Батько пішов зустрічати матір.
Хлопець заварював матері чай і думав про серйозну розмову дорослих людей, свідком якої він став. Міркував над отим максимальним навантаженням і над тим, що дрібниця може набирати значного змісту. До кожної людини приходить момент, коли вона стає старшою, і не обов'язково для цього лічити свій вік на десятки – події не раз важать більше, ніж час.
СОРОКА З ПЕРЕБИТИМ КРИЛОМ
Серед глухої осені настала суховітриця, і вчитель географії Антон Дмитрович, зважаючи на гарну днину, запропонував учням прогулянку до парку. З трамваю зійшли біля Стрийського парку. Учні брели парком, Славко ступав вогкими стежками без мети, нічого не шукаючи. Раптом побачив Юлька і ще якогось незнайомого хлопця. Вони показали знахідку – сороку, яка сиділа на листі і чекала, що з нею зроблять. Хлопець-нечупара – Стефко Вус виявився знайомим Юлька, бо вони живуть в одному домі. Вус запропонував Юлькові забрати ворону додому, але Юлько лише копнув птаха. Славко Беркута шарпнув Юлька і взяв сороку на руки. Юлько пішов геть, а Стефко Вус запропонував віднести сороку до однієї вчительки, яка може вилікувати птаха. Вчительки не було вдома, але її дочка взяла птаха. Вона сказала, що через декілька днів можуть прийти подивитися, що з птахом усе гаразд.
Славко Беркута і Стефко Вус попрощалися і рушили додому. Славко Беркута у постаті Стефка Вуса помітив щось дуже незалежне й водночас невеселе.
ЮЛЬКО ВДОМА
Юлько був невдоволений, бо не відповів Славкові як слід, коли той шарпнув його. Та ще й при Стефкові. Хоча дороги Юлька і Стефка рідко перехрещувались. Мама в дитинстві оберігала Юлька від Стефка, а коли підросли, то віталися. І Стефко хоч і думав, що Юлько пещений мамій, але й плохутою не вважав його.
Вдома мама нагодувала Юлька, зварила кави, розпитала, чи все добре. (Юлько маму кликав "мамцю"). Юлько влігся відпочивати і думав про свої малюнки. То вже не були гривасті коні. Юлька зачарувало місто, різкі переходи від сучасності до старовини. Колись він показував свої малюнки тільки Беркуті.
Юлько згадав момент, коли ще меншими грали у сніжки з Беркутою. Коли Юлько загубив свою шапку і її не знайшли, то Беркута віддав свою. А одного разу під час турніру в шахи Беркута навмисне програв партію Юлькові, щоб Ващук став чемпіоном серед п'ятикласників. І тепер спробуй запитати "Чого ти чіпляєшся, Беркута?".
СТЕФКО ВДОМА
Коли Стефко Вус прийшов додому, батько сердився на нього, бо нікому було піти по цигарки. Настка не хотіла йти, бо таким малим їх і так не продадуть, а ще вона мала робити домашнє завдання. Стефко хотів їсти, але було лише молоко і хліб. Сестра пропонує братові йти разом в інтернат. Стефко не хоче йти, а сестра не може покинути брата, бо навіть сорочки чистої не матиме. І сестричка знову взялася до уроків.
СЛАВКО ВДОМА
Славко повертається додому і замість масла приносить книжку про Африку. Але мама не сердиться. Вона знову дає гроші і посилає за маслом, але на книжки радить не дивитися.
Вдома Славко за книжкою не помічає, що вже запізнюється на тренування, нашвидкуруч збирається. А мама розглядає речі сина, які розкидані по кімнаті: шпаги, книжки, зошити.
ТЕАТРАЛЬНА ВИСТАВА
Сьомий клас у театрі. Їх запросила Лілі на прем'єру "Лускунчика", де має роль маленької Маші. Ніхто не впізнав на сцені Лілі Теслюк, яка в житті була весела, пустотлива й непосидюща. Але коли сьомий-Б таки зрозумів, що це Лілі, то на гальорці здійнявся галас. Згодом і весь зал аплодував та кричав: "Лілі!". Однокласники були горді за дівчинку, а вона почувалася ніяково й сумно. Юлько Ващук стояв осторонь та намацував у кишені подарунок, який планував подарувати дівчині, — маленьку бурштинову балерину. Лілі було прикро, що не прийшов лише Славко Беркута. Однокласники пояснили, що у нього сьогодні прикидка перед республіканськими змаганнями, і він прийде наприкінці.
СКАЖИ, ХТО ТВІЙ УЧЕНЬ
Славко Беркута дуже хотів бути схожим на свого тренера – Андрія Степановича. Саме вчитель побачив у хлопчикових очах захоплення та запросив на тренування. Вчитель був високим, струнким спортсменом, мав невимушені рухи, швидкість, несподіваний укол, а обличчя мав веселе та сірооке. Був чемпіоном республіки. Вчитель пояснював: це ручка шпаги, це гарда (оберігає руку від уколу), на кінці – пондаре. Просив думати про шпагу не як про іграшку, а як про зброю. Зашивати рукавицю і прати костюм лише самому, не просити інших. Якось тренер говорив до старших спортсменів: "покажи мені своїх учнів – і я скажу тобі, хто ти". За пів року тренувань Беркута був найкращим учнем.
Вперше Беркута хотів, щоб тренування скінчилось швидше, коли виступала Лілі. А тренер помітив, що хлопець хвилюється.
Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
ПІСЛЯ ВИСТАВИ
(Очима Славка Беркути)
Розповідь ведеться від імені Славка.
Вирішальний бій тоді хлопець виграв, але був сильно втомлений. Тренер помітив, що хлопець весь час зиркає на годинник. У душовій він так швидко вдягався, що сорочку одягнув навиворіт. Усі речі нашвидкуруч запхав у "бандуру" — великий брезентовий футляр для спортивного знаряддя і шпаги.
Але далі все діялось, як у театрі пантоміми. Коли Славко прибіг, з театру виходили вже люди, а Лілі йшла з батьками і з високим хлопцем – Юльком. Славко до них не підходив, лише відчув страшенну втому. Наступного дня Славко не міг нічого пояснити дівчині, лише почувався страшенно винним. Дівчина поводилась як звичайно. А Славко тішився, що скоро поїде на змагання до Харкова, та ще й, мабуть, літаком. І не буде часу думати про дурниці.
ПОКИ ЛІТАК ЛЕТИТЬ ДО ХАРКОВА
На льотному полі Славко у день відльоту побачив Лілі. Виявляється, вона прийшла з батьком політати над містом. Вітер шматував слова між хлопцем і дівчиною. Славко боявся почервоніти, але його покликали хлопці. Йому стало прикро, що знову не розповів дівчині, як поспішав до театру.
Поки хлопці трохи налякані перельотом у літаку, на землі відбувається безліч подій. Наприклад, Стефко Вус сидить удома – голодний, самотній, сердитий, Настка пішла в інтернат, діти насміхаються, що він два роки в одному класі вчиться. На дворі висвистує Грицько Лопух, але Стефкові байдуже. Згодом Стефко взуває старі, не чищені черевики і зустрічає біля будинку Юлька у блискучих черевиках. Стефко вирушає подивитися, чи загоїлось у сороки крило.
Тато Юлька написав книжку про Львів, якою син дуже гордився. Але того дня Юлько купив газету, в які й йшлося про те, що в книжці його тата безліч думок вкрадені, і тато до них сам не дійшов. Юлько боявся, щоб хтось не впізнав його, сина Ващука.
У цей час Лілі телефонувала додому Юлька, щоб поділитися враженнями від польоту над містом, але трубки не брали.
Літак з учасниками змагань приземлився в Харкові, хлопців поселили в готелі.
КУЛИКУ МІЙ ГАРНИЙ…
Надія Григорівна – дрібненька, ніби якась кругла, тепла, з малими, як у дитини, руками і добрим, тремтливим голосом. Вона – вчителька біології, яка прихистила сороку. Птах навіть впізнав Стефка Вуса, а вчителька встигла дати ім'я сороці – Кавка. Хлопчика запросили до гарячого борщу. Не міг відмовитись, бо живіт болів від голоду. Стефко розповів, що має кота Бурка, який на зиму вертається до їхньої з батьком квартири. Раптом хлопець розповів і про бабу Олену, і про своє життя в селі. Йому так хотілося похвалитися, що баба кликала його куликом. Пообіцяв, що прийде ще, а вчителька, погладивши його по голові, помітила, що голова в нього давно не мита. Їй було шкода хлопця.
ЧОМУ ТИ ТАК ЗРОБИВ, ТАТУ!
Юлько ніколи не міг відділити місто від батька, батько відкрив йому місто. Хлопець дуже боявся, що всі говоритимуть: "Он Юлько Ващук, це його батько…". Хотів прокинутись кимось іншим, наприклад, Стефком Вусом. Чому він має відповідати за тата? Він не має найменшого відношення до того, що його батько користується чужими ідеями.
ДИСКУСІЯ ЗА ПАРТОЮ
Сьомий-Б спіткало розчарування: Славко Беркута не переміг на змаганнях. Львівські шпажисти зайняли друге місце, але в особистих змаганнях хлопець отримав четверте місце. Андрій Степанович говорив, що поки було напруження волі, коли хлопець був зібраним, вивчив суперника, то виграв. Коли ж раптом здалося, ніби можна розслабитись і успіх забезпечений – слабкість миттю відчули суперники.
Найприкріше було те, що перший день пройшов успішно, це був день народження Славка, купили торт. А найкращий подарунок – це подарована тренером шпага, з дзвінким, як струна, клинком і блискучою гардою.
Важко було прийти в клас і розповісти, що не виграв. А ще важко слухати насмішки Юлька про те, що однокласники вже приготували урочисті промови. А подаровану шпагу вирішив не брати до рук, поки не відчує, що має на це право. Славко хотів збільшити своє "максимальне навантаження", хотів зайнятись ще й легкою атлетикою. Мама радила братися за уроки.
Славко і далі сидів за одною партою з Юльком, але не міг відверто признатися, що не може прийняти Юлька таким, яким він є. Колись Славко сам хотів сидіти з Юльком, а зараз? Прикро було, коли Юлько штовхнув ногою сороку з перебитим крилом.
Одного разу запитав у Юлька: яке максимальне навантаження він може витримати. Юлько відповів, що він не машина.
БИТИСЯ ІЗ БЕЗЗБРОЙНИМ
(Розповідає Славко беркута)
На порозі тренувального залу стояли Лілі та Юлько. Дівчина хотіла подивитися на тренування. Раніше Юлько приходив сюди сам подивитися. Славко Беркута відчував хвилювання. Програв бій і підійшов до однокласників. Славко пояснив Лілі, чому не міг прийти в театр. Юлько насміхався, бо перемоги з Харкова Славко і так не привіз. Коли Славко вже хотів іти геть і сказав, що має працювати, Юлько сказав: "Працювати? Ніколи б не подумав, що розмахувати в'язальними спицями зветься роботою!". Для цього, вважав Юлько, вистачить пари довгих ніг. Лілі зупиняла Юлька, але Славко запропонував бій. Юлько вже дещо знав, бо приходив сюди раніше дивитися на тренування і навіть зробив вдалий випад. То ж хлопець далі посміхався зі Славка і говорив, що потрібно просто мати удачу, тоді все само в руки йде. Славко загнав противника у кут, наступав і наступав, поки клинок від шпаги не розламався надвоє.