Замок лежав на асфальті. Підійшов, взявся замок і повільними кроками пішов у напрямку свого кабінету, а охорона в цей час була на своїх місцях.
Василь Іванович нічого не зрозумів, що сталося і чому демон з'явився саме сьогодні і тоді коли він ще вирішив залишитися на роботі і закінчити деякі справи, але було зрозуміло те, що демони з іншого стежать за ним і знають де він знаходиться. Почав думати над тим, що за ним постійно стежать і треба бути набагато обережнішим, щоб не потрапити в колотнечу.
Епізод 4
Рішення
Олег після того, як сходив на ринок, відразу повернувся додому. Батьки займалися домашніми справами і згадуючи те оголошення, яке він побачив на стовпі, сівши на крісло почав думати про те, щоб піти до психолога, але без поради матері не міг ухвалити рішення, а в цей час мати знаходилася на кухні і займалася приготуванням обіду.
Олег підійшов до неї і сказав, повільно вимовляє слова:
— Мамо, вибач мені, що я тебе турбую, але в мене до тебе питання.
Таня зупинилася, а вона цей час різала хліб, подивилася на Олега та відповіла:
— Я тебе уважно слухаю.
Олег:
— У мене виникають такі думки, щоб навідатися до психолога і поговорити з ним на ту хвилюючу мене тему.
Таня:
— Якщо тебе хвилює якась тема, то ти можеш поспілкуватися зі мною. Якщо зможу, то я тобі допоможу.
Олег:
— Ні, я думаю, що мені потрібен фахівець у тій галузі, яка найбільше мене турбує.
Таня:
— Ти що хочеш піти до психолога та розпочати певне лікування?
Олег:
— Я починаю розуміти, що з язиком у мене дуже важко і всі спроби почати розмовляти, як усі люди не дають жодного результату. І іноді мене турбує забуття багатьох моментів. Я багато не пам'ятаю зі свого життя і мені потрібна допомога. Мама подивилася сумним обличчям на Олега розуміючи що йому важко і за той час як Олег почав розмовляти, а це ще було в дитинстві у нього нічого не змінилося і він досі так само спілкується як п'ятнадцять років тому і те, що вона почула від нього тільки що їй ще більше стало бентежити адже Олег ніколи не скаржився на те, що забуває щось зі свого життя, а тут він почав говорити про своє забуття певних моментів. Вона розуміла, що Олегу потрібна допомога, а сама нічим не може допомогти і бачити його в такому стані було важко і порадити щось певне не могла не знаючи, чому в його житті саме так відбувається.
Таня відповіла:
— Якщо ти маєш бажання піти до психолога і поспілкуватися на певну тему, то сходи. Можливо він тобі чимось допоможе, а я була б дуже рада якщо в тебе щось у житті зміниться і твоя мова стала б набагато кращою ніж зараз. У будь-якому випадку із цим треба щось робити.
Олег:
— Ось про це я думаю, що з цим потрібно щось робити, адже я вже дорослий хлопець. У мене починається доросле життя і потрібно спілкуватися з людьми та йти працювати на роботу, а я не можу ні з ким спілкуватися. Я якщо починаю щось говорити, то у мене одне слово займає вимову до хвилини, а я впевнений у тому, що ніхто не хоче слухати те яке розмовляю і ніхто не захоче мене взяти на роботу розуміючи, що зі мною буде дуже важко працювати і ці всі вади заважають жити та спілкуватися. Я хлопець, та я би хотів познайомитися з дівчиною але у такому стані ніяка дівчина не захоче зі мною розмовляти, а тим більше дивлячись на те як я спілкуюсь вона не зможе витримати такого психологічного навантаження.
Таня:
— Треба щось міняти.
Олег:
— Мамо, ти правильно кажеш.
Таня:
— Я так тебе розумію, що ти вже подорослішав і тобі потрібно щось з цим робити і якнайшвидше. Затягуватимеш із цією проблемою, то в життя тоді зовсім нічого не вийде і в тебе буде самотнє життя. Ти ніколи не зустрінеш друзів. У тебе ніколи не буде зустрічі з дівчатами і ти маєш ще зрозуміти те, що ти вже дорослий і треба йти працювати, заробляти гроші. Адже ми не зможемо тебе все життя забезпечувати певними благами і давати гроші на різні невеликі потреби. Ми також змінюємося і старіємо і згодом ти маєш вже самостійно почати заробляти та забезпечувати себе. Якщо ти хочеш у майбутньому сім'ю, то теж тобі потрібно забезпечувати сім'ю, а в такому стані буде дуже тяжко. Я наполегливо радитиму тобі, що в твоєму випадку тобі потрібно якнайшвидше вирішувати твоє питання. Якщо ти тягтимеш і нічого не робитимеш, то твоя проблема нікуди не зникне і мене ще зараз почало турбувати твоє інше питання.
Олег:
— Я нещодавно це помітив. Іноді я забуваю дні і те, що в ці дні було. Все забуваю. Я раніше на це не звертав уваги, а зараз починаю побоюватися такого стану.
Таня:
— З цим теж треба щось робити, як що у тебе виникає такий стан і обов'язково звернутися до лікаря, — уважно подивилася на Олега, — уточни зараз це питання, щоб я більше зрозуміла твою проблему. Олег що тебе почало турбувати.
Олег:
— Мамо, мене почала хвилювати забуття певних моментів у житті. Як я не намагався згадати їх, у мене нічого не виходило і це мене дуже сильно лякає.
Таня:
— Тоді трохи розберемося із твоєю проблемою.
Олег:
— Добре.
Таня:
— Я так розумію, що ти забуваєш певні моменти зі свого життя і ні як не можеш їх згадати. Я за тобою раніше такого не спостерігала і це мене починає дуже сильно хвилювати і у мене виникає така думка, можливо, у тебе зараз починають працювати якась певна хвороба, про яку ми раніше нічого не знали. Коли я бачила як ти розмовляєш, то розуміла, що в тебе певні вади з мовою. Таке іноді трапляється і ти не один такий у цьому світі. Багато хлопців у такому віці не можуть вимовляти слова через певні фізичні недоліки з мовою і нічого такого страшного немає, а те, що ти щойно сказав, що в тебе ще є забуття певних моментів, то це вже починає мене бентежити. Я думаю, що тобі потрібно якнайшвидше звернутися до фахівця і розповісти йому про свою проблему і далі вже приймати певні рішення та дії і мені не хотілося б, щоб ти через два роки мав повне забуття твого життя. Можливо, насправді у тебе є невиліковна хвороба або виліковна і тобі потрібно якнайшвидше почати її лікувати. Тож не потрібно це залишати на потім та це питання необхідно якнайшвидше вирішити. Добре, що ти вже самостійно починаєш до цього звертатися та робити певні кроки, розуміючи, що тобі потрібно починати жити та спілкуватися та заробляти гроші. Це дуже мужній крок до змін.
Олег:
— Я тебе розумію що ти б хотіла, щоб я міг розмовляти, але щоб я не робив у мене нічого не виходить. а це зрозуміло і без цих вад. відпочити, а там поспілкуватися із різними людьми. Адже життя минає та роки швидко летять, а так нічого не змінюється, і я не хочу залишатися в такому стані на довгий час розуміючи те, що я так втрачу своє життя і житиму біля вас не побачу, ні з ким не поспілкуюсь і можливо навіть я ніколи не зустріну дівчину, яка мене любитиме вами.
Таня:
— Це дуже добре, що ти розумієш, що тобі треба почати змінювати своє життя і те, що ти вже став дорослим. Мене легшає, коли я чую, що ти хочеш познайомитися з дівчиною і піти працювати. І в даному випадку у нас є лише один вихід зі становища. Це той, який ти щойно озвучив. Вже настав твій час йти до лікаря.
Олег:
— Треба було раніше піти до нього. Як я так довго тягнув із цим рішенням, – опустив голову.
Таня:
— Якби вирішив піти тоді потрібно, можливо, раніше в тебе був би інший результат і все було б не так добре, як буде. Не поспішай себе звинувачувати себе в тому, що ти так довго тягнув до початку вирішення питання про твою мову. І я більше уваги приділяю самостійному рішенню людини, коли вона сама вирішує, коли їй потрібно щось зробити, а не робити те, що їй хтось вказує, а в такому разі ти вже готовий до того, щоб звернутися до людини, яка більше розуміє цю проблему та зможе її вирішити.
Олег:
— Яку тобі за розуміння, що ти мене підтримала в такому тяжкому стані. Сподіваюся тут нічого такого сором'язливого немає в тому, що я піду до лікаря та почну лікування.
Таня:
— Ні, ні. Іди і якнайшвидше спробуй щось у своєму житті змінити. Тільки сама людина може змінити своє життя і за неї ніхто її не змінить. Якщо ти сам цього не зрозумієш, то ніхто в житті не допоможе. Якщо ти сам почнеш міняти, то це буде найкращим рішенням до початку чогось нового. Навіть мої поради тобі не дадуть того, що ти можеш собі дати. Я можу тобі годинами говорити та наказувати і пропонувати те, що тобі потрібно зробити. Якщо ти цього не захочеш, ти цього не робитимеш, а якщо ти погодишся, то це буде проти власного бажання і не дасть жодного результату. Тільки ти самостійно можеш вирішити і зрозуміти, що тобі потрібно почати і як діяти, і так буде здобутий найкращий результат.
Олег:
— Мамо, дякую тобі за підтримку. Я днями обов'язково піду, а рано-вранці коли прокинуся, то відразу піду до психолога. Я сподіваюся, що в моєму житті щось зміниться.
Таня:
— Я теж хочу щоб твоє життя стало зовсім іншим і таким як у всіх хлопців твого віку, які вже працюють на якійсь роботі та спілкуються з дівчатами та будують своє майбутнє.
Олег:
— Мамо, я теж дуже сильно хочу щоб у мене було майбутнє не самотньої людини, яка постійно ховається від усіх і не може ні з ким спілкуватися, а людину, у якої будуть друзі та дівчина і в майбутньому сім'я, дякую тобі за підтримку, — Олегу кожне слово вимовляв дуже важко, мати ледве його розуміла, але його думки були легкими та зрозумілими та аналітичними. Він мав інтелект і ніяк його не міг висловити в словах і на обличчі коли мама на нього дивилася все було відразу зрозуміло, що у хлопця дійсно краще майбутнє, ніж воно є.
Олег пішов у свою кімнату і почав думати над тим, що він почне змінювати своє життя. Думки були різні і про те, що в його житті щось зміниться, а можливо, нічого і все залишиться на місці. Як буде далі? Він цього не знав і не розумів, але все ж таки у нього залишалася надія на те, що в житті щось зміниться і колись почне спокійно розмовляти як усі люди та спілкуватися з різними людьми. У нього буде робота на яку з радістю ходитиме і дівчина яка покохає і буде з ним все його життя, від початку до кінця. Але для того, щоб це все було потрібно докласти чимало зусиль і невідомо, що в майбутньому доведеться подолати як внутрішні, так і перешкоди для отримання свого результату.
Вже рано вранці о восьмій годині Олег прокинувся.