Їхня дочка Кіті мала 7 років і ходила до другого класу. Пан і пані Рузіка та Кіті були неймовірно здивовані, бо ніколи не розмовляли з пані Бартолотті, вважаючи її дивною. Вона сказала Рузікам, що її син завтра йде до школи і хотів би спершу переглянути підручники. Пан Рузіка й пані Рузіка були виховані люди і утримались від запитань. Вони дали книжки, а коли жінка пішла, дозволили Кіті потім побігти по книжки і глянути на хлопчика.
Конрад страшенно зрадів, коли отримав читанку й підручник з арифметики. Але трохи злякався, побачивши, що Кіті помалювала сторінки. Поки син вчився, пані Бартолотті вирішила нарешті дов'язати торочки до зеленого килима. Їй були потрібні гроші, бо вона всі витратила на покупки.
Знову прийшов пан Егон, хоч була не субота і не вівторок. Він уявляв себе батьком Конрада і хотів бути якомога частіше з хлопчиком. Аптекар побачив, що хлопчик розв'язує найважчі задачі і пише та читає без помилок. Чоловік вважав, що хлопчик має піти в 3 або й 4 клас. Вони з Берті почали сперечатися, до якого класу піде син. Хлопчик зупинив суперечку і сказав, що хоче в 2 клас, бо ще дечого не знає. Наприклад, в читанці він прочитав про Святого Миколая. Пан Егон почав розповідати, але пані Бартолотті сказала, що все це вигадки. Згодом чоловік забрав Конрада на прогулянку.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Кіті Рузіка прийшла по свої підручники й дуже розчарувалась, коли почула від пані Бартолотті, що її син подався з батьком гуляти. Берті подарувала Кіті дорогу ляльку, яку купила для сина.
Ввечері пані Бартолотті зрозуміла, що не має грошей навіть на вечерю чи продукти для неї, а сина потрібно було нагодувати. І тут вона подумала, що коли пан Егон хоче бути батьком, то хай платить аліменти. І коли аптекар із Конрадом повернулися з прогулянки, вона негайно поділилася з чоловіком своїми міркуваннями. Пан Егон дав 200 шилінгів. Потім пані Бартолотті з Конрадом подалися до ресторану, а пан Егон — додому.
У понеділок пані Бартолотті повела Конрада до школи. Хлопчик вирішив, що піде відразу в 3 клас. У блакитній папці, крім усіх інших документів, було і його свідоцтво про закінчення класу (номер класу потрібно було вписати) у німецькій школі в Кайре (Конго). Конрад пояснив, що документ справжній, ніхто нічого не запідозрить. Та все-таки пані Бартолотті трохи хвилювалася.
На сходах школи їх наздогнала Кіті Рузіка і спитала хлопця, чи він теж ходитиме в 2 клас. Конрад сказав, що передумав: піде відразу в 3-ій. Ця відповідь здивувала Кіті, а Берті порадила хлопцеві бути обачним, та він і сам це зрозумів. Жінка попросила його розмовляти по-дитячому і не вживати розумних слів.
Біля дверей директора на Конрада і його маму чекав аптекар Егон у костюмі. Пані Бартолотті це зовсім не сподобалося. Втрьох вони зайшли до директорки, яка саме поспішала на урок в 3 клас. Побачивши, що батьки мають усі потрібні документи, вона прийняла Конрада в школу і взяла з собою на урок. Так хлопчик потрапив до 3 класу, а пані директорка навіть позичила йому зошита, кулькову ручку й олівця, бо Конрад не мав нічого.
У пані Бартолотті, яка боялася, що хлопця не так легко буде записати до школи, полегшало на серці. Але пан Егон тихенько постогнував. У нього болів великий палець на лівій нозі, бо пані Бартолотті в кабінеті директорки тричі наступала на нього, коли директорка назвала його "шановним паном Бартолотті", а пан Егон хотів виправити її.
Опівдні пані Бартолотті прийшла до школи по Конрада, але там уже чекав пан Егон, бо знав, що вона не пунктуальна. Це роздратувало жінку, вона насварила чоловіка, алетой витяг гроші і сказав, що дає їй решту аліментів.
Перший день у школі виявився для Конрада не дуже вдалим: коли він йшов додому, вслід йому гукали: "Бартолотті у болоті". Берті з сином і паном Егоном наздогнала Кіті Рузіка і запросила Конрада сьогодні до себе на день народження. Кіті не подобалася пану Егону, бо часто показувала йому язик, а от пані Бартолотті сказала, що хлопчик повинен з нею спілкуватися. Коли жінка прогнала аптекаря, Конрад став сумний. Пані Бартолотті сказала, що пан Егон старий зануда, але хлопчик сказав, що то його батько, і він його любить. Пані Бартолотті була змушена запевнити сина, що й вона любить Егона. І Конрад знов повеселішав.
Коли вони пообідали, пані Бартолотті вирішила, що Кіті можна подарувати іграшковий сервіз, давно колись замовлений. Перед тим, як піти на день народження, Конрад розповів, що там буде Флоріан, великий і товстий хлопчик, який кричав сьогодні "Бартолотті у болоті". Спершу пані Бартолотті хотіла заспокоїти хлопчика, а потім порадила добре врізати тому негіднику, дати йому ляпаса, тріснути по довбешці. Та Конрад не міг цього зробити, бо його цьому не вчили. Коли хлопчик пішов, жінка згадала, що в дитинстві не любила слухати напучування й показувала язика і бекала, коли приходила її двоюрідна сестра. Пані Бартолотті зітхнула, бо зрозуміла, що справа з тим дражнінням не така проста й що дуже важко буде правильно пояснити все Конрадові.
Крім Конрада, на день народження прийшли хлопці Флоріан і Антон, а також дівчатка Гіті й Міхі. Флоріан і Гіті ходили до 3 класу. Антон і Міхі ходили з Кіті до другого класу. Флоріан був на цілу голову вищий за Конрада. Гіті й Міхі ставились до Конрада приязно і усе допитувалися, чому він аж тепер приїхав до матері й чому аптекар — його батько, коли він не одружений з пані Бартолотті. Конрад не знав, що їм відповісти.
Антон ставився до Конрада неприязно. Він кривився і під столом штурхав його по нозі. Антонові Конрад так не подобався тому, що дуже подобався Кіті. Антон любив Кіті й ревнував її до Конрада. Але Конрад, звичайно, не знав про це. Потім Антон, дістаючи шматок торта, штовхнув ліктем Конрадову чашку з какао. Какао вилилось на скатертину і килим. Кіті покликала маму, Антон показав пальцем на Конрада, але дівчинка сказала, що він бреше.
Діти перейшли до вітальні, щоб погратися. Конрад виявився дуже спритним. Він перший дострибав у мішку до дверей спальні, єдиний доніс у ложці яйце до кухняних дверей і єдиний не розхлюпав ані краплі води з повної склянки, поки доніс її до дверей ванної. Це дуже розсердило хлопців, і вони загукали: "Бартолотті у болоті!". Кіті стала на захист Конрада. Коли діти почали грати у вікторину, ніхто не знав відповідей, крім Конрада. Антон і Флоріан почали називати його хвальком, копали в живіт, і дівчата шепотіли Конраду, щоб дав здачі. Але він не міг цього зробити. Міхі і Гіті сказали, що він і справді боягуз. Конрада тепер підтримувала тільки Кіті, і вони сіли гратися лялькою. Скоро Конрад захопився грою, а Кіті призналася йому, що їй ні з ким ще не було так приємно гратися. Антон щоразу вигукував: "Начувайся!". Конрад запитав Кіті, чи хоче вона, щоб він вдарив Антона. Дівчинка відповіла, що тільки якщо йому самому дуже кортить зацідити Антону. Конрада втішила її відповідь. Тепер Антон уже погрожував не тільки Конрадові, а й Кіті. Він вирішив більше не любити її.
О 6 годині діти розходилися додому. Гіті, Міхі, Антон і Флоріан були незадоволені святом і ображали Конрада. Кіті це набридло, і вона вгатила Флоріана кулаком у живіт, другим кулаком у щелепу, а ногою в гомілку. Коли вони були наодинці, Кіті сказала Конраду, що він їй справді подобається. Вони домовилися разом ходити до школи і повертатися назад, а Кіті мала захищати його від хлопців.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
На вечерю пані Бартолотті запропонувала сину тунець, кекс, солодцеві палички й солоні плетуни. Хлопець спитав, чи нормально, коли 7-річна дівчина обороняє 7-річного хлопця. Мама відповіла, що байдуже, хто кого боронить, головне, щоб боронити того, кому потрібна оборона. Коли Конрад спитав, чи інші люди сміятимуться з такого оборонця, пані Бартолотті відповіла, що не треба думати про те, що скажуть інші люди!
Коли Конрад повідомив, що Кіті його любить, мама вирішила випити за це. Та тут прийшов пан Егон і йому геть не сподобалося, що жінка п'є, а дитина вечеряє такою їжею. Він приніс для сина пачку сухих житніх хлібців, яблуко і шматок сиру. Аптекар запропонував, що забере хлопця до себе і буде його виховувати, бо жінка не вміє. Та Берті показала документи Конрада, у яких пан Егон не згадувався. Чоловік пояснив, що Конрад сам вибрав його своїм батьком, і він цей вибір прийняв. Крім того, Август Бартолотті багато років тому завіявся хтозна-куди, тому його аж ніяк не можна вважати батьком. А ще пан Егон додав, що хто платить аліменти, той і є батько. Він дав хлопчику авторучку, зошити, кольорові олівці, фломастери і шкільний ранець, бо догадувався, що пані Бартолотті ще не купила нічого. Під час суперечки, хто ж виховуватиме хлопця, Конрад заплакав, бо не знав, кого обрати. Він відчував, що любить пані Бартолотті й пана Егона також любить. Відчував, що йому стає сумно, коли вони сваряться між собою. Але пані Бартолотті мала один козир: їй подобалася Кіті, а от пану Егону — ні. Це і використала жінка, і Конрад сказав, що залишається з матір'ю. У пана Егона зіпсувався настрій, і скоро він пішов додому.
Конрад уже 3 тижні жив у пані Бартолотті. Кожного дня він йшов до школи з Кіті, яка охороняла його від Антона і Флоріана. Кіті охороняла Конрада й дорогою додому, коли вони поверталися разом. Та вона ходила до другого класу, і в понеділок, у середу й у п'ятницю в неї було на один урок менше, ніж у Конрада. Їй неважко було б почекати на нього годину в роздягальні чи біля школи. Двічі Кіті так і зробила, але це страшенно обурило її матір, і вона зчинила бучу. Пані Рузіка вважала, що дівчині боронити хлопця просто смішно.
Кіті знала, де Конрад узявся. Він їй усе розповів, і вона заприсяглася йому, що нікому не скаже про це жодного слова. Отже, в понеділок, у середу і в п'ятницю Конрадові доводилось повертатися зі школи самому. Половина класу бігла за ним назирці і ображала. Їм не подобався хлопець, бо він вмів виконувати на уроках усі завдання, завжди слухав вчительку, на фізкультурі умів виконати всі вправи, ніколи не підказував однокласникам, повідомляв учительку про порушників дисципліни.