Юрій Олеша
Три Товстуни
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Частина перша
КАНАТОХОДЕЦЬ ТІБУЛ
Розділ І
НЕСПОКІЙНИЙ ДЕНЬ ДОКТОРА ГАСПАРА АРНЕРІ
Був собі доктор Гаспар Арнері, який міг здатися чарівником, бо виробляв дивовижні речі. та він не мав нічого спільного з чарівниками й пройдами, що обдурювали довірливий люд, бо Арнері був учений.
Одного разу влітку доктор Гаспар Арнері надумав вийти на прогулянку, щоб зібрати деякі види трав і жуків. Він хотів добратися до Палацу Трьох Товстунів, який стояв серед велетенського парку, довкола якого тяглися луги. Арнері рушив до міського валу, щоб найняти екіпаж, який довіз би його до палацового парку. Та біля міського валу зібрався натовп, а брама була зачинена. Натовп вирував, усі голосно розмовляли, кричали, лаялись, сварилися. Якась жінка пояснила доктору, що гвардійці палацу не випускають людей з міста, щоб вони не допомогли тим, які вже вийшли з міста і пішли до Палацу Трьох Товстунів. Адже сьогодні зброяр Просперо і гімнаст Тібул повели народ, щоб взяти штурмом Палац Трьох Товстунів.
Почулися удари гармат. Натовп кричав: "Геть Трьох Товстунів!" Разом з іншими людьми доктор виліз на башту якогось будинку, щоб спостерігати, що ж відбувається. Старому важко було підніматися, він загубив плащ і каблук від черевика. З площадки башти Арнері побачив, що гвардійці перемогли народ, схопили зброяра Просперо і відчинили браму в місто. У башту вдарив снаряд, і доктор полетів сторчака, гублячи другий каблук, тростину й окуляри.
Розділ II
ДЕСЯТЬ ПЛАХ
На щастя, доктор залишився живий. Коли він отямився, уже був вечір. Арнері йшов з площі і бачив на дорозі мертвих людей. За пів години він добувся до людних місць і здивувався, що люди тут живуть, як і раніше, і ніхто не думає, що вождя народу, зброяра Просперо, взято в полон.
Арнері чув, як люди говорять про те, що Просперо посадили в залізну клітку у Палаці Трьох Товстунів. Якийсь хлопчисько, що пробігав поруч сказав, що зброяр Просперо у клітці, а гімнаст Тібул на волі!
Раптом на вулиці з'явилася незвичайна процесія. Попереду їхали два вершники зі смолоскипами. За вершниками повільно рухалася чорна карета з гербом. А позаду йшло сто теслярів. Всі вони йшли будувати плахи заколотникам, які повстали проти влади Трьох Товстунів!
Доктор відчув, що втомлений, тому найняв екіпаж і поїхав додому.
Розділ III
ПЛОЩА ЗОРІ
Дорогою додому Арнері бачив, що у місті повно сторожі. Візник розповів, що гвардійці спалюють робітничі квартали, бо хочуть знайти гімнаста Тібула. На головній площі міста, яка звалася Площею Зорі, виявилося, що далі проїхати неможливо. При в'їзді збилося безліч екіпажів, карет, вершників, пішоходів.
Називали цю площу Площею Зорі, бо вона була оточена величезними, однакової висоти і оформи будинками і вкрита скляним куполом, що робило її схожою на колосальний цирк. Посередині купола на страшній висоті горів найбільший у світі ліхтар з назвою Зоря. Зоря освітлювала всі закутки, всі куточки й комірчини в усіх будинках, що оточували площу кам'яним кільцем.
Всі люди довилися вгору, бо там по даху рухалася маленька постать. Залізо гриміло під її ногами. Вона розмахувала плащем, утримуючи рівновагу за допомогою жовтої китайської парасольки. Це був гімнаст Тібул, який вирвався з рук гвардійців. Його вправність стала йому в пригоді. На площі з'явилися гвардійці. Тібул переступив через бар'єр і став на карниз. Він простяг руку, обмотану плащем. Зелений плащ майорів, наче прапор. З цим самим плащем, в цьому самому вбранні, пошитому з жовтих і чорних трикутників, народ звик його бачити під час вистав на ярмарках і недільних гулянках.
Тібулу треба було пробратися на протилежний бік площі − тоді він міг би втекти з Площі Зорі в робітничі квартали. Від дев'яти будинків, з усіх боків, до середини купола, до Зорі, тяглося дев'ять тросів. Тібул вирішив пройти по дроті, дістатися на протилежний дах і врятуватися.
Він ішов то дуже повільно, то раптом майже біг. Офіцер почав стріляти в нього, та його вбив один з гвардійців, якого підтримали інші: "Хай живе народ!". Та їхні противники почали стріляти в Тібула. Коли Тібул підійшов до ліхтаря, той погас. Зробилося страшенно темно і страшенно тихо. У темному куполі з'явився блідий квадрат. Усі побачили шматочок неба з двома маленькими зірочками. Потім у цей квадрат проліз гімнаст Тібул і утік з Площі Зорі.
Доктор Гаспар Арнері повернувся, нарешті, додому. Його економка, тітонька Ганімед, зустріла його на ґанку. Вона була дуже схвильована, бо доктора так довго не було вдома! Вона нікуди не виходила з дому, тож Арнері розповів їй про всі події в місті. Хоч старий був втомлений, він взяв свою шкіряну книгу і написав про все, що сьогодні відбулося. Раптом доктор побачив, як з його каміна вилазить гімнаст Тібул.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Частина друга
ЛЯЛЬКА НАСЛІДНИКА ТУТТІ
Розділ IV
ДИВНА ПРИГОДА ПРОДАВЦЯ ПОВІТРЯНИХ КУЛЬ
Другого дня на Площі Суду теслярі будували десять плах, а юрби людей прийшли подивитися. Був сильний вітер, і продавець дитячих повітряних куль піднявся з кулями в повітря. Він летів над містом, повиснувши на шворці, до якої були прив'язані кулі. Вітер гнав кулі з продавцем в бік Палацу Трьох Товстунів. І от продавця занесло в одне з розчинених вікон палацу. Чоловік потрапив у кондитерський відділ. Сьогодні в Палаці Трьох Товстунів мав відбутися парадний сніданок з нагоди успішного розгрому вчорашнього заколоту. Після сніданку Три Товстуни, вся Державна рада, почет і шановні гості збирались їхати на Площу Суду дивитися на страту.
У кухні стояв величезний торт, який скоро мали подавати, і продавець кульок приземлився якраз на торт. Кулі він досі тримав за шворку. Чоловік заплющив очі і вирішив їх не розплющувати. "Торт загинув", − сказав молодий кондитер, але старший кондитер знайшов вихід: продавця разом з кулями обліпили з усіх боків кремом і прикрасили цукатами.
Шестеро слуг подали торт у зал. Тоді продавець розплющив очі і побачив Трьох Товстунів. Вони були гладкі, сиділи на головних, найвищих місцях і їли більше за всіх. Товстуни говорили з гостями про те, що зброяра Просперо сьогодні ще не знищать, бо треба вивідати в нього плани заколотників. Гості попросили привести заколотника.
До залу ввели скутого зброяра Просперо. Його підвели до столу. Просперо був блідий. Кров запеклася у нього на лобі й скронях, під скуйовдженим рудим волоссям. Товстуни почали говорити йому, що скоро стратять його, та Просперо говорив, що не боїться: у нього голова одна, а в народу сотні тисяч голів. Просперо говорив, що селяни, робітники, шахтарі, солдати повстають проти влади Трьох Товстунів. П'ятнадцять років народ гуртує сили, тепер пробила остання година Товстунів. Розлючені Товстуни наказали вивести Просперо, а самі вирішили їсти торт. Продавець кульок уже гадав, що йому кінець, та тут почувся плач наслідника Тутті.
Наслідникові Тутті було 12 років. Він виховувався у Палаці Трьох Товстунів, ріс, як маленький принц. Товстуни хотіли мати наслідника. У них не було дітей. Все багатство Трьох Товстунів і керування країною мало перейти до наслідника Тутті. Хлопчик прибіг у зал і розповів разом зі своїм вихователем, що його ляльку зіпсували гвардійці. Сльози Тутті налякали Товстунів. Вони відклали сьогоднішню страту і скликали нараду. Судді, радники, кати примчали до палацу. А продавця разом з тортом винесли з залу. Товстуни дізналися, що 12 гвардійців підійшли у парку до хлопчика і почали називати його вовченям, а Товстунів − гладкими свинями. Потім гвардійці своїми шаблями проткнули ляльку, і ніхто їх не покарав, бо сторожа махала їм капелюхами і казала, що незабаром усі війська перейдуть на бік повстанців.
Знялася тривога. Надійні частини палацової гвардії були розставлені на чатах у палаці, в парку, біля входів та виходів, на мостах і по дорозі до міської брами. Ляльку наслідника, яка нагадувала справжню дівчинку, знайшли в парку на траві і вирішили, що її повинен полагодити доктор Гаспар Арнері. Він мав зробити це до завтрашнього дня, інакше зазнає суворої кари.
Чим же скінчилися пригоди летючого продавця повітряних куль? З зали його винесли у кондитерську, та один зі слуг впав і торт перевернувся. На щастя, у кухні були тільки кухарчуки, а трьох головних кондитерів не було. Продавець підкупив кухарчуків кульками, бо коже з ним мріяв про кульку. За це один з кухарчуків показав продавцеві таємний вихід з палацу. Цей вихід починався з величезної мідної каструлі, яка не мала дна. Тож продавець роздав своїх 20 куль, а сам уліз у каструлю, ногами наперед.
Розділ V
HEГР І КАПУСТЯНА ГОЛОВА
Тітонька Ганімед вирішила показати доктору мишу, яку зловила у мишоловку, і дуже налякалася, коли, зайшовши у кабінет, побачила у доктора нeгрa. А нeгp і доктор голосно реготали. Доктор Гаспар заспокоїв тітоньку і попросив подати їм сніданок.
Згодом Арнері з нeгpoм вийшли в місто. Доктор жив на вулиці Тіні. Звідси вони пішли на Чотирнадцятий Ринок і побачили, оголошення, що сьогодні уряд Трьох Товстунів справляє тут для народу свято. Доктор відразу зрозумів, що тут сьогодні буде свято, а на Площі Суду відбудеться страта заколотників: Товстуни хочуть відвернути увагу народу від сьогоднішньої страти.
На базарній околиці уже зібралися бідні жителі околиць: ремісники, майстрові, продавці житніх коржиків, поденниці, вантажники, старці, каліки. Обличчя людей були похмурі, всі очікували чогось недоброго. Деякі люди хотіли йти на Площу Суду, але не мали зброї, а Площа була оточена потрійним кільцем гвардійців. Люди говорили, що скоро солдати перейдуть на їхній бік, бо вночі гвардієць застрелив свого офіцера і цим він врятував життя гімнастові Тібулу.
Доктор Гаспар і нeгp підійшли до балаганів. На сцені з'явився іспанець. Він гадав, що нeгp теж актор, тому покликав його. Нeгp піднявся до завіски. Іспанець розповів йому таємницю: Три Товстуни найняли сто акторів для того, щоб вони виступали сьогодні на ринках і своєю грою всіляко вихваляли владу багатіїв і ненажер та водночас паплюжили заколотників, зброяра Просперо і гімнаста Тібула.