Дівчинці так хотілося "щось зробити", і вона сказала, що у нього найкраща професія на землі, адже він робить найрадіснішу справу – допомагає. Несподівано на очі лікареві набігли сльози. Він жив самотою: у нього не було дружини, а домівкою був двокімнатний офіс у пансіонаті. Він дуже любив свій фах. І зараз, дивлячись у сяючі очі Поліанни, він відчув, як чиясь рука з любов'ю лягла на його голову, благословляючи. "Нехай Бог благословить тебе, дівчинко", – зворушено сказав він.
Лікар висадив Поліанну біля дверей дому, всміхнувся Ненсі, що підмітала ґанок, і швидко поїхав геть. У вітальні міс Полі спитала дівчинку, що це за чоловік. Дівчинка відповіла, що це лікар Чилтон. Тітка запитала чи не подумав Пендлтон, що холодець послала вона. "Ні, тітонько Полі, я сказала йому, що ви не посилали холодець", – відповіла дівчинка. Міс Полі раптом спекла рака: "Ти сказала йому, що я не посилала?!!" Поліанна, почувши нагану, щиро здивувалася: "Але ж, тітонько Полі, ви так сказали!" Міс Полі зітхнула.
ЧЕРВОНА ТРОЯНДА І МЕРЕЖИВНА ШАЛЯ
Якось вітер розкуйовдив волосся міс Полі і Поліанна помітила, яке воно прекрасне. Вона вирішила зробити тітці зачіску, як робила для місіс Сноу. Тітку важко було вмовити, але досі ніхто не звертав уваги на її вигляд та зачіску, тому вона погодилася. Дівчинка посадила тітку і зробила милу зачіску з кучериками, прикрасивши волосся трояндою. Під час цього Поліанна розповіла, що написала про Джиммі своїй Жіночій допомозі, яка, можливо, зможе допомогти хлопчику.
Поліанна накинула на тітку чудову мереживну шаль, яку знайшла тиждень тому, коли допомагала Ненсі порядкувати на горищі. Тітка виглянула у вікно, і в такому вигляді її побачив лікар Чилтон, що саме проїжджав екіпажем. Тітка дуже переживала, що дівчинка виставила її напоказ.
Поліанна вибігла до лікаря Чилтона, який саме приїхав по неї, бо про це попросив Джон Пендлтон. Поліанна поїхала з лікарем, і дорогою він запитав, чи бува не її тітоньку він побачив у вікні, коли під'їздив? Дівчинка розповіла про шаль і зачіску, а лікар визнав, що тітонька – справжнісінька краля. Поліанна зраділа і сказала, що передасть ці слова тітці, та лікар попросив нізащо цього не робити. Він так і не пояснив, чому не можна казати.
ПРОСТО ЯК У КНИЖЦІ
Цього разу Джон Пендлтон зустрів Поліанну усмішкою. Він попросив пробачення за свою поведінку і подякував за порятунок у лісі і холодець. Потім хворий відправив дівчинку у свою бібліотеку, щоб вона принесла різьблену скриньку. Поліанна швидко принесла скриньку, і вони почали розглядати скарби – фантастичні речі, які Джон Пендлтон роками збирав під час подорожей. Дівчинка розповіла йому про все своє життя, а коли уже йшла додому, чоловік попросив її приходити частіше.
Вдома після вечері Поліанна розповідала Ненсі про скриньку містера Пендлтона. Ненсі дивувалася, що такий чоловік, як Пендлтон, може звертати увагу на дітей. Кухарка припустила, що Джон дружить з дівчинкою тому, що був закоханий у міс Полі Гаррінгтон. Ненсі згадала, як колись Том розповідав їй про коханого міс Полі, який досі живе в їхньому містечку. Поліанна надіялася, що Джон і тітка помиряться, але Ненсі мало вірила в таке, хіба Поліанна навчила б їх грати у свою гру і вони помирилися б.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ПРИЗМИ
Спливали теплі серпневі дні, Поліанна вчащала до великого будинку на Пендлтонському пагорбі. Джона втішали розповіді Поліанни, і дівчинка говорила й говорила. Вона тепер не сумнівалася, що Джон Пендлтон був колишнім коханцем міс Полі.
Поліанна розповідала містеру Пендлтону про тітоньку, а вдома розповідала тітці про Джона, хоч тітка майже ніколи не слухала і завше знаходила іншу тему для розмови. Подібна реакція була й тоді, коли Поліанна ставала на мову про іншу особу... скажімо, про лікаря Чилтона. З часом Поліанна відзначила, що тітонька має до лікаря особливе упередження: тітка ніколи не лікувалася у лікаря Чилтона, а її сімейним лікарем був містер Воррен.
Наприкінці серпня Поліанна в черговий раз прийшла до містера Пендлтона. У кімнаті вона побачила справжню веселку. Джон пояснив, що веселка "зайшла" через фаустоване скло термометра на вікні. Потім він наказав служниці принести великий мосяжний свічник. На цьому старовинному канделябрі була багато призматичних підвісок, які Джон відчепив і наказав вчепити на мотузку на вікні. З похмурої відпочивальні утворилася казкова країна. Скрізь танцювали блискітки: червоні й зелені, фіалкові й жовтогарячі, золотаві й блакитні. Дівчинка була надзвичайно рада. Цього разу вона розповіла Джону про свою гру, від початку до кінця, починаючи з милиць, які прислали їй замість ляльки. Джон сміявся, але його сміх був більше схожий на схлипування.
ДИВО ТА Й ГОДІ
У вересні Поліанна пішла до школи, яка подарувала їй нові враження. Не менше вражень було і в школи від Поліанни. Попри радощі нових занять, Поліанна не забувала й давніх друзів. Звичайно, багато часу вона їм приділяти вже не могла. Джон Пендлтон був незадоволений цим, а якось запропонував дівчинці переїхати жити до нього. Поліанна розсміялася і сказала, що не може покинути тітку. Чоловік розповів, що багато років тому дуже полюбив одну жінку. Він сподівався одного чудового дня привести її в цей дім, та вона не захотіла, і цей будинок став для нього купою сірого каміння, а не домівкою. Будинок потребував жіночої руки і серця − або дитячої присутності, щоб стати домівкою. А в нього − ні того, ні того. Поліанна, вважаючи, що чоловік кохав колись тітку Полі, запропонувала, щоб він взяв до себе їх обидвох. В очах чоловіка відбився жах. Дівчинка сказала: "Ви ж самі щойно сказали, що мріяли мати тітоньку Полі за шлюбну жінку, аби тут була домівка...". Їхню розмову перебив лікар Чилтон, і Поліанна пішла додому.
ЩЕ БІЛЬШЕ ДИВО
Коли Поліанна поверталася додому зі школи, її наздогнав лікар Чилтон і запропонував підвезти. Він хотів поговорити про Пендлтона, який чомусь дуже розхвильований. Дівчинка розповіла лікарю Чилтону про розмову з Джоном і про те, що Ненсі казала, що тітка Полі і Джон − колишні коханці. Поліанна планувала помирити Джона і тітку, хоч тітка досі ні про що не здогадується. Вислухавши дівчинку, лікар Чилтон дивно усміхався.
Коли дівчинка зустрілася з Джоном, то довідалася, що він був закоханий не в тітку Полі, а в її сестру, маму Поліанни. І тепер, подружившись з Поліанною, він прокинувся для життя. Він знов просив дівчинку жити з ним, обіцяв ні в чому не відмовляти, а щодо міс Полі − вважав, що вона тільки виконує обов'язок і не знає, як радіти. Поліанна ще нічого не вирішила, але раділа, що ще не розповіла тітці вигадку про те, що вони з Джоном колишні коханці. Поліанна призналася Джону, що усе розказала тільки лікарю Чилтону, але він не рахується. "Ні, тільки не лікарю Чилтону!", − чомусь вигукнув містер Пендлтон.
ВІДПОВІДЬ НА ЗАПИТАННЯ
Коли Поліанна поверталася від Джона, їй назустріч вибігла Ненсі з парасолькою, бо збиралося на дощ. Ненсі раділа, що її випровадила міс Полі, адже це означало, що тітка хвилюється за дівчинку і у неї нарешті з'явилися нормальні людські почуття. ненсі поділилася своїми здогадками, і Поліанна була дуже рада, що потрібна тітці. "Ну як я можу покинути її тепер?" − міркувала Поліанна. Тепер перед нею стояло непросте завдання пояснити все Джону Пендлтону. Особливо засмучувало те, що це все сталося через її матінку. І тут вона дещо придумала.
За першої ж нагоди Поліанна побігла до містера Пендлтона, сказала, що вона потрібна тітоньці Полі, але є чудовий вихід із ситуації − взяти Джиммі Біна, і це була б чудова "присутність дитини". Джон вважав це безглуздям, але, прощаючись, Поліанна отримала запрошення від містера Пендлтона наступної суботи завітати до нього разом із Джиммі.
ПРОПОВІДІ ТА ЯЩИК НА ДРОВА
В той час, коли Поліанна розповідала містеру Пендлтону про Джиммі Біна, преподобний Пол Форд йшов до Пендлтонського лісу, сподіваючись вгамувати неспокій в душі. Священник переживав, бо з кожним місяцем, попри всі заходи, справи в парафії йшли дедалі гірше. І от тепер він хотів придумати слова наступного недільного казання.
Поліанна, вертаючи додому від містера Пендлтона, зустріла у лісі преподобного. Довідавшись, що він не може придумати казання, дівчинка розповіла, що її батько теж був священником і його теж багато чого непокоїло. Він говорив, що на мить не лишився б пастором, якби в Біблії не було стільки радісних текстів, які починаються зі слів "Втішайтеся, Господь з вами", "Звеселяйтеся", "Радійте" тощо. Якось таткові було особливо погано, і він полічив усі такі тексти. Вийшло − вісімсот. Ці тексти наштовхнули його на думку про гру в радість. Вони з Поліанною почали грати в гру, коли їй прислали милиці, хоч тато казав, що для нього все почалося із "радісних текстів". Дівчинка розповіла священнику все про гру в радість.
Невдовзі Поліанна і священик, тримаючись за руки, спустилися з пагорба. Дівчина променилася. А ввечері в своєму кабінеті преподобний Пол Форд написав нове казання, яке починалося одним із восьмиста сонячних "радісних текстів", підказаних Поліанною: "Радійте в Бозі та звеселяйтесь, праведні, втішайтеся усі правдиві серцем".
НЕЩАСНИЙ ВИПАДОК
Якось на прохання місіс Сноу, яка забула назву ліків, Поліанна завітала до кабінету лікаря Чилтона. Дівчинка спитала, чому ж він не одружиться. Лікар дуже поважно сказав: "На жаль, не завжди все залежить тільки від нашого бажання"…
У останній день жовтня з Поліанною трапилося нещастя. Її збив автомобіль. Непритомну Поліанну занесли до її маленької кімнати. Сполотніла міс Полі і заплакана Ненсі обережно роздягли її й поклали в ліжко, а телефоном терміново покликали лікаря Воррена. Кістки дівчинки були цілі, але лікар був стурбованим, похитував головою і казав, що лише час може дати остаточну відповідь. Коли він пішов, міс Полі ще більш змарніла і зблідла. Поліанна досі не приходила цілком до тями. Увечері мала прийти дипломована медсестра, щоб доглядати її.
Лише наступного дняПоліанна розплющила очі й збагнула, де вона. Вона не могла встати і зовсім не відчувала ніг.