Спочатку підійшов до одного акваріуму і кинув спеціальний корм, а рибки швидко зібрались в одному місці і все що потрапило до акваріуму вони швидко з'їли і так повернулись на свої місця та розпорошились в різні боки. Підійшов до іншого акваріуму і там кинув але інший корм через відкритий зверху отвір, а тепер великі риби повільно поїли перед початком робочого дня і повільно лягли не жовтий пісок.
У цей час перші люди, які не звертали увагу на робочий процес Сергія, а день був робочим і осатаній у цьому тижні змогли знайти в останньому дні вільний час та піти в океанаріум разом із дітьми. Зайшли в першу кімнату, а Сергій пішов у третю кімнату і почав виконувати свою роботу.
Перші хвилини останнього дня. На вулиці сяяло приємне літнє сонце. На подвір'ї в ранковий просвіт лунав приємний дитячий сміх. Багато хто цього дня вже не працює і як раніше вже гуляє з дітьми. Діти радіють, а батьки насолоджуються приємним вихідним днем. Атмосфера спокійна і вразлива. Хтось проходить біля і поглядом проводжає великий напис над входом, а хтось і зовсім не звертає уваги та швидко біжить на роботу, а деякі люди, які звернули увагу, пізніше завітають до океанського світу. Люди гуляють та голосно сміються. Почалося відвідування. У першій кімнаті маленька дівчинка одразу, не чекаючи батьків, побігла вперед із великою посмішкою на обличчі та гучним сміхом. Хлопчик побіг за нею. Обидва підбігли до акваріума і притулилися обличчям до скла. Дівчинка посміхнулася та подивилася на хлопчика, а він сором'язливо відвернув обличчя в інший бік. Рибки в акваріумі швидко почали плавати з великою швидкістю коли побачили так близько біля себе людське обличчя. Дівчинка посміхнулася і далі побігла до наступного акваріуму. Мама дівчинки подивилася на щасливе обличчя і голосно засміялася та підійшла до своєї доньки, запитала:
— Чому ти так голосно смієшся? Що ти тут побачила?
Мама дівчинки одразу відповіла:
— Дивись які кумедні рибки. У них такий довгий хвіст, що вони мабуть не знають що з ним робити. Постійно лежать на піску і нічого не роблять, а коли бачать людей, то починають по колу плавати. Кумедні істоти.
Дівчинка:
— Їм, напевно, важко з таким хвостом плавати.
Мама дівчинки відповіла:
— Ні. Їх створив морський світ, щоб вони могли жити у воді, а хвіст їм потрібен для того, щоб швидко плавати і тікати від хижаків. Вони такі яскраві що напевно кожен хижак хоче ними поласувати.
Дівчинка:
— Напевно, так.
Мама:
— Вони постійно лежать на піску, але час від часу вони рухаються у воді. Мабуть таке буває дуже рідко і це їхнє життя, лежати на піску, а в разі появи хижаків вони можуть швидко зрушити з місця і втекти від небезпеки.
Дівчинка:
— Вони не хочуть плавати і завжди перебувають на одному місці, оскільки втомлюються і їм важко плавати.
Мама:
— Не кажи так. Вони завжди живуть у небезпеці, у морському світі багато хижаків, від яких вони постійно тікають і завжди на готові.
Дівчинка поставила запитання:
— А що таке хижаки?
Мама:
— Хижаки це ті морські істоти які полюбляють на обід їсти таких приємних та цікавих риб які одразу можна побачити здалеку. Це красиві рибки але їм не легко жити в океані і вони завжди на по готові втекти від небезпеки щоб врятувати собі життя і не потрапити в зуби хижаків. В океані чи морі не таке легке життя і морський світ дав їм великий хвіст щоб вони могли врятувати себе від небезпеки і не загинути. Їм потрібно швидко плавати щоб себе врятувати.
Дівчинка:
— Нічого собі. Мабуть, їм пощастило опинитися в акваріумі, ніж бути у відкритих морських просторах, щоб спокійно прожити своє життя.
Мама посміхнулася:
— Мабуть, так. Їм пощастило опинитися в акваріумі, де вони повністю захищені від хижаків.
Дівчинка посміхнулася:
— А серед людей є хижаки?
Мама посміхнулася і відповіла:
— Так, звісно. Серед людей також багато хижаків людей, які постійно плавають у сонливому стані та шукають кого і як обдурити, щоб заволодіти її життям чи майном. Морський світ чимось схожий на світ людей і різниця лише в тому, що ми живемо на суходолі, а рибки у воді в завжди одна від одної далеко перебуваємо і не так легко спіймати людину серед людей. Добрих людей більше ніж хижаків і вони завжди дивляться на нас добрих і красивих рибок спокійного життя.
Дівчинка:
— Ми такі ж самі як рибки в акваріумі з великими хвостиками?
Мама дівчинки відповіла:
— Так. Ми красиві, а хижаки не приємні і нікому не подобаються, бо як і цим рибкам коли вони бачать в океані чи в морі появу неприємних і не гарних хижаків, а вони нікому не подобаються і їх видно здалеку, то ці рибки одразу тікають, як надалі від неприємностей, так і люди, коли бачать небезпеку, також тікають і бережуть своє життя.
Дівчинка:
— Я мабуть розумію цих рибок коли на них дивляться великими очима. На мене постійно дивляться різні неприємні мені люди.
Мама:
— Мабуть, від того, що ти приємна дівчинка і всім подобається. Наш світ людей безпечніший, ніж морський світ.
Дівчинка:
— Так. Напевно, так. Але я ще маленька і мало що розумію про світ людей і мені вважається, що морський світ такий самий, як і людський. Тут і там все однаково відбувається. Є різні люди, як погані, так і хороші, і так серед рибок є погані й хороші. Все однаково.
Мама дівчинки відповіла:
— Так. Я з тобою повністю згодна.
Дівчинка посміхнулася і мама сказала:
— Як у морі, океані так і серед людей кожен шукає. Своє місце щоб прожити спокійне і своє життя. Люди кожного дня роблять все щоб знайти своє місце в цілому світі так і ці рибки з великими хвостиками які лежать на піску і вони знайшли це місце і проживають своє життя як і ми люди. Рибки вже знають своє місце на піску і вони коли приходять відвідувачі певний час поплавають по колу і по всьому акваріумі та повертаються на своє приємне місце і відпочивають тривалий час, а потім знову роблять те саме і так кожного дня, так і люди живуть. Ось подивися в кутку акваріума плаває невеличка рибка з великим хвостиком і вона там уже перебуває довгий час. Що ти можеш про неї сказати?
Дівчинка подивилася на самотню рибку і сказала:
— Що ця рибка не може знайти своє місце і їй самотньо.
Мама:
— Так, я з тобою згодна. Колись, можливо, прийде і її час, і вона також знайде своє місце, і їй стане добре, і не буде так самотньо. Кожен у житті має знайти своє місце, щоб не бути самотнім і прожити щасливе життя.
Дівчинка посміхнулася:
— Так і люди мають робити протягом життя?
Мама:
— Так. До того моменту, поки людина не знайде своє місце, і тоді вона так ляже на пісок і насолоджуватиметься життям, як і людина не блукатиме вулицею і не шукатиме своє життя серед тисячі інших життів.
Дівчинка:
— Я почала розуміти життя і людей.
Мама:
— Так життя потрібно розуміти, щоб знайти своє життя і прожити його з посмішкою на обличчі.
Дівчинка посміхнулася:
— Як я. Я знайшла тебе.
Мама:
— Так. Ти знайшла мене.
Дівчинка:
— Я рада, що я тебе знайшла і тут моє місце.
Мама:
— Моє теж.
Дівчинка посміхнулася:
— Добре, що ми люди і можемо домовитися.
Мама дівчинки також усміхнулася:
— Так. Ми можемо розмовляти і домовлятися, і тому ми живемо в мирі та розумінні одне одного.
Дівчинка подивилася на акваріум:
— Погано що риби не можуть розмовляти. Вони б також домовлялися, і в них було б зовсім інше життя, і ніхто б ніколи ні від кого не тікав.
Рибка в акваріумі з великим хвостиком подивилася на дівчинку і сказала:
— Звичайно, ми не можемо домовлятися.
Друга рибка в акваріумі почула першу рибку і тихо сказала, щоб люди її не почули:
— Якщо ми не могли б домовитися, то я не знаю, де і хто і коли спав. Це був би кінець спокою.
Перша рибка:
— Я ж про це і кажу. Ми краще вміємо домовлятися, ніж люди.
Друга рибка:
— Все тихо, а то зараз нас люди почують і вони нас не зрозуміють.
Перша рибка:
— Добре.
Рибки в акваріумі почали швидко і по колу плавати. Вони були раді побачити перших відвідувачів, які уважно їх роздивлялися через скло. Діти почали пригасати біля акваріума і голосно сміятися. Хтось сьогодні зміг відвідати, а хтось пізніше завітає до цього закладу. Перших відвідувачів було небагато і немало, а всього шестеро людей. Коли хтось заходить до кімнати то всі мешканці морського світу починають готуватися до свого театрального виступу і лише тоді коли вони бачать на власні очі людей, що починають плавати в акваріумах. Кожен починає виконувати свою роботу і показувати глядачам за склом виставу. Швидкість у воді та як рухається тіло з різних сторін. Спокійна атмосфера та музика.
Діти, як завжди, бігають, а батьки намагаються наздогнати дітей і утримати біля себе, щоб не наробили шкоди, а Сергій з посмішкою спостерігає за всім, що відбувається. Музика все грає та грає. Спокій і задоволення. Щодня приємні відчуття і гучний дитячий сміх, а рибки все плавають та плавають в акваріумі і ні на що не звертають уваги, всі чекають закінчення робочого дня, приходу ночі, де вони зможуть спокійно погуляти, і їх ніхто не побачить та не дізнається, що рибки живуть таким життям, як люди, люблять розважатися.
Дівчинка побігла вперед, а хлопчик не зволікає та не звертає уваги на батьків, побіг за дівчинкою. Гучний сміх дівчинки пролунав по всій першій кімнаті, а батьки подивилися на дівчинку і ні чого не сказали, а за сміхом дівчинки пролунав сміх хлопчика. Діти були задоволені тим, що бачили перед собою та опинилися в підводному світі. Батьки з посмішкою спостерігали за радістю дітей і раділи кожній хвилині проведеної під землею в океанаріумі. Діти бігали і розважалися та кожен сам собі щось говорив, дивлячись на акваріуми. Сергій займався своїми справами і не звертав уваги на розваги дітей та інколи, коли дивився на дівчинку і хлопчика, посміхався. Бігали в першій кімнаті й несподівано зупинялися біля того акваріума, що їм сподобався, ставали біля нього та починали розглядати. Дивилися на тих, хто перебував за склом і далі бігли до наступного акваріума, а батьки повільно не поспішаючи пішли позаду.
Дівчинка підбігла до мами і сказала такі слова:
— Мамо, я бачу тут таку велику рибу і вона плаває туди сюди.
Чому вона на одному місці постійно плаває?
Мама подивися на цей акваріум, подивилася на дівчинку й одразу відповіла:
— Вона тут живе. Обмежена в рухах, бо цей акваріум не такий великий, який їй потрібен.