Ще не вмерла Україна,
Ні слава, ні воля,
Ще нам, браття українці,
Усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки,
Як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття,
У своїй сторонці.
Станем, браття, всі за волю.
Від Сяну (1) до Дону (2),
В ріднім краї панувати
Не дамо нікому.
Чорне море ще всміхнеться,
І Дніпро зрадіє,
Що на нашій Україні
Доленька доспіє.
Душу й тіло ми положим
За нашу свободу
І покажем, що ми, браття,
Козацького роду.
(1) Сян — річка в західній частині України.
(2) Дон — річка на сході від України, протікає на території Росії.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
Український етнограф, фольклорист, поет Павло Чубинський написав вірш "Ще не вмерла Україна" (1862), якому у майбутньому судилося стати державним гімном України. Але первісний текст Чубинського був перероблений та виправлений М. Вербицьким, який поклав на музику. Поет, говорячи про волю, натякає на славні запорозькі традиції боротьби за свободу, мріє про возз'єднання всіх розрізнену українських земель, висловлює готовність постояти за свободу народу. Повтор звертання "браття" викликає почуття єдності всієї нації, всіх громадян України.
