Ходила до аналітика і теж хотіла розібратися з ним, але окрім тиші і спогадів я нічого не могла згадати. Дивно це все якось, і чому саме зі мною таке сталося, я теж думала. Я ж не особлива, щоб стати жертвою павуків, і за твоїми словами і моїм судженням я розумію, що павуки не страшні, але я все рвано їх боячись як смерті.
Олег:
— Смерті?
Юля:
— Так, смерті. У мене чомусь павук асоціюється зі страхом смерті, і коли я його бачу, у мене одразу виникає таке відчуття, і я одразу починаю боятися і бігти куди подалі від цього місця.
Олег:
— Давай тоді поговоримо про смерть, якщо ти нічого не можеш сказати про цей звук, то нам потрібно почати з чогось іншого, і, може, там є відповіді.
Юля:
— Давай спробуємо, але все ж боятися смерті і тут нічого страшного немає.
Олег:
-Так, смерті боятися всі, і це нормальне явище, і, можливо, в тебе виникає такий страх смерті, коли ти бачиш павуків, через те, що ти колись у дитинстві зазнала схожого почуття, опинившись у смертельній небезпеці, але пригадати цей епізод не можеш.
Юля:
— Так, я не можу нічого пригадати, але мені здається, я тоді сама гуляла в лісі, а було мені на той період життя сім років, і, можливо, я в лісі зустріла саме цей звук, побачила павука, і він на мене напав, і я впала, а ударилася головою, забула про все.
Олег:
— Ось із цього місця якщо можна детальніше. Ми зараз повертаємося назад у твоє минуле, і я чую той самий момент, коли ти сильно злякалася, і в ньому криється вся правда.
Юля:
— Так, можливо, але спогади ніби стерті з моєї пам'яті, і я нічого не можу згадати.
Олег:
— У нас є час, і ми нікуди не поспішаємо, я зацікавлений у тобі та допомозі, і мені б дуже сильно хотілося почути від тебе відповідь. Може зараз йдемо правильним шляхом, і скоро ми обидва отримаємо відповідь на твоє тривале і невирішуване питання.
Юля:
— Давай спробуємо повернутися в минуле. Судячи з ситуацій, що щойно виникли, я в дитинстві була в бабусі, і сама пішла гуляти до лісу, а там ліс високих дерев, і прогулюючись, випадково впала, зламалась гілка дерева, і на мене згори впав павук, а потім я якимось чином ударилась головою, а далі пам'ятаю, як встала на ноги, і коліна були в подряпинах.
Олег:
— Супер відповідь. Ти зараз згадала все, що сталося з тобою колись у дитинстві, і це дуже позитивний результат.
Юля:
— Я сама в це не вірю, і впродовж багатьох років я намагалася все пригадати, і нічого не виходило, а тут якось усе швидко сталося, — уважно подивилася на Олега, — ти, бува, не використовуєш гіпноз?
Олег усміхнувся:
— Ні, я щиро хотіла від тебе дізнатися правду, і, можливо, воно допомогло тобі розслабитися і згадати, що ж сталося тоді.
Юля:
— Тобі краще піти працювати аналітиком і допомагати людям.
Олег:
— Ні, це збіг, і не всім людям я можу допомогти. Іншій людині в мене б не вийшло допомогти, а з тобою випадково вийшло.
Юля:
— Спасибі тобі за допомогу і підтримку, і те, що у нас вийшло згадати виникнення моєї проблеми, але все ж таки страх ще є.
Олег:
— Головне ми знайшли початок всього, що відбувається, і вже знаємо, що з тобою сталося тоді, а зараз страх можна пережити іншим шляхом. Все по черзі, і тоді у нас все вийде.
Юля:
— Я не думала, що ти такий умілий психолог і так багато знаєш і позитивно впливаєш на людину.
Олег:
— Це випадковість, і збіг, та все ж мені б хотілося далі продовжити розмову про страх, оскільки ми вже знаємо, звідки він з'явився. Мене зараз цікавить те, де його було чути. Вдалині чи поблизу?
Юля:
— Я точно зараз не зможу згадати, найімовірніше, десь посередині. Вдалині я б на нього не звернула увагу, а поблизу вже б заповнила і почала сама аналізувати його вплив на мене і наслідки поведінки.
Олег:
— Він тебе сильно налякав, і виключаємо його появу на середині, десь, а він пролунав зблизька, і так сильно налякав, що від переляку ти все забула, і особливо твоя підсвідомість не змогла його проаналізувати. Тоді давай рухаємося далі і спробуємо розібрати ситуації якомога детальніше, і це нам допоможе швидше прийти до потрібного результату.
Юля:
— Спробуємо, і я буду робити все для того, що згадати і все налагодити. Я дуже сильно хочу перестати боятися павуків. Я розумію, що вони не зовсім небезпечні, але страх жахливий і не дає мені спокійно проживати життя. Я навіть коли перебуваю на роботі думаю, що в кутку на стелі сидить павук і чекає, коли в нього з'явиться можливість для нападу. І з цим нічого не можу вдіяти.
Олег:
— Добре, я розумію, що в тебе настільки перебільшений страх і той переляк був сильним, і він не дає тобі спокійно працювати, я хочу тобі допомогти подолати його. Тепер підемо далі і будемо розбирати наступні події, пов'язані зі звуком. У тебе виникає таке відчуття страху як механізм хибної небезпеки. Так, там є невелика небезпека, якщо павук стрибне на тебе, він почне плести павутину, і це буде неприємним відчуттям, а так він не забере в тебе життя і нічого смертельного в ньому немає.
Юля:
— Я розумію всю ситуацію, але страх є страх.
Олег:
— Потрібен час подумати і зрозуміти, через що в тебе виникає такий механізм, який тримає в тобі стільки енергії, що не дає спокійно пройтися кімнатою на роботі.
Юля:
— Олеже, іноді буває таке, що в чомусь не вдається розібратися і зрозуміти, і таке питання варто залишити на потім, може, воно саме згодом усе вирішиться і не потрібно витрачати стільки сил.
Олег:
— Ні, варто подумати. і все вирішити, а на потім нічого не залишати.
Юля:
— Тобі видніше, я сьогодні хотіла тільки прогулятися лісом і поговорити на тему психології, не проводячи аналітичного сеансу моїх страхів.
Олег:
— Мені цікаво зрозуміти причину і допомогти тобі. Для мене тут немає нічого складного і самому хочеться зрозуміти, як все сталося і чому так довго в тобі живе цей страх. Може ти просто не хочеш його відпускати, і він тобі подобається? Іноді таке відбувається з людьми, і вони самі того не розуміють, що жахливе і не приємне їм найчастіше подобається, і вони самі за нього тримаються.
Юля задумалася:
— Я ніколи так не думала, і я не думаю, що мені страх подобається, може бути якась подія або фрагмент з тієї ситуації мені сподобається, а все інше ні, і він мене тримає біля себе як приємний механізм захисту, і він повторюється для появи того задоволення.
Олег:
— У цьому може є своя суть і тривала поява страху павуків.
Юля:
— Для мене б було найкраще позбутися його і не жити минулим, а вже знайти щось інше, що приносить мені задоволення.
Олег:
— Тоді повернемося туди, де ти впала. Що з тобою сталося?
Юля:
— Коли я впала, мені стало страшно, а коли знепритомніла, то відчула себе захищеною, і таке відчуття в мене було в дитинстві, коли я лягала спати і чогось боялася, я ховалася під ковдрою і заплющувала очі, думаючи, що мене ніхто не бачить і я можу спокійно спати і ні, ні про що не думати.
Олег:
— Тоді тобі подобається це відчуття, коли ти заплющила очі і знепритомніла, і, найімовірніше, коли ти спала, чула цей звук, а усвідомити його не можеш, тому що це було давно, і ти була непритомна.
Юля:
— Твоя правда, і не так легко зараз усвідомити, те що було так давно.
Олег:
— Ми вже зрозуміли причину, і далі йдемо.
Юля:
— Так, я далі боюся попри те розуміння того випадку в дитинстві.
Олег:
— Не поспішай. Ми ще встигнемо прийти до твого страху в теперішній час і подолати його.
Юля:
— Я в це мало вірю, але можна спробувати.
Олег:
— Скажи, чого найбільше в житті бояться люди?
Юля задумалася:
— У житті існує дуже велика кількість страхів і більшість із них не виправдані, і вони не мають жодного сенсу. Люди бояться даремно і самі собі багато чого вигадають, і того, що не є небезпекою, і цього не варто боятися, але найосновніші страхи турбують кожну людину, — Юля замислилася, — і все зводитися до страху смерті. Усі бояться померти.
Олег усміхнувся:
— Ти боїшся померти від павука?
Юля:
— Так, я дуже сильно боюся, і в кінцевому підсумку мій страх зводиться до смерті. Я боюся померти від павука.
Олег:
— Не всі ж павуки смертельні і не від усіх можна померти. У даному випадку в лісі і в місті немає таких павуків, від яких можна померти. Можливо, коли він на тебе впаде, тобі буде неприємно. Нічого небезпечного в них немає. У такому разі, якщо вони тобі не приємні, то краще їх обійти стороною, і не чіпати, а вони тебе не чіпатимуть, а в домашніх умовах для їхнього усунення використати підручні засоби і супроводити через вікно. І все буде добре.
Юля:
— Для початку нічого складного немає, коли все звучить у словах, а на ділі в мене буде по-іншому, і я не впевнена, що все станеться як ти скажеш, і для такого подолання страху потрібен час. Ти мені дуже сильно допоміг, і я тепер більше себе розумію, але ще не зовсім готова сама відмовитися від страху павуків, і для цього потрібен час.
Олег:
— Добре, я не поспішаю і не поганяю робити різкі рухи. Усе приходить по черзі. Добре, що в тебе немає страху кохання, і ти не боїшся кохати.
Юля одразу сором'язливо усміхнулася:
— У мене ще такого страху немає, але я все ж таки обережна з таким почуттями, знаючи, як вони сильно впливають на життя і що після них може бути, і я б не хотіла зустріти невдале і руйнівне кохання, як це трапляється в багатьох випадках. Я хочу закохатися і жити щасливо.
Олег:
— Я тебе розумію і сам за якісні стосунки без обману і травм, що приносять виникнення нового страху кохання. У багатьох він є і мало хто про нього говорить. Наслідки бувають жахливі, а це душевний біль, поява недовіри, самотності і пригніченість у всьому, і іноді не хочеться їсти, а треба. У такому стані я б не хотів опинитися і тому так само обережний з таким чудовим і небезпечним почуттям.
Юля:
— Я дотримуюся такої межі і не поспішаю летіти в небо від щастя, щоб потім не впасти без крил на землю.
Олег:
— Це добре, що ти розумієш, і я теж, і ми можемо спілкуватися розсудливо і говорити один одному відкрито, і нічого не приховувати, і в мене вже виникає довіра.
Юля:
— У мене так само з'явилися теплі почуття і довіра до тебе, я вже перестала боятися павуків, але страх ще залишився.
Олег:
— Ми можемо далі продовжити нашу бесіду з практичним заняттям.
Юля зі здивуванням сказала:
— Це як?
Олег:
— Я зараз усе тобі розповім і покажу.