Хвилювання Олега зникло. Він був повністю зосереджений на супернику. Страх опинився далеко від нього. Він не відчував нічого, окрім упевненості та сили в руках. Та все ж переймався через те, що в нього немає досвіду і це перший його спаринг.
Суперник почав іти вперед. Олег швидко підняв перед собою руки, остерігаючись перших ударів. Ці удари були не слабкими, він уже зрозумів, що тут не до жартів і кожен такий удар, якщо дійде до цілі, може бути останнім. А він не хотів програвати. Суперник вдарив Олега двічі лівим прямим. Усі удари долетіли до захисту. Суперник швидким кроком пішов на дальню дистанцію, остерігаючись зближення і серії ударів на середній відстані від Олега.
Суперник завмер на місці, й Олег почав розуміти, що йому потрібні дії. Хлопець додав до лівого удару правий прямий. Усі удари, а вони були сильними, долетіли до цілі й були відбиті блоком. Олег продовжував стояти і тримати перед собою руки, приймаючи на себе всі ударі та вже знаходячи момент для зближення задля спроби завдати серію ударів по корпусу. Але він ще остерігався, не знаючи, як буде діяти його суперник за таких ударів і яка серія ударів буде у відповідь.
Суперник вдарив лівий прямий, а за ним правий. Олег встиг зробити крок назад, і жодного удару до нього не долетіло. Тут він зрозумів, що потрібні наступні дії, не можна стояти на одному місці. Витягнув ліву руку вперед і вдарив лівий прямий і лівий боковий, а суперник встиг підняти свою руку й відбити боковий удар. Олег посміхнувся, зрозумівши, що йому потрібні інші дії. Він не знав, як далі наступати на свого суперника, та зробив крок назад. Суперник одразу пішов за ним і завдав лівий прямий, правий прямий, за ним лівий боковий. Удари були настільки сильними, що в очах одразу потемніло, та Олег почав робити ще ширші кроки назад, ухиляючись від серії ударів і піднявши високо перед собою руки в очікуванні наступних ударів. Але їх не було. Суперник завмер навпроти Олега, очікуючи від нього наступу. Олег ударив лівий боковий і відразу сховався за захистом. Суперник знову завдав лівий боковий, Олег зміг відбити удар і відразу з боку суперника прилетів правий удар. Він влетів у лоб. Різко в очах стало темно, з'явилися маленькі крапельки сліз. Стало боляче й моторошно по всьому тілу. Відчувши неприємний біль, Олег швидко притиснув до себе руки і почав відходити назад, остерігаючись повторної атаки. Хлопчик із синього кута почав думати про свої наступні дії, про те, що зараз робитиме з Олегом, яких завдаватиме ударів. Олег, швидко пересуваючись, почав працювати лівою рукою. Він вдарив два лівих, а далі прямий правий. Суперник відбив удар. Здивувавшись, що він зміг так вдарити, Олег підняв руки й почав дивитися на свого суперника. У боксерському залі ніхто не знав Олега і його досвіду, крім тренера. Хлопець уже почав розуміти і користуватися моментом, граючи в боксі й показуючи себе з кращого боку. Суперник повірив у його досвідченість і став більш обережним, тримаючи дистанцію. Олег зміг швидко нанести наступний точний удар правим прямим. Суперник був уже наляканий швидкістю незнайомого боксера. Олег почав себе почувати краще і впевненіше, ніж до першого раунду. Суперник почав рухатися вперед, назад, ліворуч і праворуч, намагаючись не показати наступну атаку, вводячи в оману, не даючи зрозуміти, з якого боку він буде підходити й наносити удари й що далі буде робити. Олег почав чекати відповіді. Він швидко викинув правий прямий і влучив точно в ціль. Суперник відійшов на один крок назад. Він не знав, що Олег набагато слабший за нього, а все ж таки він зміг завдати сильного удару, що лякає.
Суперник почав уважно спостерігати за Олегом, стежити за його ногами, сподіваючись під час наступного удару випередити його і так само завдати сильного удару в підборіддя. Суперник зробив крок уперед, назад. Олег побачив відступ і одразу вирішив завдати лівого удару. Це був маневр для провокації. Щойно Олег почав бити лівим прямим, суперник зіграв на випередження та завдав у відповідь удару. Він пролетів біля плеча та потрапив у підборіддя. Олег заплющив очі, зумівши відійти на крок назад. Наступного удару чомусь не було. Олег подумав, як йому зараз пощастило, що він не отримав другого удару правою рукою. Олег знову витримав цей удар і вже став більш обережним.
Олег згадав тренування, на яких він відпрацьовував удари. Спершу він вдарив лівий прямий, а коли суперник захистився від лівого удару, Олег швидко зігнув коліна й почав наносити удари по корпусу. Їх було всього лише чотири. Усі удари влетіли у захист, жодний удар не пройшов до тіла чи голови суперника. Він усе прийняв на свій захист. Суперник також відчув жахливий біль по всьому корпусу й голові. Олег відійшов назад, тримаючи перед собою руки. Суперник був трохи наляканий, він припускав, що хлопець, який з ним боксує, має досить непоганий досвід і що його варто остерігатись.
Олег та його суперник стали один навпроти одного. Між ними була велика дистанція для нанесення ударів. Щоб почати боксувати, комусь треба було зробити крок уперед і вдарити, а цього ніхто не хотів робити – хлопці дивилися один на одного крізь рукавички.
Суддя уважно спостерігав за поєдинком і порушенням правил, а глядачі тихо дивилися на ринг, на нікому невідомого Олега, який вже зумів показати досить хороший раунд у боксі. Олег знову зробив крок і вдарив лівою рукою, влучивши у захист свого суперника. Той не витримав і, не чекаючи моменту, одразу відповів таким самим ударом. Та удари не долетіли до голови Олега, бо він швидко зробив крок назад.
До кінця раунду залишилося двадцять секунд. Хлопчики почали повільно й обережно рухатися вперед, назад, намагаючись завдати удару лівою рукою, щоб потім завдати прямого правого, а потім, під кінець раунду, – відправити в нокдаун. Та в жодного нічого не вийшло – пролунав гонг. Перший раунд закінчився.
Тренер за одну хвилину відпочинку встиг дати Олегу поради. Пролунав гонг, почався другий раунд. Олег встав зі стільця і пішов на середину рингу, зустрічаючи суперника ударами лівої руки. Ударив прямий лівий, за ним правий, лівий удар. Суперник встиг поставити блок і вже відповів такою ж серією ударів.
Вони стали один проти одного й почали дивитися на руки. Олег швидко зробив крок у бік, завдавши правий прямий удар. Зробив ухил, очікуючи удару у відповідь, але нічого не сталося. Суперник як стояв, так і продовжував стояти, тримаючи перед собою руки.
Бій місцями був швидким, а інколи зовсім повільним. Першим йшов Олег, а суперник відходив назад. Було й навпаки. Коли в обох боксерів не було сил, вони сходилися на ближню дистанцію й обмінювалися серіями ударів. У таких випадках один із них доходив до мети – кожному діставалося. Під очима Олега з'явилися сині плями з червоними цятками, а він, не відчуваючи болю і будучи втягнутий повністю в поєдинок, бажаючи перемогти, ні на що не звертав уваги, продовжуючи боксувати.
Між раундами відпочинок триває одну хвилину, і цього вистачає, щоб відновити сили та заспокоїтися. Хлопчики боксували третій раунд уже не жаліючи себе, а всі, хто перебував у залі, мовчки дивилися на бій. Перехожі за вікном так само зупинялися й поглядали на події всередині рингу.
Олег вперше боксує. Він відчуває, що все проходить краще, ніж він очікував, ніж міг собі уявити та нафантазувати. Він сам від себе такого не очікував, бій здається йому кращим, ніж він думав. Багатьом присутнім теж сподобався поєдинок.
Третій раунд закінчився. Після відпочинку суддя запросив обох боксерів на середину рингу для оголошення переможця. Була піднята рука Олега. Він і сам того не очікував. Він став переможцем у цьому бою. Тренер був задоволений, а хлопці, які стояли в залі й уважно спостерігали за поєдинком, так само не очікуючи на перемогу, були в захваті від того, що відбувається. Ніхто не думав, що сьогодні Олег зможе перемогти.
Олег закінчив вправи з боксерською грушею, подивився на неї. Перед очима ще стояв той ринг і той день, коли він виборов свою першу перемогу. Зараз йому вже вісімнадцять років, він продовжує тренуватися, займаючись улюбленою справою.
– Це був мій перший бій. Я зміг у ньому перемогти. А той момент, коли тренер подарував мені боксерські рукавички після перемоги, був найприємнішим. Ті рукавички мені багато в чому допомогли. Я з ними не раз виходив на ринг і перемагав, але, звісно, у мене були й поразки. Сьогодні моє тренування закінчено, мені потрібно йти додому, відпочити, а завтра вранці, як завжди, потрібно рано вставати і йти на ранкову пробіжку. Тіло сильно болить, та це нічого, у нас у всіх так після тренування. У всіх хлопців, які хочуть чогось досягти.
Я радий, що займаюся тут. За чотири роки всі ми командою брали участь у різних чемпіонатах і перемагали суперників, посідаючи перші місця і радуючи тренера своєю роботою на рингу. Ми разом працювали, один одному допомагали, жоден із нас не пропускав тренування. Усі досягнення були завдяки важкій та відповідальній роботі над собою протягом усього цього часу. Тренер був задоволений тим, що кожен із відповідальністю ставиться до боксу, що кожен хоче стати кращим, ніж інші. Важкі змагання зміцнили нас, ми ще більше почали цінувати один одного. Та все ще попереду, і жоден не знає, що буде далі.
Розділ 5
Зимова пробіжка
Олег почав займатися набагато серйозніше, ніж коли-небудь. Він готувався до різних чемпіонатів, віддаючи тренуванням увесь свій вільний час, залишаючись в залі і продовжуючи працювати над технікою навіть тоді, коли всі вже розходилися по домівках. Іноді йому складав компанію Гриша, який також хотів досягти чогось у цьому виді спорту.
Уже вдома, коли залишалися сили, стоячи посередині кімнати, Олег повільно відпрацьовував різні удари на правильність техніки, виконуючи витягування рук разом із тілом. А ввечері ще виходив на шкільний стадіон і також займався, роблячи різні фізичні навантаження та бій з тінню. Після чемпіонатів брав трохи відпочинку на кілька днів і знову повертався до боксерської зали, продовжуючи тренуватися як раніше.
Після програшу у фіналі чемпіонату міста став ще більше тренуватися, адже програш став найкращою мотивацією.