожен рух боксера розраховуються, він відчуває все своє тіло, ноги, силу, прораховуючи всі рухи за долі секунд.
Не завжди є сили йти вперед. Іноді найкращим буде робити кроки назад, тримаючи перед собою руки та приймаючи удари від суперника. Це є кращим відпочинком для багатьох боксерів, у той же час вимотуючи свого суперника та готуючи себе до наступу та перемоги.
Розрахунок у веденні бою завжди має значення. Не думаючи, можна наразити себе на небезпеку. Боксер завжди думає наперед, уникаючи гірких для нього моментів. Усі розуміють, що супротивник може бути розумнішим, сильнішим, швидшим. Але він може не показувати цього відразу, очікуючи на кращий момент для нокауту.