Папуга часто торохтів: "Піастри! Піастри! Піастри!". Джон говорив, що папуга дуже старий і встиг всюди побувати.
Тим часом сквайр і капітан Смоллет усе ще ставились один до одного дуже холодно. Сквайр дуже потурав команді. Хлопцям часто виставляли подвійну порцію грогу, пригощали пудингом, на палубі завжди стояла відкрита діжка з яблуками, щоб кожен охочий міг поласувати, коли йому заманеться. Капітан говорив, що це тільки розбещує команду.
Одного вечора Джіму перед сном закортіло яблука. Він вибіг на палубу. Хлопцеві довелось залізти в діжку, щоб намацати на дні одне-однісіньке яблуко. Присівши там у темряві, заколисаний плюскотом води й розміреним погойдуванням судна, він мало не заснув. Аж раптом діжка хитнулася, бо хтось сперся на неї і важко сів на палубу. Джім хотів уже вилізти, але той чоловік заговорив. То був Сілвер.
РОЗДІЛ XI
ЩО Я ПОЧУВ, СИДЯЧИ В ДІЖЦІ З-ПІД ЯБЛУК
Довгий Джон говорив, що у капітана Флінта він був старшим матросом, а своєї ноги збувся у тій самій баталії, де старий П'ю збувся своїх баньок. Наймолодший з матросів (Джім впізнав його голос) похвалив Флінта. Джон похвалився, що всі свої гроші, роздобуті у плаваннях, він зберігає у банку, бо головне тут заощадити, а не тринькати гроші, як П'ю, що останні роки аж мусив жебрати.
Довгий Джо говорив про піратів, називаючи їх джентльменами фортуни. Він хвалився, що коли повернеться з цього рейсу, то заживе як справжній джентльмен. До Бристоля не поткнеться, бо його жінка уже зняла в банку усі гроші і чекає в домовленому місці. Молодий матрос, якого звали Дік, спитав, чи можна довіряти жінкам, і Джон відповів, що його обдурити не так легко. Його боявся сам Флінт! Тоді Дік дав руку Джону і сказав, що стає на його бік.
Тепер Джім зрозумів, що Джон спокусив чесного матроса стати на бік піратів. Раптом заговорив Ізреєл Гендс. Він питав, чому Джон тягне час, адже усім остогид капітан Смоллет. Та Довгий Джон відповів, що капітан потрібен, бо веде судно, куди треба. Поки що потрібні і сквайр з лікарем, які мають карту. Але коли скарби будуть знайдені, а судно відправлятиметься назад, можна усіх позбутися. Джім почув, як Сілвер говорив, що хоче власними руками скрутити голову Трелоні.
Раптом Джону захотілося яблука і він наказав Діку дістати одне. На щастя, Гендс запропонував випити рому. Тоді Сілвер дав Діку ключ і відправив по ром. Джім мимоволі згадав у ту мить Еррова й зрозумів, звідки він діставав спиртне, що звело його зі світу.
Тільки-но Дік пішов, Ізреєл почав щось тихо говорити на вухо Сілверові. Джім зрозумів, що ще не вся команда перейшла на бік піратів, серед команди ще лишалися вірні люди. Коли Дік повернувся, всі троє по черзі сьорбнули з кухля. Зійшов місяць, посвітлішало, і раптом вахтовий закричав: "Земля!".
РОЗДІЛ XII
ВОЄННА РАДА
На палубі зчинилася метушня, і Джім непомітно вислизнув з діжки. На південному заході бовваніли два невеличкі горби за пару миль один від одного, а за ними третій, трохи вищий. "Еспаньйола" почала наближатись до острова. Капітан спитав, чи хтось з матросів бачив цю землю раніше. Сілвер відповів, що брав тут прісну воду, коли був за кухара на купецькому судні. Він сказав, що стати на якір зручніше з півдня, за Островом Кістяка. Джон розповів, що на острові є три гори: Фок, Грот і Бізань. Але Грот звичайно звано Підзорною Трубою. Раптом капітан витяг карту острова. Очі в Довгого Джона зблиснули від радості, але це була не та карта, а точна її копія без червоних хрестиків і писаних нотаток.
Коли всі розійшлися, Джім підійшов до лікаря і тихо сказав, що є жахливі новини. Невдовзі капітан віддав наказ Джобові Ендерсону викликати всю команду на палубу і пригостити грогом. А тим часом капітан, лікар і сквайр пішли вниз.
Джіма Гокінса викликали до каюти. Хлопець відразу ж переповів трьом джентльменам усю Сілверову розмову. Ніхто не перебивав Джіма, поки він не скінчив. Потім його посадили за стіл, дали вина та родзинок і випили за його здоров'я, щастя й хоробрість. Сквайр визнав свою помилку перед капітаном. Тепер містер Смоллет вирішував, що робити далі. Він радив продовжити те, що почали, бо відступати не можна. Принаймні до того моменту, як знайдуть скарби, у них ще є час, а між командою треба знайти вірних людей. Враховуючи Джіма Гокінса, таких людей було семеро з двадцяти шести чоловік команди.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ЧАСТИНА ТРЕТЯ
МОЇ ПРИГОДИ НА БЕРЕЗІ
РОЗДІЛ XIII
ЯК ПОЧАЛИСЯ МОЇ ПРИГОДИ НА БЕРЕЗІ
Зранку шхуна стояла всього за пів милі від берега острова. Більшу частину поверхні острова покривав сіруватий ліс. Джімові острів здавався однобарвним і похмурим. Горби випиналися серед лісу гострим голим скеляччям. Схили Підзорної Труби були стрімкі, а верхівка зрізана.
Команда мала багато роботи. Довелося спустити шлюпки, протягти шхуну на буксирі три-чотири милі, обігнути мис і ввести її у вузьку протоку за Островом Кістяка. Матроси сердито бурчали за працею і неохоче виконували накази. Довгий Джон весь час стояв біля стерника і підказував, кудою вести корабель. Він знав протоку, як власну долоню.
Вони зупинилися на тому місці, яке на карті було позначене якорем. У повітрі чувся якийсь особливий, гнилотний запах. Лікар Лівсі принюхувався і говорив, що тут є пропасниця.
Матроси поводилися погано, Джім розумів, що назріває заколот. Але Довгий Джон показував якнайкращий приклад іншим. Він сам себе перевершував послужливістю й чемністю.
Лівсі, капітан, сквайр і Джім зібралися в каюті на раду. Капітан говорив, що назріває бунт, але Довгий Джон не хоче, щоб бунтували завчасно. Тому треба дозволити команді поїхати сьогодні надвечір на берег. Якщо поїдуть усі, можна захопити судно. Якщо ніхто не поїде — треба замкнутися в каюті й нехай Бог боронить правих. Якщо ж на берег поїде тільки частина команди, то Сілвер привезе їх назад слухняними. На тому й погодились. Усім певним людям дали набиті пістолі. Коли про план дізналися Гантер, Джойс й Редрут, вони були, на подив, не дуже вражені й сприйняли новину досить спокійно. Після цього капітан вийшов на палубу і запропонував команді прогулятись на берег. За пів години до заходу сонця капітан пообіцяв дати сигнал з гармати, щоб матроси поверталися.
Похмурість матросів відразу де й поділася. Капітан призначив Сілвера за головного. Все було ясно, як день. Сілвер був тепер капітаном, і заколотницька команда слухала тільки його. Шестеро матросів лишалися на судні, а решта тринадцятеро, включаючи й Сілвера, почали сідати в шлюпки. Ясно було, що захопити корабель не пощастить, оскільки Сілвер залишив на ньому шістьох чоловік. Тож Джім вирішив поїхати на берег. Ніхто не звернув на нього уваги. Але Сілвер, який сидів у другій шлюпці, гукнув до хлопця, щоб пересвідчитись, чи це справді він. Отоді Джім пошкодував, що поїхав. Як тільки він дістався на берег, то кинувся між дерев і побіг. Сілвер кликав хлопця, але той навіть не обертався.
РОЗДІЛ XIV
ПЕРШИЙ УДАР
Пройшовши крізь мокровину, Джім вийшов на пагористу піщану місцину. Острів був безлюдний. Матроси лишилися далеко позаду. Потрапивши у якусь хащу, Джім зрозумів, що хтось зі шхуни бреде через болото. Невдовзі він почув звіддалеки голос Сілвера. Він переконував свого супутника, одного матроса на ім'я Том, перейти на бік піратів. Том відмовлявся. Раптом звідкись почувся передсмертний зойк людини. Том здригнувся, але Сілвер навіть оком не змигнув. Він сказав, що це вбили Елена, який не хотів бути з піратами за одно. Том сказав, що не зрадить свій обов'язок. Хоробрий моряк обернувся і рушив до берега, але Джон спершу прибив його своєю милицею, а потім вбив ножем.
Далі Джім нічого не бачив, бо знепритомнів. Коли хлопець прийшов до тями, Джон досі стояв над тілом. Він витяг свистка й кілька разів переливчасто свиснув. Не гаючи більше ні хвилини, Джім гайнув у ліс. Він біг усе далі, не помічаючи місцевості, і незабаром опинився біля підніжжя невисокого пагорба з двома шпилями.
РОЗДІЛ XV
ЛЮДИНА З ОСТРОВА
Раптом хлопець побачив когось схожого на людину. Джім так налякався, що побіг у напрямі до шлюпок. Однак дивна істота побігла поперед нього. Хлопець нарешті згадав, що має пістоля. У серці ожила мужність, і Джім рішуче подався назустріч дикому островикові. Чоловік бухнув навколішки й благально простяг вперед руки. Джім спитав, хто він такий. Той хрипким і скреготливим голосом відповів: "Бен Ґан". Він розповів, що вже 3 роки живе на цьому острові сам і не балакав з жодною християнською душею. Його висадили тут пірати. Він годується тут козлятиною, ягодами та устрицями. Бен дуже каявся, що жив раніше не по-християнськи, і сумував за матір'ю. Джім розповів про всю ситуацію на судні, яким прибув сюди. Дізнавшись, що Довгий Джон теж тут, Бен сказав, що йому капець. Але відлюдник запропонував свою допомогу, правда, він попросив, щоб сквайр дав йому хоча б тисячу фунтів зі скарбу і відвіз на батьківщину. Джім пообіцяв, що так і буде. Тоді Бен розповів, що був матросом у Флінта, коли він закопував скарби. Бен тоді був на судні, а Флінт вбив на березі усіх шістьох матросів, які помагали копати. Біллі Бонс був тоді за штурмана, а Довгий Джон за старшого матроса. А за три роки Бен вже плавав на іншому судні. І коли судно підійшло до цього острова, Бен запропонував матросам пошукати скарби Флінта. Та як вони не шукали, нічого не знайшли. Тоді матроси вернулися на судно, а Бена кинули напризволяще. Тепер він просив Джіма розказати все це сквайру і натякнути, що він тут часу не гаяв і шукав скарби.
Бен розповів, що має саморобний човен, схований під білою скелею. Як не буде іншого способу, можна спробувати добратися ним до шхуни. Над островом лунко прогримів гарматний постріл, хоч до заходу сонця лишалася ще година чи й дві. Джім подумав, що почався бій. Хлопець прожогом гайнув до стоянки шхуни, забувши всі свої страхи. Обіч нього біг островик. На бігу він усе торочив, хоч не мав від хлопця жодної відповіді. Після гарматного пострілу довший час було тихо, а тоді почувся випал з рушниць.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА
ЧАСТОКІЛ
РОЗДІЛ XVI
ДАЛІ РОЗПОВІДЬ ВЕДЕ ЛІКАР: ЯК БУЛО ПОКИНУТО СУДНО
Коли матроси і Довгий Джон поплили до берега, капітан, сквайр і лікар обговорювали в каюті, що робити.