Від галюцинації, що виникла, Алекс у непорозумінні спустився на перший поверх і демонстративно, незважаючи на те, що він жив сам у великому будинку, сів на крісло, що стояло біля вікна. Не помітивши того, що він уже вирушив у нову для себе подорож не випадково потрапивши в реальність снів. Після випитої пігулки заснув, прокинувшись уві сні в своєму будинку при цьому, не помітивши жодних радикальних змін, які могли б йому зараз підказати про його місце знаходження, але в уже наявному сні, хлопець, продовжуючи думати, що ще перебуває в реальному житті. Зручно розлігшись на крісло-гойдалці, не помітив, як перед ним думки вперше за довгий час спокою почали танцювати румбу. Нез'ясовно і несподівано в цей час над його будинком пролітала біля білої хмаринки і раптово приземлилася на неї і зробила свій перший крок на поверхні хмаринки найпростіша озерна чайка. Хмара втримала на собі вагу птаха. Птах в приголомшенні поставив трикутну лапу, і з подивом подивився на слід, що залишився. Зробив наступний крок, він обережно, не розуміючи дива, що зустрілося на його шляху, повільно, і з переляканим обличчям підійшов до краю обриву. Чайка перекинула на бік голову, і побачила перед собою велику наполовину зелену і блакитну кулю — це була земля. Загостривши очі на збільшення, вона побачила маленький будиночок, що виднівся з-за розряджених матерій розпливчастих хмар, і стояв навпроти дзеркального озера, де сидів господар, усередині біля вікна. Вона видала скрипучий крик, який пробудив Алекса від божевільних думок. Розігнавши їх. Птах полетів.
Алекс залишився наодинці із самим собою. На столі з'явилася чашка гарячої кави з дивовижною хмаринкою, що утворилася над нею, яка за дві секунди перетворилася на тонку нитку та одразу несподівано й безслідно кудись зникла. Ранковий дзвінок різко змінив усі плани не тільки на сьогоднішній день, а й усю його долю. Не приємне підставне сповіщення Карликом Алекса поселило дивне відчуття, став гостем у своєму будинку. Упав обличчям об твердий басейн, що розбив усі мрії, і плани дописати книжку видавши роман у задуманий термін. Тепер перед ним постало зовсім інше завдання, пов'язане з пошуком нової роботи.
— Я не можу повірити, як мене могли звільнити з роботи, — він сам собі поставив запитання.
— Я залишився з усім один. Без роботи, без друзів, і без свого кохання. Зовсім один.
— Хто міг зі мною так жорстоко вчинити, і нещадно покарати несправедливістю моє життя, — він сумно в такт словам почав постукувати пальцем по столу.
Від сьогоднішніх подій, що раптово дістали до найпотаємніших почуттів, він зробив легкий вдих, чи то від радості, чи то від печалі видихаючи мимоволі убік повітря, випадково здувши в далеку для неї подорож маленьку наївну комашку, яка пробігала столом, шукаючи кращого життя. Спостерігаючи за підняттям маленького створіння в повітря, що полетіло до відчиненого вікна, прив'язало за собою погляд Алекса. Він натрапив на незрозумілий факт, який з'явився, і зник за мить ока. Замість очікуваного надихаючого сонця в ранковому вікні, побачив тьмяно палаюче вмертвляючи світлом нічний холодний пустун місяць, який чомусь за мить перетворився на величезну вогненну кулю, де палаюче пір'я вогню блищало над озером. Ранковий дзвінок маленького Карлика різко змінив не тільки нудне життя Алекса, а й саму його реальність. На його очах шкіряний гаманець зі справжньої шкіри, забитий зеленими купюрами, що лежав над каміном на поличці різко зменшився і перетворився на бідний портмоне та почав пахнути голодом.
— Що це було? Містика, — він з подивом подивився на гаманець.
Це був простий трюк Карлика. У цей час, маленький забіяка, ще стрибаючи по дахах будинків, і той, хто випадково зазирнув до нього в гості з містичним знаменням надприродних сил, наповненого портмоне грошима на порожній.
— Я так довго не зможу протягнути. Мій гаманець капітулював у мене на очах, віддавши себе в рабство бідності. Я не він, я буду боротися з кризою. Мені зараз потрібна будь-яка робота, і будь-який заробіток, — він гучним впевненим голосом сказав.
Задумливим обличчям розмірковуючи на різні теми із сумними очима підійшов до підвіконня. По білій доріжці підбігла з хитрим виразом морди кішка, яка пірнула, муркочучи, під уперту руку Алекса. Ніжно почав сам себе гладити об зап'ястя господаря. З розумінням опустив задумливі очі. У відповідь кіт тим же поглядом привітав його, і грізним тоном сказав:
— Господар, досить тобі байдикувати. Починай шукати роботу, а то все життя так просидиш удома нічого не роблячи, — тонким гуркотливим голосом випадково впустив кіт, сам того не очікуючи, висловив не спритність на обличчі.
Алекс викотив великі округлені очі і з здивованим обличчям подивився на кота, що сидів біля руки і обхопив грайливо гострими зубами його пальці, обережно покусуючи за мізинець:
— Ти що мені замість коханки накази віддаєш. Мене тільки сьогодні вранці звільнили. У тебе совість є? Відправляти мене на роботу в день мого звільнення, — злякано сказав Алекс.
— Ні. Не тягни рибу за хвіст. Я ж краще знаю. У мене сім років за один рік твого черепашачого життя рахується. Я вже встиг зголодніти за той час, як ти нічого не роблячи, просидів десять хвилин у кріслі біля каміна, роздумуючи про всяку мені не зрозумілу всячину. Ти ж бачив, що сталося з твоїм гаманцем, він на очах зголоднів, а в нього хвилина як за рік. Тобі, мій дорогий хазяїне, належить саме зараз приступити до пошуку нової роботи. І в цю ж хвилину, о великий король порожнього холодильника, і владика порожнього царства, треба йти й шукати роботу, — з посмішкою сказав кіт, облизуючи великим червоним язиком цятки на носі.
— Цікаво це від голоду він заговорив, чи я збожеволів від самотності, — тихо сказав вдивляючись у зелену траву.
— Я все чув. Від голоду я заговорив. Я скоро не те, що говорити тобі буду, нагадуючи про роботу кожні десять хвилин, а ще й співати почну голосом королівського блазня, — уїдливим тоном сказав він у відповідь на почуті ним жалібні слова господаря, — а може, я ще й почну гавкати, як бродячий пес, від твого неробства.
— Але як минуло так багато часу. Мені тільки вранці подзвонив начальник.
— Я ж тобі казав у мене сім років за один твій рік життя. Я їм удесятеро більше за тебе, розумнику, — обличчя Алекса скам'яніло, — не дивись на мене таким твердим поглядом, ніби я вкрав кілограм твоєї червоної ікри, — після хвилинної паузи він додав, — чому в холодильнику закінчилася риба?
Кіт показав гострі тонкі зуби, і ними ж він висловив усе своє невдоволення щодо свого господаря. Зістрибнувши з підвіконня, і незадоволений котяра, махаючи зміїним хвостом, втік в іншу кімнату. Від почутих слів у свій бік з боку домашнього улюбленця Алекс підстрибнув, немов переляканий пес злякавшись маленької мурашки. Він сам застрибнув на вікно і сів біля кота. Оглянувши кімнату з висоти зістрибнув із нього і швидко рвонув на кухню до холодильника за свіжою банкою сардин, яка залишилася в ньому, відкриваючи, він сказав:
— Ось такий веселий початок дня. Я з глузду з'їхав, або ж і справді мій кіт на мене такий злий, що вирішив висловити мені своє невдоволення щодо мого безробіття. Треба зайнятися пошуком роботи, — він нагнув задумливо голову, — ще так потягну пару годин, і тоді точно мій кіт прийде з документами на володіння будинком, і почне качати свої права, претендуючи на частину всього мого майна.
Не затягуючи час, Алекс швиденько забіг у сусідню кімнатку і ведмедем завалився за комп'ютерний стілець. Він перетворився на прилиплу до стільця людину, одержиму інтернетом, за хвилину вкрився мохом. Одним натиском на кнопку клавіатури за стрибнув у браузер і ввів клацаючи клавішами віртуальні адреси різних компаній. Перед очима почали вистрибувати різні веб-сайти на всіляку робочу тематику. Одним випадковим натисканням, посланим цілеспрямовано самим Чарівником для просування і здійснення задуманого ними підступного плану зі зміни його долі. Алекса перекинуло на сайт однієї місцевої компанії, що займалася молочною продукцією і знаходилася на іншому кінці міста. Вакансія висвітилася червоним кольором у лівому кутку у вигляді таблички, що сповістила шукача про наявність вільної вакансії юриста. З незрозумілих причин вільне місце на цій фірмі вискочило, немов неслухняна черепаха з акваріума. Незадоволений тим, що відбувається, він зухвалими натисканнями на вгорі червоний хрестик вирішив закрити сторінку, але доля йому заспівала зовсім іншу мелодію, і вона вирішила, що не підкоряться забаганкам людини, яка одурманена невдоволенням. Довгі хвилинні старання почали опиратися йому, і привели до жодного позитивного результату, та ще й викликали в нього на вулиці здивування. Він закривав вікно, але нічого не відбувалося.
— А, — закричав, — я так розумію, ти дуже сильно хочеш, щоб я звернув на тебе свою увагу, — він злим голосом заговорив, як зловтішний шизофренік, що засидівся за комп'ютером, не бачивши білого світу, і своїх друзів довгий час, і почав говорити із залізним роботом, висмикуючи на голові волосся впевнено натиснув на відкриту вакансію юриста, — так, що тут у нас цікавого пишуть, — він уважно провів очима по чорному написаним тексту на екрані, — зарплата середня, перспективи ніякої. Шкода. Ну, хіба, що я стану начальником над складськими коробками з молоком, — з усмішкою сказав, — мій вибір не великий, і часу в мене не так уже й багато на ледарство, а кіт мій з бійцівським характером мені не пробачить таку тонку королівську образу. Протримав його день без котячого корму, він точно піде на багато що заради свого, і оскільки коти за своєю природою хитріші за людей, то мені його не переконати, і з огляду на його чудове мистецтво брехати людям, мені від нього дістанеться, — Алекс краєчком вуха почув важкий подих кота, що сидів біля дверей, і він обережно повернув голову, — мур, — кіт висунув голову у дверний отвір із великими прохаючими очима, яким неможливо було відмовити та сказав, — досить тягнути мишу за хвіст. Шукай роботу, а мені подавай корм, шановний господар, — він висунув великий червоний язик.
— Я не помилився у своєму припущенні. Я мав рацію. Потрібно якнайшвидше знайти роботу, інакше мій кіт зійде з розуму та подасть на мене до суду, звинувативши в неповажному ставленні, або ж я стану божевільним, який насправді слухає накази свого домашнього улюбленця і з ним веде довгі діалоги на дивну тему, в якій він диктує свої залізні правила, — він нахилив голову, замислився, — гаразд.