Герман Барановський
Народився 15 серпня 1926 року у місті Кам'янці-Подільському в родині агронома. Навчався у середній школі у Житомирі, з вересня 1941 року продовжував навчання у селищі Башанта Калмицької Автономної республіки, куди евакуювалась наша сім'я. Після закінчення 9-го класу працював на різних роботах у сільському господарстві. Через окупацію німцями Башанти школу не скінчив. Після окупації пішов добровольцем до армії у березні 1943 року. На фронті був тяжко поранений і у січні 1944 року повернувся до матері, що працювала у тій самій Башанті. Відразу став до роботи у місцевому районному комітеті комсомолу інструктором. Влітку 1944 року склав іспити за середню школу екстерном і у вересні вступив до Московського Інституту Інженерів Зв'язку, який скінчив влітку 1949 року. З березня 1948 року працював у Науково-Дослідному Інституті №885 у Москві, там же працював і по закінченню ВНЗ'у — до травня 1956 року обіймав послідовно посади старшого техніка, інженера, старшого інженера, провідного інженера, керівника групи, начальника лабораторії, замісника головного конструктора. У травні 1956 року наказом міністра Радіотехнічної Промисловості переведений у Харків на завод ім. Шевченка головним конструктором заводу — головним інженером Особливого Конструкторського Бюро при заводі.
У травні 1959 року переведений в ОКБ-692(нині Хартрон) на чолі колективу з кількасот працівників заводського ОКБ заводу ім. Шевченка і обійняв посаду начальника 2-го комплексу — так став називатись цей колектив. Тоді ж Г.О. Барановського було призначено головним конструктором прецизійної вимірювальної системи для льотних випробувань міжконтинентальних ракет. І у цій якості він перебував до виходу на пенсію у 1986 році, бо розроблена під його керівництвом система кілька разів серйозно модернізувалась у зв'язку з модернізацією ракетних комплексів, а також на її базі було створено варіант системи і для випробувань крилатих міжконтинентальних ракет. У 1968 році став директором Українського Філіалу Науково-Дослідного Інституту Вимірювальної Техніки (місто Корольов Московської обл.), що на нього перетворився керований ним колектив.
У 1982 році Барановському Г.О. по сукупності науково-технічних праць присвоєно вчений ступінь кандидата технічних наук.
1984 року в складі авторського колективу удостоєний державної премії СРСР за створення спеціальної радіосистеми.
Має державні нагороди СРСР за виробничі досягнення і участь у війні — п'ять орденів, медаль "За відвагу" та інші медалі, а також нагороди Академії Наук СРСР та Космічних Федерацій СРСР і Росії, почесні звання "Почётный радист СССР", "Ветеран Космічної галузі України".
Вів і педагогічну роботу, має звання доцента.
Вийшовши на пенсію продовжує працювати науковим співробітником — консультантом.
З початку так званої "перестройки" визначився як прихильник української державності і почав писати до стінної газети, до обласних і центральних газет, пропагуючи національно-демократичні ідеї та висвітлюючи деякі подробиці історії радянської ракетної техніки."
Друкувався у газетах "Слобідський край", "За Авіакадри", "Радянська Україна", "Літературна Україна", "Народна газета", написав монографію "История разработок НИИРИ", написав і видав обмеженим накладом свої мемуари "Перейдена нива".
Складено 24.02.2006.