Читачеві смішно, коли пані Бартолотті та пан Егон влаштовують Конрада у школу. Хоч їм легко це вдалося, пан Егон тихенько постогнував, бо у нього болів великий палець на лівій нозі, адже пані Бартолотті в кабінеті директорки тричі наступала на нього, коли директорка назвала його "шановним паном Бартолотті", а пан Егон хотів виправити її.
Також смішно зі спроб пані Бартолотті влаштувати хлопчикові повноцінний і ситний прийом їжі. Наприклад, якось на вечерю пані Бартолотті запропонувала сину тунець, кекс, солодцеві палички й солоні плетуни, а бідолашний хлопець, який звик поводитися виховано, мусив усе з'їсти.
Смішно стає у фіналі твору, де Конрад показує усе, чому його навчила Кіті: з'їжджає униз поруччям на животі і влучає мамі-замовниці в живіт, співає непристойну пісеньку, зізнається, що часто кидає в людей пудинг.
Ці смішні моменти додають комічності у серйозних ситуаціях, викривають позитивні і негативні риси характеру героїв, розважають дітей-читачів, показують, як не слід робити.