Тоді Міллер підвів дружину і сказав, що навколішки падати можна лише перед Богом. Коли сторожа хотіла схопити Луїзу, Фердінанд захищав її. Він вихопив шпагу і поранив кількох людей із сторожі. Тоді сам президент схопив дівчину і передав сторожі. Фердінанд сказав, що стане до ганебного стовпа разом з нею. Це не зупинило президента. Хлопець сказав, що раніше ніж батько знеславить його дружину, він проколить її шпагою. Батько і на це не зважав. Після такого син сказав, що розповість усім, яким способом батько здобув владу. Вражений президент закричав сторожі, щоб пустила Луїзу.
ДІЯ ТРЕТЯ
Вурм порадив президенту підкопатися під роман Фердінанда з боку дівчини, адже Фердінанд страшний у ревнощах, як і в коханні, тому треба збудити в ньому підозру до дівчини. Вурм придумав, що дівчина має написати любовну записку до третьої особи, і ця записка має потрапити до майора Фердінанда. А щоб дівчина написала, треба кинути її батьків у в'язницю. Тоді лист буде єдиною умовою визволення, а батько й мати будуть випущені не раніше, як уся сім'я складе урочисту присягу держати все в секреті і засвідчити обман. Президент погодився, що ідея гарна. Вурм планував і собі отримати вигоду: коли Міллери вийдуть з халепи, то вважатимуть за благодіяння, коли він запропонує Луїзі свою руку, щоб відновити її репутацію.
"Коханцем" Луїзи чоловіки придумали зробити гофмаршала фон-Кальба, недолугого підлизу. Вурм пішов складати текст любовного листа, а президент запросив гофмаршала, щоб переконати зіграти роль коханця. Гофмаршал погодився загубити злощасного листа там, де він мав потрапити майорові на очі.
Тим часом скрипаля і його дружину заарештували. До Луїзи, яка чекала батьків і нічого не знала про арешт, прийшов Фердінанд. Він запропонував дівчині тікати з країни. Хлопець навіть пропонував, щоб її батьки тікали з ними. Дівчина не погодилася, бо боялася прокляття Фердінандового батька, яка переслідуватиме їх. Вона відмовилася від союзу, який похитнув би підвалини громадянства і зруйнував загальний вічний порядок. Луїза попрощалася з хлопцем, а він подумав, що, можливо, у неї є хтось інший.
Луїза довго чекала на батьків, поки не прийшов Вурм і повідомив, що вони заарештовані. У розпачі Луїза хотіла піти до самого герцога, але Вурм переконав її, що герцог за послугу схоче отримати її. Секретар сказав, що є один спосіб, і розповів про лист. Луїза була змушена погодитися. Вона написала під диктовку любовний лист до гофмаршала, у якому насміхалася з Фердінанда, а "коханцеві" призначала побачення. Після цього дівчина мусила ще й присягнути, що цього листа написала добровільно.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ДІЯ ЧЕТВЕРТА
Фердінанд знайшов листа і не міг повірити в зраду коханої. Він думав, що саме через коханця вона відмовлялася втекти. Хлопець викликав до себе гофмаршала і дав йому листа. Поки той читав, Фердінанд зняв зі стіни пістолети. Гофмаршал хотів втекти, але хлопець примусив його взяти один пістолет. Фердінанд спитав гофмаршала, як далеко він зайшов з дівчиною. Гофмаршал налякався і сказав, що взагалі не знає цієї дівчини, а Фердінанда просто обдурили. Фон-Кальб почав говорити про батька, але Фердінанд подумав, що йдеться про батька Луїзи, який продав гофмаршалу свою дочку. Не давши фон-Кальбу розповісти правду, хлопець вигнав його.
Фердінанд пішов до батька, щоб покаятися. Старий фон-Вальтер вдавав, ніби змирився уже з коханням сина і дозволив шлюб з Луїзою. Та Фердінонду це було вже не потрібно. Батько радів, що все склалося так, які він спланував з Вурмом.
Леді Мілфорд запросила Луїзу до себе. Спочатку говорила їй, що камеристка Софі виходить заміж, тому Луїза може заступити її місце. Луїза поводилася гордо і говорила, що палаци деяких дам часто бувають місцем дуже нескромних розваг, тож чи буде приємно леді дивитися на невинну служницю з чистим серцем. Мілфорд почала відкрито ображати Луїзу і говорити, що дівчина – нещасна, а вона – всемогутня. "Я не можу бути з ним щаслива, але й ти теж не будеш. Знай це, жалюгідна! Зруйнувати чуже блаженство – це теж блаженство!", – сказала леді. Жінка стала обіцяти Луїзі гроші, тільки хай зречеться Фердінанда. Дівчина взяла леді за руку і сказала, що добровільно віддає їй хлопця. "Ви зруйнували рай двох закоханих, ви розлучили два серця, які бог з'єднав, знищили істоту, яка була для нього дорогою…", – сказала дівчина і вибігла. Аж тоді леді зрозуміла, як низько впала. Вона вирішила зректися всього і більше не бути безсилою, змученою жінкою. Жінка написала лист герцогу і викликала гофмаршал фон-Кальба, щоб відніс листа. Гофмаршал прочитав лист, де йшлося про те, що леді Мілфорд їде до себе на батьківщину в Англію. В листі вона просила герцога подарувати свою любов залитій сльозами країні і німецькому народові.
Мілфорд розпустила усіх своїх слуг, залишивши їм свої гроші, щоб поділилися. Вона сказала, що готова працювати поденно, аби тільки очиститися від ганьби.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ДІЯ П'ЯТА
Луїза написала Фердінанду листа про те, що його ввели в оману, але страшна присяга не дозволяє їй все розповісти. Дівчина просила хлопця: якщо йому вистачить мужності, вони можуть вирушити туди, де не зв'язує жодна присяга і куди не проникне жоден шпигун.
Цей лист вона дозволила прочитати батькові. Міллер ніяк не міг зрозуміти, що ж це за місце. Дочка пояснила, що це могила. Батько не хотів, щоб дочка наклала на себе руки, він почав переконувати її, що це гріх, просив зглянутися на його старість, бо Луїза – його єдина дитина. Дівчині стало жаль батька, вона присягнулася, що не покінчить з життям, і порвала лист. Батько невимовно зрадів, а Луїза попросила його, щоб їхня сім'я назавжди виїхала з міста.
Та тут до них прийшов Фердінанд. Спершу він сказав, що леді Мілфорд, найстрашніша перешкода їхньому коханню, залишила країну. Тепер він може одружитися з Луїзою і додержати свою присягу. Та потім він кинув Луїзі її листа до маршала і вимагав відповіді, чи дійсно вона це писала. Луїза сказала, що писала вона. Фердінанд не міг повірити, він вважав, що почерк могли підробити, але дівчина присяглась, що писала вона. Дівчина попросила його йти геть, але хлопець сказав, що весь палає, тож хай вона востаннє виконає його прохання – принесе склянку лимонаду.
Поки Луїза вийшла, Федрінанд дав Міллеру мішечок з золотом, пояснивши, що це гроші за ті уроки музики, які музикант йому давав. Хлопець пригадав, що вирішив вчитися музики тільки тому, що побачив колись Луїзу. Музикант втішився грошима і сказав, що буде витрачати їх для Луїзи: вона вивчатиме мови, танці, носитиме гарний одяг.
Заплакана Луїза подала майорові склянку з лимонадом. Фердінанд, перш ніж випити, попросив Міллера піти до його дому і передати камердинерові, що не зможе прийти на вечерю, бо погано почувається. Поки Луїза проводжала батька з свічкою, Фердінанд кинув у склянку з лимонадом отруту.
Залишившись на самоті з хлопцем, Луїза вислуховувала його звинувачення. Потім він випив лимонаду, залишивши трохи, і зі словами "Лимонад видихався, як твоя душа", дав випити дівчині. Як тільки вона піднесла склянку до рота, Фердінанд зблід і почав тремтіти. Він став ще неспокійнішим, назвав Луїзу повією, гадюкою, єхидною. Дівчина не образилася, навпаки, хотіла обійняти його. Вона сказала, що могла б розповісти все, але жорстока доля скувала її язик, як і її кохання, і вона мусить терпіти, коли він поводиться з нею, як з підлою розпусницею.
Фердінанд спитав, чи любила вона маршала. Дівчина не хотіла відповідати. Тоді хлопець сказав, що її час вичерпується, скоро вона стане перед богом. Фердінанд розповів про отруту. Дівчина була вражена, вона заплакала, бо залишить нещасних батьків. Хлопець сказав, що в цю подорож вони вирушать разом. Почувши це, Луїза сказала, що тепер вже не може мовчати. І розповіла, що його батько примусив її написати листа до маршала. Фердінанд схопив шпагу і вирішив вбити батька, поки отрута не почала на нього діяти. Луїза попросила хлопця простити усім.
Тільки вона померла, як у кімнату увірвалися президент, Вурм, слуги, Міллер, народ і судова сторожа. Фердінанд показав на мертву Луїзу і звинуватив у всьому батька. Міллер кинувся до дочки. Фердінанду ставало все важче говорити, але він сказав батькові, що той вкрав у нього життя, і на нього впаде кара за всі гріхи. Президент накинувся на Вурма, звинувачуючи у всьому його. Тоді Вурм сказав, що розповість усім про всі таємниці президента, і вони разом підуть до ешафота, в пекло, будуть засуджені разом.
Міллер кинув золото Фердінанду, та хлопець просить людей уриваним голосом, щоб зберегли гроші для старого, бо це така жахлива подяка за Луїзу. Хлопець, умираючи, простягнув руку батькові. Тоді президент сказав, що син простив його, і здався у руки правосуддя.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу