Вітрило
Жовті хвилі пшеничного поля
Та безкрайнього неба блакить.
В тихих думах всміхається доля
Кораблю, що під сонцем летить...
Жовті хвилі пшеничного поля
Та безкрайнього неба блакить.
В тихих думах всміхається доля
Кораблю, що під сонцем летить...
Замкнувши двері своєї квартири, зазвичай нехтую ліфтом і збігаю з восьмого поверху сходами вниз, на ходу ховаючи ключі в кишеню. Під пронизливе дзеленькання домофону виринаю з сутінок під'їзду, глибоко вдихаю чисте ранкове повітря та бадьорим кроком огинаю ріг будинку праворуч, чіпляючи плечем дрібні гілочки густо насаджених вздовж тротуару кущів. Майже кожного разу зустрічаю в дворі заклопотану прибиральницю, вітаюся, але вона не завжди мене помічає, заглиблена в свої думки...
Читати повністю →У разовій пляшці газований "Спрайт",
Ковтнув і зразу сплюнув на разовий асфальт.
Разовий пакет,
Разовий стакан.
Вдавана усмішка,
Тисячний обман...