Вірші в метро
Вірші в метро
Вірші не творять постмодерн,
біля пластичних звуків смерті
лежать Сократ, Гюго, Жюль Верн,
і той чіє ім'я вже стерте...
Вірші в метро
Вірші не творять постмодерн,
біля пластичних звуків смерті
лежать Сократ, Гюго, Жюль Верн,
і той чіє ім'я вже стерте...
Всеглибшеіблищедобруду
наденьужетричіпотрібноудуш
тавсежхмарочосбудуватинебуду
амухвідганятибровамивідгруш
потужноступативдається
наранокнавечіраніч..
Частісінькі гра і фарс,
стрибки в довжину у шкарпетках.
ковзання на лисім паркеті,
уявні політи на Марс...
Кохання.а потім вже спорт,
і спуски на скейті у яму,
і стогони ночі й аборт-
і вся вам дорога до храму...
Wellen, Marina, wir Meer! Tiefen, Marina, wir Himmel.
Erde, Marina, wir Erde, wir tausendmal Fruhling, wie Lerchen,
die ein ausbrechendes Lied in die Unsichtbarkeit wirft... Читати повністю →