Крістіне Нестлінґер
Маргаритко, моя квітко
Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ 1, У ЯКОМУ ТОЙ, ХТО НЕ ЧИТАВ ПЕРШОЇ ТА ДРУГОЇ ЧАСТИН ЦІЄЇ ІСТОРІЇ, МАЄ НАГОДУ ПОЗНАЙОМИТИСЯ З ЇЇ ГЕРОЇНЕЮ
Маргариті Марії Закмаєр було 17 років, вона мала сірі очі, волосся кольору спанієля, малесенький дитячий носик, зріст 170 сантиметрів, і тіло її було чудово сформоване по всій довжині. Об'єктивно Маргариту можна було назвати "дуже вродливою", а суб'єктивно вона себе теж такою вважала.
Маргаритин тато добре заробляв, мама заробляла мало, бо була соціальна працівниця. Маргаритин брат Гансик був великим 15-річним занудою з купою проблем. Маргаритина сестра Меді була маленькою 9-річною діставучкою. Маргарита жила зі своїми батьками, братом і сестрою в солідно підклеєній сімейній гармонії. Підклеєній, бо три роки тому гармонія була геть розвалилася. Батьки розійшлися, а потім возз'єднались і тепер розігрували сімейну гармонію.
Маргарита дуже подобалася хлопцям! А особливо двом істотам чоловічої статі: Гінцелю, милому хлопчині лагідної вдачі, і Флоріану, однокласнику. Флоріан був найгарнішим хлопцем у Маргаритиному класі. А на думку Ґабріели – навіть найгарнішим хлопцем усієї школи. Уже кілька років Маргарита намагалася дати лад своїм почуттям і вибрати одного з двох.
У школі в Маргарити було все гаразд, хоча вона вже і не вчилася так сумлінно, як раніше. Вона так довго була найкращою ученицею, що вчителі до цього звикли. Вони все ще вважали Маргариту "здібною дівчинкою" і ставили їй добрі оцінки. Дівчина досі мала свої звички: вона часто чухала живіт, хоча він їй і не свербів. Інколи вона тримала в роті пасмо волосся, мимоволі жуючи його. Вона любила також тягнути себе за пальці, аж поки хруснуть суглоби. А ще вона часто шморгала носом, хоч ніколи не мала нежитю.
Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ 2, У ЯКОМУ ҐАБРІЕЛА В ПОДВІЙНОМУ РОЗПАЧІ, А МАРГАРИТА МАЄ СУМНИЙ ПРИВІД ПОБАВИТИСЯ В ОФІЦІАНТКУ
Маргарита і Ґабріела їли морозиво. Подруга просила Маргариту йти з нею у басейн, бо там мав бути її новий знайомий Анатоль. Свого прізвища він Ґабріелі не назвав і номера телефону не дав. Отож, у Ґабріели був єдиний реальний шанс іще раз побачити Анатоля – піти у басейн, бо хлопець казав, що буде сьогодні там. Але надворі починався дощ, тому дівчата пішли у "Ваксельберґер". У кав'ярні, окрім Іксі, не було ні душі.
Ґабріела трохи намокла, тому витерла голову. На рушнику лишилися великі рожеві плями – фарба для волосся облізла! А дівчина завжди заперечувала, що фарбується. Попри всю делікатність Маргаритиної посмішки, Ґабріела її помітила. Вона сказала, що тут нудно, і пішла.
Іксі колись ходила з Маргаритою в одну школу. Минулого літа вона кинула навчання зі сімома "незадовільно" в табелі. Іксі почала працювати замість кельнера у "Ваксельберґері", бо старий пішов на пенсію. Це була жалюгідна робота, адже основний прибуток офіціанта – чайові, а у "Ваксельберґер" приходили переважно колишні однокласники Іксі, котрі вважали недоречним давати Іксі на чай. Вони ще й брали напої у борг, а Іксі абсолютно не вміла вимагати заборговане назад. Маргарита була одним із небагатьох платників серед постійних клієнтів.
Іксі пожалілася Маргариті, що справи у кав'ярні йдуть погано. Та й у самої дівчини були проблеми. Маргарита була щиро стурбована. Вона знала Іксі як незаморочену особу. Іксі наважилася розповісти Маргариті, що її хлопець Роберт мав якусь Адріану, яка могла заразити його СНІДом. Роберт часто зраджував Іксі, але потім вони мирилися. Тому Іксі боялася, щоб вона теж не була інфікована. А перевірятися вона не хотіла, бо була впевнена, що вже хвора.
Маргарита потішала подругу, поки не зайшли шестеро змоклих хлопців і дівчат на чолі з Отті Горнеком. Отті був однокласником Маргарити. Раніше вона ставилася до нього непогано, та за останній рік він перетворився на справжнісінького крутелика, і Маргарита намагалася його оминати. Приятелів Отті вона не знала. Іксі плакала, тому пішла сховатися в туалет. Маргарита взяла на себе обов'язки офіціантки. Отті з друзями не хотів розраховуватися. Але Маргарита була вперта, і відвідувачі таки заплатили. Іксі сиділа в туалеті, аж поки до дверей не підійшла одна з дівчат і, голосно гримаючи, почала вимагала пустити її. Тоді Іксі вийшла, налила собі подвійного джину, запалила сигарету й підсіла до Маргарити. Оскільки її мама була соціальним працівником, Маргарита запропонувала Іксі піти на консультацію для ВІЛ/СНІД-інфікованих. Іксі не хотіла, а тут раптом з'явився Роберт. Іксі питала його, чи він знайшов ту хвору дівчину і чи дізнався щось. Роберт вважав, що це все неправда. Коли Іксі відійшла, Роберт сказав, що це все просто вигадки Герберта-Кальоші.
Маргарита пішла додому. Вона заскочила трамвай, бо йшов дощ. Трамвай рушив, і мокра наскрізь Маргарита подумала: "Наступна зупинка – просто перед Гінцелевим будинком. Напевно, я сіла в цей трамвай тільки тому, що хочу провідати Гінцеля!"
Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ 3, В ЯКОМУ МАРГАРИТА СПРОСТОВУЄ ВСІ ГІНЦЕЛЕВІ АРГУМЕНТИ, ХОЧА ЦЕ АБСОЛЮТНО НЕ СВІДЧИТЬ, ЩО САМА ВОНА ЗНАЄ КРАЩЕ, В ЧОМУ РІЧ
Гінцель уже майже рік мав свій власний дуже успішний бізнес. Він працював у Bird Art. Принаймні так було написано на візитних картках. Гінцель робив модні аксесуари. Він виготовляв прикраси з пташиного пір'я: в наймайстерніший і найоригінальніший спосіб обклеював, обшивав і обліплював модне причандалля різнокольоровими пташиними пір'їнами. Цю роботу Гінцель знайшов, чи то пак винайшов, зовсім випадково. Торік він хотів зробити Маргариті на день народження розкішний подарунок. А оскільки на той момент у нього абсолютно не було грошей, то йому спало на думку занести до антиквара єдину цінну річ, якою він володів, – розкішний свічник прадіда. В антиквара він побачив велику картонну коробку, повну маленьких паперових пакетиків із пташиним пір'ям. Гінцелеві з першого ж погляду сподобалося пір'я. він купив його, бо ціна була низька. А потім тим пір'ям обшив капелюшок для Маргарити.
Ніколи в житті Маргарита не отримувала на день народження подарунка, який би приводив усіх у такий шалений захват! Навіть абсолютно незнайомі жінки та дівчата зупиняли її на вулиці або у трамваї і питали, де можна придбати таку прекрасну шапочку, і були смертельно розчаровані, коли дізнавалися, що ця розкішна річ – унікальна та неповторна, і неможливо ніде купити щось подібне. Ґабріела, Іксі й Анні Фройденталер, звичайно ж, теж негайно забажали таку саму несамовиту шапку, і добросердний Гінцель не міг опиратися їхнім проханням. А тоді Маргариті спало на думку, що пір'ям можна прикрашати не лише головні убори, але і будь-які інші аксесуари. Усіх, хто звертав увагу на прикраси Гінцеля, які носила Марагрита, вона повідомляла, що її приятель може зробити це за двісті-триста шилінгів і що вона готова прийняти замовлення. Так і почався бізнес Гінцеля. Він потроху звик клеїти пір'я за гроші. Йому це навіть сподобалось. Хлопець навіть постачав свій товар у один бутик.
Тепер Гінцель мав підстрижене їжачком волосся, носив рогові окулярі, черевики на грубих підошвах, льняну вим'яту куртку з закасаними рукавами, а під нею – шовкову футболку. І широкі штани з ґудзиками на ширінці. Він навіть пахнув дорогим одеколоном і регулярно відносив свої брудні речі до пральні, а потім навіть їх ретельно прасував. І – що раніше робив украй рідко – обрізав нігті й чистив зуби! Єдине, що не змінилося, — це метелик на щоці.
Гінцелеве помешкання було таке саме, як і тоді, коли вони познайомилися. Коли бізнес почав розцвітати, Гінцель зайняв у тому самому домі, де й жив, маленьке приміщення з входом із вулиці. Будинок належав його батькові, старому Целляндерові-Целлергаузену. І хоча той був невисокої думки про Вird Art, як, зрештою, і про свого сина загалом, але те, що Гінцель нарешті почав працювати, допомогло.
Якось Маргарита розповіла хлопцеві про проблему Іксі. Гінцель був вражений, бо знав, що в Роберта було багато різних дівчат. Але Гінцель вважав, що Іксі теж могла бути винна, бо зовсім недавно зустрічалася з якимось Крістіаном, а з ким спав він, можна лише здогадуватися. "Єдина людина з усіх, кого я знаю і котра справді може бути цілком спокійна за своє минуле, – сказав Гінцель, – це ти, Маргаритко, моя квітко. Бо ж лише абсолютна цнотливість є абсолютним захистом!"
Коли Гінцель почав говорити про їхні інтимні стосунки, тобто про їх відсутність, Маргарита вирішила йти додому. Вона вважала, що Гінцель, з одного боку, запевняє, що ні до чого її не примушує, а з іншого – постійно на неї тисне. Хлопець поклявся, що вже більше не буде починати цієї теми, тому дівчина залишилася. Вона допомагала робити прикраси. Гінцель нахилився до Маргарити і легесенько поцілував її в потилицю. "Я тебе дуже люблю", – тихо сказав він. "Я тебе теж", – пробурмотіла Маргарита.
Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ 4, У ЯКОМУ МАРГАРИТА НЕ СПРИЙМАЄ СЕРЙОЗНО ТАТОВУ СКОРБОТУ І ВИПАДКОВО РОЗБИВАЄ СЕРЦЕ МЕДІ
До півночі Маргарита допомагала Гінцелю клеїти пір'їни. Вдома мами ще не було, Меді спала, а тато сидів у вітальні й дивився телевізор. Гансик у піжамі шукав їжу на кухні. Маргарита приєдналася до брата, та нічого їстівного вони не знайшли, бо була саме татова черга купувати продукти. Вона посварилися з татом, до того ж, він дорікнув, що вона пізно прийшла. Тато почав вмовляти дочку, щоб переконала маму не ходити на свої вечірні чергування. Він не міг терпіти по понеділках і четвергах мамині вечірні чергування, по вівторках – групу психологічної підтримки, а по середах – курси підвищення кваліфікації. Маргарита сказала, що мамі подобається там, і вона не буде її ні в чому переконувати.
У ванні до Маргарити прийшов Гансик. У них виник конфлікт, і дівчина нехотячи перевернула поличку. Розбився Мікі Маус – підставка для електричної зубної щітки Меді.