Можливо, я десь не додивлюся або десь передивлюся, або десь замріюся і випадково нахилю в бік штангу. І мені б не хотілося, щоб диск злетів із грифа та впав на підлогу. Тому краще одягнути захисні замки, щоб по всьому залу не пролунав гуркіт.
Сергій:
– Добре.
Олександр одягнув п'ятнадцять кілограмів зі свого боку, а Сергій – з іншого боку.. Потім хлопці одягли замки на гриф. Першим до штанги підійшов Сергій. Він поставив ноги на ширині плечей і двома руками взяв гриф, пірнув під нього і поклав гриф на себе, разом зі штангою зробив крок назад і почав присідати. Присів десять разів і зробив крок уперед, подивився вбік, щоб можна було покласти гриф на стійку і не промахнутися. Обережно спочатку поклав ліву сторону на гачок, а потім – праву, і вже без штанги зробив крок назад.
Сергій:
– Ну, що, Олександр, тепер твоя черга.
Олександр:
– Так, моя черга. Я знаю.
Олександр підійшов до штанги і зробив, як Сергій, і ту кількість разів, що Сергій.
Сергій подивився на Олександра:
– А тепер додаємо по десять кілограмів з кожного боку, і зараз вага буде сімдесят кілограмів.
Олександр:
– Добре, сімдесят кілограмів. Це моя робоча вага. Після цього повтору я вже уважно подивлюся на те, додавати мені ще вагу чи ні. На сьогоднішньому повторі можна буде додати ще по п'ять кілограмів, це буде вже третій підхід, а далі побачимо. Можливо, сьогодні я буду присідати з дев'яносто кілограмами.
Сергій:
– Непогано, якщо ти сьогодні вирішив присісти з такою вагою.
Олександр зняв захисний замок, одягнув п'ять кілограмів і повернув назад захисний замок. Сергій подивився на Олександра і зняв захисний замок та одягнув диск п'ять кілограмів.
Олександр:
– Ну, що, твій підхід.
Сергій підійшов до штанги , як у попередньому повторі і зробив усе розмірено та плавно. Олександр після того, як минула хвилина відпочинку, підійшов до стійки і теж зробив десять присідань.
Олександр тихо сказав:
– Непогано присідаєш, швидко, плавно і без зупинки.
Сергій розвернувся, подивився на Олександра:
– Так, це моя робоча вага. Коли я доходжу до певного рівня, то трохи зменшую вагу, і вона, і та вага, яка нижча, стає моєю робочою вагою, і я з нею вже починаю працювати плавно, швидко, без зупинок, і так до самого кінця.
Олександр:
– Непогана тактика.
Сергій:
– Так завжди було. Я спочатку доходжу до великої ваги, а потім знижую і з нею вже працюю.
Олександр усміхнувся:
– Починай, роби, не стій на місці.
Сергій:
– Це ти продовжуєш розмовляти. Я навчився завжди зосереджуватися на собі, а не розмовляти.
Олександр:
– Двадцять хвилин тому ти мені говорив зовсім інше.
Сергій:
– Це було двадцять хвилин тому.
Олександр:
– Ти вже змінив своє ставлення до тренування?
Сергій:
– Ні, я жартую, мені подобається розмовляти.
Олександр:
– Бери штангу і роби підхід.
Сергій:
– Так, добре, зараз же моя черга, а ти нічого не забув?
Олександр:
– А що я міг забути?
Сергій:
– Одягнути диск у п'ять кілограмів для збільшення ваги.
Олександр:
– Уже одягаю, а ти не забудь одягнути зі свого боку, а то забудеш, і під час виконання вправи штангу нахилить на бік.
Сергій:
– Я не забуду, це ти можеш забути, одягай.
Олександр підійшов до штанги, одягнув диск у п'ять кілограмів. Сергій теж одягнув диск у п'ять кілограмів та запитав:
– Ти не забув одягнути захисний замок?
Олександр:
– Ні, не забув, я завжди його одягаю.
Сергій уважно подивився навколо себе і так, щоб стати посередині штанги, взяв її двома руками, пірнув під неї, трохи підняв і зробив крок назад. Цього разу, вже присідаючи, він почав затримуватися кожного підйому, але усе робив плавно і присів десять разів.
Сергій відійшов убік і сказав:
– Я зробив, тепер твоя черга. Не забувай правильно дихати, багато в чому це допомагає, і не так паморочиться голова.
Олександр:
– Дякую за пораду, я про це знаю.
Олександр підійшов до штанги, зробив вправу десять разів, відійшов убік і подивився на Сергія:
– У тебе виходить набагато краще, ніж у мене. Я з ривками роблю, а ти плавно, ніби там вага у двадцять кілограмів.
Олександр:
– Ти сказав правду, потрібно трохи більше жати, а потім вагу зменшити і буде легше присідати.
Сергій:
– Я ж тобі говорив, що потрібно трохи більше тиснути для того, щоб потім із легкістю піднімати вісімдесят кілограмів.
Олександр:
– Я над цим подумаю. Давай додамо вагу по п'ять кілограмів і буде дев'яносто кілограмів. Я думаю, що зможу підняти таку вагу.
Олександр разом із Сергієм додали вагу в десять кілограмів, а це два диски по п'ять кілограмів. Першим підхід зробив Сергій. Він плавно, без ривків зробив вправу десять разів, поставив штангу на місце, відійшов убік і сказав:
– Тепер твоя черга.
Олександр зі здивуванням подивився на Сергія, і побачив, що його обличчя не змінилося, ноги не трусилися, він почувався спокійно, і для нього повтор із такою вагою не виявився складним, наче це була його робоча вага.
Олександр підійшов до штанги, взяв її. Цього разу хлопець вже почав відчувати важкість штанги і перед кожним присіданням робив кілька вдихів та видихів, зосереджуючись. Для нього вага була нелегкою, і він все робив обережно, розуміючи, що штанга набагато важча, ніж у попередньому підході. У Сергія вийшло без зусиль зробити вправу десять разів, а Олександр зміг присісти тільки шість разів, і його ноги трусилися, як ніколи. Для нього це була нелегка вага, він уже давно не робив цю вправу із такою вагою і ще більше почав розуміти, що йому потрібно збільшувати навантаження на ноги.
Сергій:
– Дивлюся на тебе і бачу, як у тебе трусяться ноги. Як ти себе почуваєш? У тебе все добре?
Олександр:
– Так, у мене все добре. Я нормально почуваюся, а на те, що ти бачиш, я думаю, не варто звертати увагу. Учора на роботі я втомився, а за ніч я не встиг відпочити.
Сергій:
– Та годі, не потрібно такого вигадувати. Я розумію, що тобі важко сідати з такою вагою, вона для тебе незвична, а ось для мене вона є звичайною робочою вагою. Я вже давно звик до такої ваги. Потрібно брати більшу вагу, а потім з меншою буде набагато легше.
Олександр:
– Я прислухаюся до твоєї поради. Я зрозумів, на що ти натякаєш, що в мене не такі сильні ноги, як у тебе, але в тебе вони худі, а в мене ні.
Сергій:
– Справа не в розмірі ніг, а в тому, як ти тренуєшся. Будеш більше тренуватися, вони будуть сильними, а от об'єм ніг не важливий.
Олександр:
– Ти робиш більшу вагу, а я роблю менше, і тому мені зараз важко тиснути таку вагу, і коли я тисну, у мене з'являються паузи. Коли я опускаюся зі штангою і стою з нею, я розумію, що потрібно все робити плавно, без зупинок, і так я можу робити тільки з шістдесятьма кілограмами. Можливо, з сімдесятьма, але буде вже набагато складніше, а далі доводиться присідати із зупинками.
Сергій:
– Спочатку всім складно. І не кожен може сідати з такою вагою, з якою я сідаю, і так плавно, як виходить. Для того, щоб у тебе виходило так само і не трусилися ноги та не було зупинок, потрібно додавати вагу, і з часом так звикнеш. А потім ця вага, що зараз на грифі, буде легкою і робочою. Я знаю, що це нелегко дається, і знаю, що потрібно багато працювати. Я розумію, що ти не настільки багато приділяв часу ногам, і я тобі про це нічого не кажу. Я робив набагато більше вправ для ніг, і в мене результат кращий. Ти не ображайся, я просто хотів дати пораду, а тобі вже вирішувати, брати до уваги її чи ні.
Олександр поглянув на Сергія, на диски по п'ять кілограмів, що лежали поруч, і взяв їх. Одяг з двох боків, а Сергій не міг зрозуміти, навіщо він це робить.
Олександр:
– Зробимо ще один підхід. Зараз вага буде сто кілограмів.
Сергій:
– Як скажеш, я зможу зробити, а от скільки разів, я не знаю. А ти зможеш хоч кілька разів присісти зі ста кілограмами?
Олександр:
– Зараз побачимо, я вирішив спробувати.
Сергій:
– А ти вже починаєш думати про те, щоб збільшити вагу. Слід взяти на замітку, щоб збільшувати вагу, і нам це потрібно, так як ми вже тренуємося близько року. І якщо ти так будеш робити упродовж тижня чи двох, а, може, місяця, то потім можна вже буде збільшувати вагу до ста десяти кілограмів, і коли ти ще так позаймаєшся місяць, то тоді дев'яносто кілограмів для тебе буде робочою вагою, і ти з легкістю зможеш із нею присідати.
Олександр:
– Добре, я тебе почув. Над цим треба буде подумати, щоб додати у свою програму тренувань збільшення ваги.
Сергій:
– Подумай, подумай дуже добре, а я почну присідати.
Сергій підійшов до штанги, обережно взяв її і плавно, але вже повільніше, присів десять разів, але на останніх двох він уже почав трохи призупинятися. Зробив повтор, відійшов убік, зробив глибокий вдих і видих, а Олександр підійшов до штанги, і, розуміючи, що він може зробити кілька разів, зробив упевнене обличчя, подивився на бік, зняв штангу, а вона вже відчутно була важкою, і зробив повільний невеликий крок назад. Він почав присідати перший раз дуже повільно, щоб не впасти зі штангою, і повільно піднімався. Ця вага для нього була важкою, і другий раз він уже перед тим, як сідати, почав налаштовувати себе, зосереджуючи всі сили на цій вправі. Другий раз присів, встав, і вже коли, перебуваючи в положенні стоячи, почав повільно дивитись в бік і настроювати себе на третій раз, відчуваючи в собі ще невеликий залишок сил. Третій і четвертий рази він так само зробив, і на п'ятому разі перед тим, як сідати, зробив паузу і почекав кілька секунд. Зосередився і зробив п'ятий раз, а на шостий все відбулося набагато повільніше, і з затримками при вставанні. Подивився вниз і поставив штангу на місце, розуміючи, що на сьомий раз у нього немає сил.
Олександр відійшов, віддихався, подивився на Сергія:
– Так, можливо, мені потрібно щось змінювати і більше робити вправ на ноги та все з більшою вагою, а то я відчуваю, що та вага, яку тиснув, мені не підходить, і потрібно збільшувати її.
Сергій:
– Це нормальне явище. Коли в тебе той жим, який був пару тижнів тому, зараз не піднімається і тобі важко з ним присідати. Не забувай, що ти працюєш, що в тебе як психологічне, так і фізичне навантаження. Після роботи твої показники стають меншими, втома знижує роботу м'язів, а на вихідних тобі легше тренуватися, тому що ти йдеш в зал не після роботи, а після відпочинку.
Олександр:
– Я тренуюся, як можу.