Діти дивилися у вікно на свої звичайнісінькі буденні велосипеди, вишикувані рядочком під стіною. Усі одночасно видали вигук захвату і з головою поринули в купу частин і деталей під ногами у міс Гармидер, а вона давала цінні поради. У класі зазвучали молотки і пилки. Деякі з дітей взяли великі аркуші паперу й почали вимальовувати дивовижні креслення своїх літальних апаратів. Міс Гармидер була настільки зайнята відповідями на запитання, що їй не вдалося просто сидіти і спостерігати. Невдовзі вона вже повзала по підлозі раптом з усіма, допомагаючи одній із конструкторських груп вирішити складну проблему, пов'язану з задньою велосипедною зірочкою і ланцюгом.
Мало-помалу літальні апарати почали набирати форму, і діти вийшли на вулицю, щоби причепити гвинти. Знадобилося море клею і купи липкої стрічки. Новозібрані велосипеди справляли дивне враження. Кожен із конструкторів по-своєму вирішив питання, як закріпити гвинт над головою пілота.
Пілоти вилізли на сидіння. Один за одним, дуже повільно й обережно вони почали їздити навколо майданчика. Лопаті гвинтів повільно оберталися в них над головами, з тихим шурхотом розтинаючи повітря. Пілоти понагиналися над кермами, щоб набрати швидкість. Крутити педалі виявилося важкою роботою. Тепер їм доводилося приводити в рух не тільки заднє колесо велосипеда, а й гвинти. Бідолашні пілоти хекали і сапали. Вони з усіх сил налягали на педалі. Вертопеди робили одне коло за одним.
На майданчику було дев'ять розчервонілих облич. Один з вертопедів уже майже піднявся в повітря. На жаль, колесо, яке майже не торкалося землі, дуже ускладнило керування, і невдовзі один з вертопедів занадто наблизився до іншого. Лопаті зіткнулися. Почувся різкий тріск, і великий шматок гвинта пронісся над майданчиком і врізався в стіну школи. Велосипеди попадали і збили ще два апарати. Решта вертопедів різко звернула вбік, щоб уникнути аварії – і зіткнулися лоб у лоб. За кілька секунд майданчик перетворився на місце катастрофи.
Та пілотам усе одно сподобалося. Раптом прибіг директор і почав сваритися. Але вчителька сказала, що це ж була його ідея. Директорові відпала щелепа. Його знову заціпило.
4. Пиріг Дружби
Коли місіс Штурх наступного ранку йшла до кабінету директора, вона вже не відчувала приступу страху, хоч не дуже розуміла чому. Вона знала, що містер Шрапнель злий. Вона усвідомлювала, що кожної миті може статися один із його вулканічних вибухів, але якимось чудом місіс Штурх більше не переживала з цього приводу.
Директор просив секретарку знайти когось іншого на місце Гармидер. Місіс Штурх закусила губу, щоб стримати усмішку, яка готова була з'явитися в неї на обличчі.
Заливчастий звук сирени наближався. Невдовзі на "швидкій" примчала міс Гармидер. Двері водія відчинилися, і на асфальт висипалася купа пластикових слоїчків, мисок, ложок і ножів. За ними з'явилася і сама міс Гармидер. Цього разу її зачіска скидалася вже навіть не на вороняче гніздо, а на цілу колонію чаплиних гнізд. Вона помітила, що містер Шрапнель з кам'яним виразом обличчя дивиться на неї з вікна, енергійно помахала йому рукою і збила дзеркальце на своїй швидкій допомозі.
Місіс Штурх взагалі не збиралася шукати іншу вчительку. На її думку, поява міс Гармидер була найкращою подією, яка сталася у Далендонській початковій школі за багато років.
А тим часом Гармидер повела дітей розвантажувати свою машину. Лілія дозволила кожному особисто увімкнути маячки і сирену. Тоді Ребекка випробувала ноші. Вейн знайшов бинти і вже ладнався було забинтувати Ребекку, але міс Гармидер сказала, що, на її думку, вчора було вже досить обв'язування.
Розвантаження "швидкої" і перенесення всіх коробочок у класну кімнату зайняло трохи часу. Дітям страшенно кортіло дізнатися, що ж там у тих слоїчках. Таємниця розкрилася дуже швидко. Вчителька оголосила, що сьогодні усі займуться куховарством і спечуть Пиріг Дружби. Ним поділяться з усіма у школі.
Міс Гармидер роздала кожному по великій пластиковій мисці. Тоді вона дістала кілька пачок борошна, кілька пляшок молока, кілька великих ложок для розмішування і брикет з дріжджами. Міс Гармидер взяла брикет у руки і почала відщипувати від нього великі шматки і роздавати всьому класу. Вчителька розповіла, що дріжджі – це такий грибок, як цвіль. Діти брали дріжджі, нюхали їх і незадоволено відвертали носи. Вчителька сказала, що кожна скибка хліба починається з дріжджів, завдяки яким тісто росте.
Клас узявся до вимішування. Дехто вимішував повільно й обережно. Інші крутили ложками в мисках із запаморочливою швидкістю, а тоді вражено виявляли, що половина вмісту мисок вихлюпнулася над стінками і розбризкалася по всьому килиму. Потім діти додали дріжджі.
Усі учні поставили готове тісто біля класного обігрівача. Міс Гармидер з кількома дітьми пішли поставити миски в інших класах. Невдовзі кожен клас у школі мав миску, або й дві чи три. Міс Гармидер навіть передала по одній мисці для містера Шрапнеля і місіс Штурх. Директор подивився на свою миску і відсунув її на самісінький край столу. Місіс Штурх вирішила, що це для неї честь.
Усі третьокласники були вкриті борошном і тістом з ніг до голови. Учні розкрили зошити і почали записувати, що вони наразі зробили, чекаючи, коли дріжджі також зроблять свою роботу.
Перша ознака успіху з'явилася через півгодини, коли Марк помітив, що тканина над його мискою піднялася булькою. Він заглянув досередини і зі здивуванням зазначив, що суміш геть-уся спінилася. "Ось що роблять дріжджі!" — схвильовано вигукнула міс Гармидер.
Діти поклали у тісто занадто багато дріжджів, не кажучи вже про цукор. Тому невеличкі шматки тканини, якими були прикриті миски, піднімалися все вище і вище, аж доки під ними не показалася бліда булькочуча маса. Це нагадувало ряд лисих голів, накритих хустками. А тоді миски почали переповнюватися. Тісто вивалювалося через вінця і вихлюпувалося на килим. Але опинившись на килимі, воно не зупинилося і росло далі. Те саме відбувалося і в інших класах. У кабінеті містера Шрапнеля пиріг виступив у похід. Він захопив весь стіл. Зараз він стікав по всіх чотирьох ніжках, прихопивши із собою кілька важливих документів.
Директор кричав до секретарки шукати іншу заміну. Вона подивилася, як Пиріг Дружби на її столі забирає зі собою телефон, відкинулася у кріслі й зареготала.
Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
5. Виявляється, не такої вже й дружби
Директор викликав Гармидер і сварився за розгардіяш. Він спробував відірвати руки від липучої мазі, яка вкривала весь його стіл. Вона клеїлася до пальців, як жуйка, і витягувалася у довгі пасма. Вчителька пообіцяла, що вся школа скоро буде чистою.
Міс Гармидер обережно пробралася назад у класну кімнату. При кожному її кроці Пиріг Дружби голосно чвакав під туфлями. Діти збилися в купку, вони були надзвичайно стривожені й налякані успіхом їхньої дріжджової закваски. Не треба було мати аж надто багатої уяви, щоби зрозуміти, що собі думає містер Шрапнель.
Міс Гармидер сказала дітям, щоб не боялися директора. Вона оголосила, що утворено загін прибиральників, і тепер знадобиться багато теплої води, мильна стружка, відра, швабри, ганчірки і пилосос.
Увесь клас став струнко, чекаючи розпоряджень. Одну групу послали за швабрами, іншу – за відрами і водою. Ще інші шукали ганчірки і мильну стружку. Троє учнів отримали бойове завдання захопити пилосос, і їм вдалося успішно доставити його на базу. На всьому шляху дітям доводилося долати страхітливий повзучий пиріг, який і далі повільно поширювався по школі.
А потім почалася важка робота. Похапавши щітки і швабри, діти кинулися у бій із тістом. Діти були з голови до п'ят вкриті піною, яка виблискувала всіма кольорами веселки, і затанцювали. Діти походжали туди-сюди, хизуючись одне перед одним, аж доки раптом не зіткнулися ніс у ніс із містером Шрапнелем.
На якусь мить директор припустив, що школу захопили прибульці з далекої галактики. Директор сказав, що позбудеться міс Гармидер, навіть якщо це буде остання річ, яку він зробить у своєму житті. Містер Шрапнель скреготнув зубами, з голосним чваканням розвернувся на каблуку і кинувся на пошуки міс Гармидер.
Діти знову почали дихати. Вони стривожено перезиралися і не хотіли, щоб вчителька пішла зі школи. З новими силами вони кинулись прибирати школу.
Тим часом містер Шрапнель з боєм пробирався по школі в пошуках міс Гармидер. Нараз він почув якесь віддалене завивання. Це Лілія Гармидер з пилососом намагалася відчистити килим від розлізлих решток Пирога Дружби. Директор закричав на вчительку, а вона кинулась відчищати його з бульбашок, бо він був увесь в піні. Пилосос загудів, засвистів, чхнув – і раптом виплюнув величезні згустки Пирога Дружби. Вони попробивали бульки і врізалися просто в груди містера Шрапнеля. Той відступав назад, доки не вперся в стіну, а тоді повільно сповз по ній на підлогу.
Міс Гармидер вимкнула пилосос і вибачилася. Вона взяла ганчірку і почала відтирати нею директорський костюм. Гармидер швиденько витерла йому носа і допомогла підвестися на ноги.
Лілія Гармидер міцно вхопила його за лікоть і повела по коридору до свого класу. Кілька неприкаяних бульбашок усе ще залишалися на стінах. У повітрі стояв сильний запах мокрого килимового покриття, під ногами чвакало, але Пирога Дружби вже не було. Діти усе прибрали.
Міс Гармидер провела директора до його кабінету. Той і далі щось бурчав на тему того, що він більше нічого не розуміє. Відтак міс Гармидер покликала місіс Штурх і попросила її зробити для містера Шрапнеля горнятко міцного гарячого чаю.
Опинившись у своєму кабінеті, містер Шрапнель став потрохи оговтуватися. Він помітив шкільний розклад і завдяки ньому повернувся до життя. Містер Шрапнель розписав усе, чим мав займатися протягом цілого тижня третій клас, а також інші класи школи. Тут був навіть щоденний розклад для самого містера Шрапнеля. Міс Гармидер уважно його прочитала і сказала, що у розкладі не написано, коли можна сходити в туалет чи висякати носа.
Містер Шрапнель вирячився на неї. Тоді вирячився на розклад. Він перечитав його ще раз, і ще.