І покотилось, покотилось красне яєчко із гори,
І по дорозі, ненароком, розбило зимні кольори,
Що неприкаяні й печальні ходили берегом над Пслом,
Один до одного тулились і руки заплели вузлом,
І з острахом на небо зріли, де вже вродилося воно –
Красне яєчко великоднє, і блідли, наче полотно,..
Я обираю гіркоту арабіки й робусти,
Я їм нав'язую стосунки – теплі і густі.
Над сплячою рікою піднімаються мости,
Невидимі, і розривають навпіл темну пустку.
І входять в місто кораблі, яких не бачиш ти,
І їх тіла гарячі й чорні, наче кави згустки...
Коханій – з весною
Так легко, природно і стрімко, і рвучко
вродило це місто травневих цих дів.
Опуклості, вигини, вигони, штучки,
що ними вражають на смерть при ходьбі...
***
ми переможемо з тобою
не по зубах їм ся війна
се наша пря се нам до бою
іржуть вже коні за сулою
і у путивлі жде вона
..
***
Я не знаю, як краще – чи зі мною, чи без.
Я маю ножа. Він має шість лез.
А від першого леза, що було мов змія,
Новий світ народився, і у ньому був я...
Я рухаюсь весь час по колу. З Сум у Суми.
Це – збочення, яка до біса тут любов!
Це наслідок якихось там фатальних змов.
І нас пронизують одного поля струми
з цим містом. І я починаю знов і знов...