Невдовзі містер Гардінер знову написав листа. Там йшлося про те, що Вікхем вирішив піти з міліції і має намір вступити до регулярного війська, і серед його колишніх друзів іще й досі є ті, котрі можуть і бажають йому в цьому допомогти. Обіцяли чин прапорщика в полку далеко на півночі. Після весілля Лідія і Вікхем мали виїхати на північ, якщо перед тим їх не запросять до Лонгберна. Для місіс Беннет було жорстоким ударом те, що дочка буде так далеко. Вона вмовила чоловіка дозволити Лідії приїхати у Лонгберн перед від'їздом. Було домовлено, що тільки-но закінчиться церемонія вінчання у Лондоні, молоді поїдуть до Лонгберна.
І ось нарешті молоді приїхали. Якою Лідія була, такою вона й залишилася: нестриманою, безсоромною, шумливою, невгамовною та безцеремонною. Вікхем теж виглядав не менш упевненим у собі. Молода та її мати ніяк не могли перебалакати одна одну. Гості не могли залишатись у них довше десяти днів. Містер Вікхем уже отримав звання перед від'їздом із Лондона і мусив прибути до полку протягом двох тижнів. Ніхто, крім місіс Беннет, не жалкував, що їхні гостини були такими нетривалими. Якось у Лідії вихопилося перед Елізабет, що на її весіллі був сам містер Дарсі і приїхав він разом із Вікхемом. Це мало бути великою таємницею. Елізабет була дуже здивована, що містер Дарсі був присутнім на вінчанні її сестри. Вона написала тітці, вимагаючи пояснення того, про що обмовилася Лідія. Тітка не відмовила їй у роз'ясненнях. Вона написала, що містер Дарсі брав участь у пошуках Лідії та Вікхема у Лондоні. Гардінерам він говорив, що до цього його спонукало усвідомлення власної вини в тому, що надто мало розповідав про нікчемність Вікхема і тому не зміг унеможливити кохання та довіру до нього з боку порядних дівчат. Містер Дарсі розшукав втікачів, спочатку побачився з Вікхемом, а потім переконував Лідію повернутися додому, але та твердо вирішила нікуди не повертатися. Дарсі вирішив прискорити одруження, що про нього, як він дізнався під час першої ж зустрічі з Вікхемом, той і не помишляв. Містер Дарсі запропонував Вікхему гроші. Той хотів отримати ще більше, але, врешті-решт, змушений був виявити розважливість. Дарсі поспілкувався з містером Гардінером, і замість необхідності допомагати своїй племінниці дядько змушений був погодитися привласнити собі майбутню славу благодійника, що було йому явно не до вподоби. У кінці листа тітка просила Елізабет нікому про це не розповідати. Отож, містер Дарсі сплатив борги Вікхема, придбав йому військове звання, а Лідії призначив ще тисячу фунтів. Елізабет зрозуміла, що все це містер Дарсі зробив заради неї. Тепер вона шкодувала за кожне своє злостиве почуття до нього, за кожне своє в'їдливе зауваження в його бік.
Після від'їзду Лідії та Вікхема почала ширитися чутка, що в Недерфілд повертається містер Бінглі. Джейн переконувала Елізабет, що їй до цього абсолютно байдуже.
Бінглі з'явився у Беннетів разом з містером Дарсі. Коли чоловіки наближалися до будинку, місіс Беннет не була рада бачити Дарсі, а Джейн співчувала сестрі, адже вважала, що та ставиться до Дарсі вкрай погано. Для Джейн Дарсі залишався чоловіком, пропозицію якого Елізабет відкинула і достоїнства якого належним чином не оцінила. Але для Елізабет він був людиною, перед якою її сім'я була в неоплатному боргу.
Під час розмови Дарсі виглядав серйозним, Бінглі був задоволеним і зніченим. Місіс Беннет зустріла Бінглі люб'язно-запопадливо, а з Дарсі поводилася дуже холодно. Містер Дарсі майже не говорив. Він дивився то на Елізабет, то на Джейн, а то і взагалі – на підлогу. Елізабет помітила, що краса її сестри швидко воскресила колишню симпатію її колишнього кавалера. Коли чоловіки підвелися, щоб піти, місіс Беннет запросила їх на обід до Лонгберна через кілька днів. Жінка надіялася, що почуття містера Бінглі до Джейн воскреснуть.
Поводження Бінглі з Джейн під час обіду було таким, що не залишило сумнівів стосовно його симпатії до неї. За обідом і після нього містер Дарсі та Елізабет говорили мало.
Через кілька днів після цього візиту містер Бінглі завітав знову, і до того ж сам. Його приятель полишив його і поїхав уранці до Лондона, та збирався через десять днів повернутися. Наступного дня Бінглі знову прийшов. Місіс Беннет весь час намагалася влаштувати так, щоб він і Джейн залишилися на самоті. Одного вечора, залишившись наодинці, містер Бінглі зробив Джейн пропозицію руки і серця. Про це відразу було повідомлено містера і місіс Беннетів.
Бінглі став бувати у Лонгберні щодня; він часто приходив іще до сніданку й завжди залишавсь аж до опісля вечері. Джейн дізналася, що він не знав про її перебування у Лондоні, що він минулого листопада справді любив її і не повернувся до Недерфілда тільки тому, що був упевнений у її байдужості до нього. Невдовзі Беннетів проголосили найщасливішою родиною у світі, хоча лише декілька тижнів тому, коли Лідія втекла з Вікхемом, усі сходилися на думці, що їх неодмінно спіткає велике нещастя.
Якось уранці, десь через тиждень після заручин Джейн та Бінглі, до Беннетів приїхала леді Кетрін де Бург. Місіс Беннет, і спантеличена, і потішена прибуттям такої поважної персони, зустріла леді де Бург украй чемно. Елізабет здавалося, що леді Кетрін привезла листа від Коллінзів, але це було не так. Леді Кетрін запросила Елізабет на прогулянку, на якій повідомила, що приїхала через містера Дарсі. Вона говорила, що їй стало відомо, що скоро Елізабет вийде заміж за містера Дарсі. Його тітка заявила, що цього шлюбу не відбудеться ніколи, бо містер Дарсі має одружитися з її дочкою. Назвавши Елізабет самовпевненою вискочкою, леді Кетрін вимагала відповіді на запитання, чи заручена дівчина з містером Дарсі. Елізабет відповіла що ні. Тоді леді Кетрін почала вимагати, щоб дівчина пообіцяла, що ніколи не піде на таку домовленість. Цього Елізабет не могла обіцяти, бо вважала, що і вона, і містер Дарсі самі повинні вирішувати свою долю. Леді Кетрін поїхала навіть не прощаючись. Місіс Беннет вважала, що ця поважна леді заїхала до них просто повідомити звістки від Коллінзів. Елізабет розуміла, що про неминучість їхнього з містером Дарсі зближення леді Кетрін натякнули Коллінзи, а ті дізналися від Лукасів.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Наступного ранку батько покликав Елізабет у кабінет і розповів, що отримав листа від містера Коллінза, у якому той вітає Джейн і попереджає, що Елізабет може накликати на себе нещастя, якщо прийме пропозицію містера Дарсі, адже леді Кетрін де Бург поставиться до цього шлюбу несхвально. Містер Беннет вважав, що Коллінз щось переплутав, адже містер Дарсі дивиться на жінку лише для того, щоб забачити в ній якийсь недолік, і, мабуть, жодного разу в житті не поглянув на Елізабет. У решті листа містера Коллінза йшлося про вагітність Шарлотти. Елізабет сказала, що лист дивний, а батько вважав його сміховинним, адже знав, що містер Дарсі явно байдужий його дочці.
Невдовзі приїхав Бінглі і привіз з собою містера Дарсі. Якось на прогулянці, коли Елізабет залишилась лише з Дарсі, вона нарешті змогла подякувати йому за все те, що він зробив для їхньої родини. Він не заперечив, що зробив це заради Елізабет. Дарсі додав, що його почуття до неї не змінилися. Елізабет дала містеру Дарсі зрозуміти, що її почуття до нього змінилися, і що теперішні його зізнання вона сприймає із вдячністю та задоволенням. Незабаром дівчина дізналася, що їхньому нинішньому чудовому взаєморозумінню вони завдячували зусиллям його тітки. Леді Кетрін хотіла продемонструвати перед містером Дарсі зіпсутість та самовпевненість Елізабет, тому розповіла про свій візит до Беннетів і відмову Елізабет пообіцяти, що вона не прийме пропозиції містера Дарсі. А це дало йому певну надію щодо Елізабет.
Елізабет і містер Дарсі з'ясували усе в своїх стосунках і вирішили заручитися. Дарсі розповів їй, що признався Бінглі про свої втручання в його особисте життя, але друзі уже встигли помиритися. Дівчина передчувала, що подумають рідні, коли стане відомо про її заручини. Вона знала, що містер Дарсі не подобався нікому з них, окрім Джейн. Уночі вона розповіла сестрі про заручини, і Джейн ніяк не могла в це повірити.
Наступного ранку Бінглі знову прийшов з містером Дарсі. Це не подобалося місіс Беннет і вона попросила Елізабет знову сходити з Дарсі на прогулянку, щоб той не заважав закоханим Бінглі і Джейн. Мати вибачилась, що завдає Елізабет клопоту, адже вважала, що дочка ненавидить містера Дарсі. Під час прогулянки вони вирішили, що про згоду містера Беннета слід буде спитатися цього ж вечора. Право звернутися до матері Елізабет залишила за собою. Увечері містер Дарсі поговорив з містером Беннетом у кабінеті. Після цього батько покликав Елізабет. Містер Беннет знав, що дочка ніколи не могла терпіти Дарсі, а тепер збиралася за нього заміж. Елізабет розповіла йому про те добро, яке містер Дарсі з власної волі зробив для Лідії. Від здивування містер Беннет аж оторопів. Він розумів, що містер Дарсі в жодному разі не захоче, щоб йому повертали гроші, які він витратив на Вікхема. Пізно ввечері Елізабет розповіла матері про свої заручини. Місіс Беннет спершу не знаходила слів, але зрозумівши, якою багатою стане її дочка, почала вихваляти містера Дарсі.
Наступного дня місіс Беннет відчувала до свого сподіваного зятя таке благоговіння, що не насмілювалася звертатися до нього, крім тих випадків, коли вона мала змогу чимось йому допомогти або висловити свою шанобливу згоду з його думкою. Містер Беннет незабаром запевнив Елізабет, що його думка про містера Дарсі поліпшується з кожною годиною. Батько жартував, що він просто в захваті від своїх трьох зятів, а його улюбленцем є, звичайно ж, Вікхем.
Елізабет написала місіс Гардінер, що її припущення про містера Дарсі справдилися, адже відбулися заручини. Тим часом містер Дарсі написав леді Кетрін про своє рішення, а містер Беннет відповів Коллінзу, щоб той втішив леді Кетрін, а також радив стати на бік її племінника, бо від Дарсі їм буде більше користі. Невдовзі Коллінзи самі приїхали до Лукас-Лоджа. Леді Кетрін так розлютилася, що Шарлотта вирішила поїхати геть і перечекати, доки не втихомириться буря.