ГАРМИДЕР СЕРЕД ПІРАТІВ
Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
1. Телефонний дзвінок
Лілія Гармидер тільки недавно зайнялася гончарством. Вона знудилася і їй хотілося чимось зайнятися. Зазвичай у неї було доволі багато роботи як у вчителя на підміну, але останнім часом чомусь не було ніяких дзвінків зі шкіл, ніхто не просив її прийти і взяти під опіку клас, поки хворіє учитель. Тому вона купила гончарний круг і пів тони глини. Вона жила в невеличкому будинку. Тому, за браком місця, їй довелося розмістити глину у ванній, де та скидалася на якусь дивовижну інопланетну істоту.
Перший кусок глини злетів з круга на фото тітоньки Дори. Другий шматок глини повівся, загалом, так само, як і попередній, з тією лише різницею, що він полетів у протилежному напрямку, вилетів у відчинене вікно і влучив у велосипедиста, який тої миті проїжджав по вулиці. Гончарний круг виявився доволі непередбачуваним, а тому міс Гармидер вирішила зайнятися ліпленням вручну. Тоді-то вона і зліпила слоника, що схожий був на восьминога.
Вона саме робила останні штрихи, коли задзвонив телефон. Їй запропонували клас девяти— і десятирічних дітей. Вчителька була уся в глині, тому ледве відчепила трубку телефону від рук.
Міс Гармидер швиденько напхала величезну полотняну торбу всякою всячиною. Взяла сумку зі шкільним приладдям, аптечку, свою медичну енциклопедію та свій набір для голковколювання в домашніх умовах. Міс Гармидер вибігла з дому через парадні двері, впустила із рук торбу, тоді знову її підняла, сіла у свою придбану на розпродажу "швидку" та під завивання сирени і поблимування маячків поїхала у Віт-ендську початкову школу.
Можна було тільки подивуватися з того, наскільки порожніли дороги, коли міс Гармидер з'являлася на них. Легкові авто поспішно притискалися до узбіч. Вантажівки зупинялися. Навіть поліцейські привітно махали їй.
Міс Гармидер налягла на кермо і круто звернула на стоянку Віт-ендської школи, усе ще не вимикаючи сирени, знайшла вільне місце, заїхала на стоянку, зупинилася, скреготнувши гальмами, і вистрибнула з машини.
З усіх вікон визирали обличчя: дітей, учителів, кухарів, секретарки, прибиральниці та директора. Усі чули сирену. Усі бачили, як приїхала швидка допомога. А тепер усі отримали нагоду побачити і саму міс Гармидер.
Містер Притул, директор, поспішав до неї через стоянку, нахиляючись, щоби підбирати торби, які вона губила одну по одній. Директор сказав, що його можна звати просто Кевін. Він розповів, що п'ятий клас треба буде вчити два тижні, а той більше. Кевін сказав, що 5 клас – прекрасні діти, але витівники. Зараз у школі Книжковий тиждень, і в п'ятницю мер має відкрити тут нову шкільну бібліотеку. Кожен клас повинен вибрати собі тему за книжкою, і всі прийдуть у костюмах. Директор утік до свого маленького кабінету і поспішно зачинив за собою двері. Міс Гармидер підхопила свої сумки і рушила довгим коридором.
На півдорозі до класу двері одного з кабінетів зненацька розчинилися, і на порозі виникла постать, яка просто не могла не привернути уваги. Отож у дверях стояла висока і худа літня жінка. Її одяг скидався на довгу чорну вечірню сукню, волосся кольору воронячого крила було зібране на потилиці у величезний кок, схожий на вулик, а у всій позі цієї жінки було щось від античної скульптури. Вона скинула свої хижозорі окуляри і втупила в Лілію пронизливий погляд. Це була місіс Вухокрут – завуч. Вона показала, де 5 клас, і зникла.
Лілія Гармидер поставила сумки на підлогу і здивовано подивилася на зачинені двері. Далі вона підійшла до них, відкрила, просунула всередину своє привітне обличчя й усміхнулася місіс Вухокрут, яка здавалася шокованою вже навіть тим фактом, що хтось взагалі відкрив двері до її класу, та ще й не постукавши. Взагалі-то ніхто не наважувався навіть близько підходити до її кабінету. За міс Гармидер спостерігало море маленьких зацікавлених облич. Гостя! У них ніколи не бувало гостей! Тимчасом Лілія усміхалася приголомшеній завучці. "Лілія Гармидер, — оголосила вона. — Учитель на підміну. Я – в сусідньому класі. Там такий шум! Я навчу їх танцювати чечітку і грати на барабанах". Мовивши це, вона зачинила двері, підхопила свої торби і пішла.
У класі місіс Вухокрут зробилося тихо як у вусі. Місіс Вухокрут дивилася на зачинені двері класу так, ніби ті щойно показали їй язика, і при цьому ще й голосно зригнули. Діти ж дивилися на місіс Вухокрут, намагаючись вгадати, що вона зараз зробить, і перезиралися, ховаючи посмішки. Тоді рот місіс Вухокрут почав стискатися. Він втягувався досередини, так що її тонкі губи покрилися сіткою дрібних зморщок, а тоді її рот врешті-решт просто зник – так, ніби вона його проковтнула. Місіс Вухокрут робила так щоразу, коли почувала себе розлюченою.
Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
2. Знайомство з п'ятим класом: "Обережно, діти!"
Міс Гармидер відчинила двері до 5 класу і ввійшла всередину. Як правило, у таких випадках її зустрічала зграйка дітей, які тихенько сиділи за своїми партами. Але це був не такий клас: Саманта Боггіс викидала Гері у вікно – уже вп'яте за сьогоднішній ранок. Чимала група дітей біля задніх парт влаштувала чемпіонат класу з вільної боротьби. Частина дівчачої банди Саманти Боггіс захопила в рабство трьох хлопців.
Коли Гармидер привіталася, на неї не звернули ніякої уваги. Тому вона витягла з торби маленьку переносну електричну плитку, порожню бляшанку. Вчителька поставила гріти воду. Діти почали спостерігати за нею. Поки вода доходила до кипіння, Лілія взялася витирати дошку, покриту написами на кшталт: "Від Тома Наннері смердить", "Трейсі любить Майка", "У Даррена Оутса прищі на ж…" (далі було затерто). Міс Гармидер, здавалося, не звертала ніякої уваги на дітей, більшість із яких тим часом тихенько прошмигнули за свої парти і сиділи, не зводячи очей з бляшанки на плитці. З отвору зверху бляшанки почала вириватися пара. Даррен сказав вчительці, що вода закипіла.
Міс Гармидер повернулася від чистої дошки, вимкнула плитку і зняла з неї бляшанку. Тоді вона взяла кришку й акуратно закрутила нею бляшанку. Потім поклала її на стіл і, не сказавши більше ні слова, почала розбирати свої манатки. Усі, навіть Саманта Боггіс зі своєю бандою, не зводили очей з бляшанки. Що ж усе-таки робить ця дивакувата жінка?
Якийсь час нічого не відбувалося, але раптом бляшанка ввігнулася всередину і впала на підлогу. Діти зірвалися на ноги і витріщилися на сплющену бляшанку. Далі вони зачудовано перезирнулися. Гармидер пояснила, що бляшанку розчавило тиском повітря, бо коли вона закрутила кришку, всередині було менше повітря, ніж назовні, тиск повітря назовні був більший, ніж всередині. "То ось як це робить місіс Вухокрут", — почувся тихий голос із задніх парт. Усі обернулися і подивилися на маленького веснянкуватого хлопчика Гері. Той мав на увазі її рот.
Гармидер запитала, чи учні уже вибрали костюми на Книжковий тиждень. Після тяжких зітхань і бурмотіння Мішель пояснила, що ніхто ніколи не вибирав собі тему на Книжковий тиждень, тому що місіс Вухокрут завжди сама вирішувала, кому і ким бути. "А що буде, якщо ми самі виберемо собі тему?" — запитала Лілія. Діти дуже здивувалися, а Раян сказав, що місіс Вухокрут любить книгу "Книга адрес квіткових фей", і вона хоче, щоб усі п'ятикласники перевдяглися квітковими феями.
Гармидер запропонувала дітям "Пітера Пена", бо там є капітан Гак і його пірати. Вчителька вирішила, що весь клас буде піратами. Том сказав, що дівчатка не можуть бути піратами, тому що вони занадто дівчачі. Хлопці вибухнули реготом, поки Саманта Боггіс не вискочила на свій стілець і не обвела їх лютим поглядом. Дівчинка сказала, що з дівчаток будуть кращі пірати, ніж з хлопців.
За якихось кілька секунд між дівчатами і хлопцями розгорілася справжня битва. Тим часом міс Гармидер схопила метрову лінійку і стала, вимахуючи нею, на вчительському столі, закликаючи дівчат до перемоги. Та в мить, коли запал битви сягнув апогею, двері розчахнулися, і в клас ввійшла місіс Вухокрут, пронизливо дуючи у свисток. Усі разом завмерли і подивилися на завучку. Місіс Вухокрут витріщилася на міс Гармидер. Гармидер пояснила, що тут намагаються з'ясувати, чи дівчатка-пірати кращі за хлопців-піратів, хоч вона вважає, що вони рівні.
Вухокрут дивувалася, що Лілія стоїть на столі. Гармидер пояснила, що готується стати піратом, і розповіла, що всі п'ятикласники у п'ятницю стануть піратами. Вухокрут аж нетямилася з люті, бо ж усі мали бути Квітковими феями. Вухокрут різко вдихнула, закрила рот і почала виконувати свій коронний номер. "Атмосферний тиск", — прошепотів Гері. Усі спостерігали за цим. Завуч з гордо піднятою головою вийшла з класу, гримнувши за собою дверима.
Саманта попередила Гармидер про неприємності, бо шостий клас Вухокрут завжди має бути найкращим, а якщо п'ятий буде піратами, це буде не так. Шостий клас мав тему "Римські боги і богині". Гармидер зауважила, що боги і богині звучить не надто цікаво. Вчителька сказала, що дівчатка можуть бути піратами і треба зібрати відомості про піратів: як вони жили, як вдягалися і так далі.
Усі негайно кинулися до книжкових шаф, щоби подивитися, чи є там що-небудь про піратів, а міс Гармидер приготувалася провести ранок у спокійній обстановці. Поки діти збирали необхідні їм відомості, думки міс Гармидер звернулися до завуча. Що ж це за така дивна жінка, ця міс Вухокрут, і чому всі завжди роблять те, що вона каже?
Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
3. Битва починається
Місіс Вухокрут пішла до директора Притула, щоб поскаржитися на Лілію Гармидер. Завучка розповіла, що Гармидер стояла на столі, а діти билися, а крім того, п'ятий клас планує бути піратами. Директор промимрив щось на тему того, що якраз пірати найбільше підходять учням цього класу, але, на щастя, місіс Вухокрут його не почула.
Виявилось, що Вухокрут уже всім придумала ролі. Наприклад, підготовчий клас з вчителькою місіс Пател мають стати Білосніжкою і сімома гномами.