Коли дріада намагається повторити слова, які чує, то звісно зразу у неї нічого не виходить повторити, але форми передаються по будь-яким звуковим доріжкам, тому, отримуючи від дитини зразу думки-форми, ніхто не спішить виправляти неправильну вимову. Тому, що неправильної вимови для дріади не існує. Тому у кожної дріади своя, власна мова, видумана ще в дитинстві. А з віком вимова дріади просто набуває мелодійності.
- Важко повірити, що я зараз чую від тебе не українську мову. Як струмочок звучить.
- Не раджу перевіряти. Якщо почнеш дуже уважно слухати вимову співрозмовника, зосередишся на звуках, то таки почуєш, що саме говорить той чи інший гном, але зразу перестанеш його розуміти. Це схоже на процес контроля бігу. Якщо ти почнеш думати і відслідковувати, які м'язи скорочуються і коли, ти не те що бігти, ти просто йти не зможеш. А ще у дріад немає письма. Якщо я, наприклад, добре розумію гнома, то прочитати, те що він напише не зможу. Там лише значки і ніяких думок. І вивчити письмо гномів, для мене, це як вивчити нову мову.
- Повірю на слово. Перевіряти не буду. Дуже цінна штука, щоб над нею експериментувати.
Ми розмовляли до самого світанку. Не знаю чи розпух у Евеліни під кінець розмови язик, але моя голова була точно немов казан з інформацією. Цей світ кардинально відрізнявся від земного. Вірніше сказати, сам світ не дуже відрізнявся. Ті ж закони фізики і хімії, ті ж принципи ботаніки і біології. Яблоко, якщо вони тут ростуть, коли визріє, також упаде на землю, або комусь на голову, а не полетить у небо, вода така ж мокра, небо таке ж голубе. От лише зірки… . Але до астрономії мені було ще далеко.
Кардинально відрізнялася цивілізація. Місцеві жителі не пішли техногенним шляхом, а вибрали шлях розвитку мозку. Виявляється, під час народження, від природи ми отримуємо іскру життя, іскру розуму, та іскру досвіду, як казали місцеві. За іскру розуму відповідає мозок. І саме мозок є ідеальним інструментом для зміни реальності. Тобто і людина, і зейц, за допомогою мозку, може ліпити реальність як пластилін. Під час розмови я весь час намагався зрозуміти, чи могли люди на Землі так само скористатися такою можливістю? Думаю що не змогли б. Діло у тому, що тут Бог був реальною сутністю. При чому, хоч і був він реальним, про нього ніхто нічого достеменно не знав, тому що до нього зейці не могли звертатися зі своїми проблемами і болячками. Звісно вони могли б помолитися, звернутися до Бога, але ніхто б не став займатися цією маячнею, тут навіть терміна молитви не було, бо зейці просто знали, що Бог їх не почує. Бог на Зеї, це сутність найвищого порядку, буття цієї сутності навіть не могло бути сформованим в образи і поясненим за допомогою будь якої мови. Мислення будь якої живої істоти і мислення Бога відбувалися в різних площинах і ніде не могли перетинатися.
Щоб дістатися до Бога потрібно пройти всю ієрархію впливу на реальність. Спочатку у цій ієрархії йшли бажаючі долучитися до ремесла. Саме ремеслом тут називається вплив на реальність. На Землі я б назвав це магією. Після бажаючих тут було ще двадцять три щаблі всіляких учнів, падаванів, студіозусів. Не для всіх назв у моєму розумінні знаходилися навіть думки-форми. Я цих назв просто не зрозумів. Не всі живі істоти могли долучитися до ремесла. До таких постраждалих відносилися гобліни, гремліни, циклопи, маленькі пухнасті зейці-єноти, яких я бачив на торжищі і ще багато видів живих істот. Просто ці назви прийшли до мене у голову, коли я перераховував можливі варіанти і отримував підтвердження від Евеліни. До речі, ті істоти, яких я назвав єнотами, дійсно вважалися тут корінними жителями Зеї і мали назву просто зейці. Зейцями також, як загальною назвою, називалися всі живі істоти Зеї, що мали іскру життя, іскру розуму, та іскру досвіду, а таких було море і ще три відра. Всі назви, які я видобував з своєї пам'яті, і запаковував у думки-форми, знаходили відповідні образи і у Евеліни. І для всіх знайшлося місце у цьому світі. Цей факт ще більше підтвердив теорію дріади, щодо моєї переписаної пам'яті. Себто, хоч вмінь я собі не лишив, але від образів нікуди не дінешся і я їх собі підсвідомо переписав у іншій формі.
Ще коротко про людей. Назва "люди" збереглася дійсно лише у міфах. Першими у цей світ, після зейців, чи то прийшли, чи то були створені дріади і люди. Люди не дуже відрізнялися від дріад за будовою, але менше були пристосовані до життя у природі і мали більшу схильність до мутацій. У людей і дріад могло бути спільне потомство, але через мутації створювалися нові види істот. Від людей і дріад пішли ельфи, гноми, титани, та ще деякі види дріадоподібних. Також у ті часи були дуже модніми експерименти з генетикою. Вченими "підозрюю, що ними були саме люди", було створено велику кількість живих істот, що отримали від природи іскри життя, досвіду, та розуму. Кентаври, горгулі, циклопи, русалки, мавки, лісовики, тощо. У якийсь певний момент увірвалося терпіння деміургів. Вони звернулися до Бога, і з його допомогою зробили примусову зміну в структурах ДНК всіх живих істот на Зеї. Після цих змін, від різних видів живих істот не могло бути спільного потомства, дуже зменшилася вилка мутацій всередині видів, і ніякої інформації про людей з того часу не було. Для всіх живих істот Зеї це боже втручання у життя було сприйняте, як глобальна катастрофа у формі апокаліпсису. Близько сімдесяти відсотків всіх живих істот загинуло, тому що зміни виявилися для них фатальними. Підозрюю, що саме людей Бог вибрав як цапів відбувайлів за генну вакханалію, що була створена на Зеї. І саме тому, інформація про них у подальшому відсутня. Перебив, як комах. Після апокаліпсису деміурги вирішили трошки змінити умови життя цієї пісочниці. Були висаджені дерева життя і дерева досвіду. І до цього часу, деміурги ще допомагають у освоєнні їхніх можливостей.
Повернусь до впливу на реальність. Отже перший щабель ієрархії, це "бажаючий" долучитися до ремесла. Двадцять четвертим щаблем вважається Бог. Двадцять третім – деміурги, двадцять другим – аси, двадцять першим – майстер. Якщо різниця між щаблями на початку невелика, то далі вона зростає в геометричній прогресії.
Не мені вам розповідати про силу геометричної прогресії. Згадайте лишень всім відому легенду про творця гри в шахи. Коли великий правитель вирішив нагородити творця гри в шахи, за такий чудовий винахід, він спитав того, що мудрець забажає собі за винагороду? На що мудрець відповів, що не вправі бажати нагороду за гру, що є епохально великою, та належить всім, а не лише йому одному. Правитель подумав, що мудрець не схотів обрати нагороду, бо засумнівався в багатстві правителя і обурено наполіг на тому, щоб майстер зробив вибір, бо правитель зможе собі дозволити любу нагороду за те, що йому сподобалося. Мудрець, бажаючи провчити правителя, попросив, щоб йому дали нагороду зернами пшениці. Але за умови, що зерно будуть рахувати по шаховій дошці. На першу клітинку слід порахувати одне зерно, на другу – два, на третю – чотири, і на кожну наступну клітинку слід рахувати удвічі більше зерен, ніж на попередню. Ось все пораховане зерно і запросив собі у нагороду мудрець. Правитель розсміявшись, наказав придворним радникам швиденько порахувати, відміряти і винести мудрецю його мішок з зерном. Але ні через хвилину, ні через годину, ні навіть через день, радники не змогли скінчити розрахунків. Лише через три дні головний радник прийшов до правителя та соромлячись повідомив, що навіть якщо правитель дуже захоче, він не зможе виконати бажання мудреця. Щоб зібрати таку нагороду, потрібно осушити всі моря і океани, розрівняти всі гори, тричі засіяти всю Землю пшеницею і тричі зібрати врожай. Ось таку кількість зерен запросив мудрець за гру в шахи. Мовою математики це число два в шістдесят третьому ступені і плюс ще один. Так от, самі карколомні цифри, як ви вже зрозуміли, були на підрахунках зерна для останніх клітинок шахової дошки.
З вищими щаблями ієрархії впливу на реальність, себто з щаблями ієрархії ремесла, ситуація складається приблизно таким же чином. Майстром може вважатися люба дотична до ремесла істота, що досконало оволоділа одним з двадцяти чотирьох основних видів впливу на реальність. Вище майстра йдуть щаблі з анатомічною особливістю. Себто асом, що досконало освоїв всі двадцять чотири види впливу, може стати лише дріада. Це обумовлено, не лише схильністю до всіх напрямків навчання, це обумовлено і анатомічними, і фізіологічними ознаками дріад. Також лише дріади можуть бути майстром лікування і впливу на живу матерію розумних істот. Якщо ас від майстра відрізняється астрономічною кількістю знань, вмінь і фізіологією, то деміург взагалі є нематеріальною істотою. Також деміург є істотою, що налічує багато сутностей. Наскільки їх багато, і чи не змінюється число окремих сутностей у деміурга, невідомо. Отже якщо, наприклад, гном – майстер, не може стати асом тому, що не має анатомічних ознак дріади, то жодна дріада-ас, не може стати деміургом, бо має лише одну сутність і має матеріальну оболонку. Чим відрізняється Бог від деміурга, взагалі ніхто не знає. Зрозуміло лише, що деміурги частіше впливають на реальність Зеї зсередини світу, а Бог частіше обирає вплив або на рівні мікросвіту, або на рівні макросвіту. Зовні. Там зовсім інші сили, розміри, об'єми і пласти інформації.
Також трохи розібрався з суттю впливу на реальність. Основним інструментом впливу на реальність є мозок. Вплив на реальність відбувається на рівні ефірного простору. Тут взагалі було тяжко зрозуміти Евеліну. Якби не спорідненість деяких образів, форм, і не притягнуті за вуха сумнівні факти розвитку земної науки, до мене зовсім нічого б не дійшло. Спочатку потрібно згадати всім відому корпускулярно-хвильову теорію світла. Промені світла вважаються одночасно і потоком корпускул (частинок), і напрямленим рухом хвиль. Корпускула одночасно має і властивості частинки, і властивості хвилі. Цікаво також, що світло є хвилею до тих пір, поки за ним не почати спостереження. При наявності спостерігача, світло враз стає потоком частин.