Бідний Циннобер!
— Признайтеся, шановна панно, — сказав доктор, усміхаючись, — признайтеся, що жінки часом дуже легко піддаються дивацтвам: безоглядно задовольняючи якусь примху, яка зродилася в одну мить, вони не зважають на страждання, що їх завдають іншим. Циннобер мусить прийняти кару, але він ще доскочить і незаслуженої шани. Цим я віддаю належне вашій силі, вашій доброті, вашим чеснотам, моя дорога, найласкавіша панно.
Переказ:
Зламаний чарівний гребінець вже не діє. Залишилось вирвати чарівні волосинки, що роблять Циннобера в очах суспільства талановитим, розумним, красивим. Під час підготовки до заручин Кандиди і Цахеса Бальтазар з допомогою Фабіана вириває чарівні волосинки з голови Циннобера.
Усі враз побачили карлика таким, яким він був насправді. Маючи надію сховатися від натовпу, що реготав з "причепуреного павіана", Цахес біжить до свого палацу, де і тоне в срібному горщику.
Останні слова феї Рожі-Гожої біля померлого Цахеса пояснюють наміри чарівниці перетворити жалюгідну подобу людини на особистість, що прагнула б осягнути неосяжне.
Цитата:
— Бідний Цахесе! Пасинку природи! Я бажала тобі добра! Можливо, я помилялася, думаючи, що чудесний зовнішній хист, яким я тебе обдарувала, осяє благотворним променем твою душу і збудить внутрішній голос, що скаже тобі: "Ти не той, за кого тебе вважають, тож намагайся зрівнятися з людиною, на чиїх крилах ти, безкрила каліко, підносишся!" Але ніякий внутрішній голос у тобі не прокинувся. Твій зашкарублий, мертвий дух не зміг піднестися, ти не позбувся своєї дурості, брутальності, невихованості. Ах, якби ти залишився тільки маленьким нікчемою, невеличким, неотесаним невігласом, ти уникнув би ганебної смерті!
Переказ:
Останнє прохання жалісливої феї до Проспера Альпануса — подбати про те, щоб після ганебної смерті Цахеса вважали за того, за кого, завдяки чарам, вважали за життя. Так воно і сталося.
Ще одне благодіяння феї стосується матері карлика, Лізи: на її ділянці росте чудова солодка цибуля, і жінка стає постачальницею князівського двору, її минає бідність.
Бальтазар і Кандида справляють весілля. Казка, як завжди, має добре завершення. Але іронічний фінал "Кріхитки Цахеса" ніби звертає увагу читачів на приховану думку автора: у житті все набагато складніше.
[1] П'ядь — давня міра довжини, що дорівнювала відстані між кінчиками розчепірених великого і мізинного пальців (приблизно 20 см).
Переклад Є. Поповича
Коментар
Твір "Крихітка Цахес на прізвисько Циннобер" побудовано на антитезі — контрасті високого, прекрасного і заземлено-буденного, потворного: недосяжного романтичного ідеалу і вищої буденної реальності.
Важливою рисою індивідуального стилю Гофмана є наявність у "Крихітці Цахесі" іронії та гротеску1.
З лукавством, глузуванням, удаваною серйозністю, одним штрихом іронії автор окреслює, наприклад, стан освіти в державі через образ професора природничих наук Моша Терпіна: "Найперше він зажив великої слави тоді, коли йому після багатьох фізичних дослідів пощастило довести, що темрява настає, головним чином, через брак світла".
Романтична іронія митця була способом піднесення над недосконалим середовищем, засобом вираження авторської позиції, авторського самоусвідомлення, романтичного протистояння дійсності.
У Гофмана гротеск виступає не лише у вигляді окремих компонентів твору, як окремий художній прийом, а й як структура — творчий принцип, як основа художнього світу письменника.
Створення химерного світу, де аномально сприймаються достоїнства людини — тупа потвора Цахес як талановитий симпатичний юнак — втілює глибинні тенденції, взаємозв'язки в суспільстві. "Світ навиворіт" через гротескову форму твору виявляє істинні процеси: "хворе" суспільство втратило моральні й духовні орієнтири, а члени суспільства, засліплені облудними словами й ідеями, через своє невігластво самі породжують кумирів-цахесів, від тиранії яких і страждають.
Запрошуючи читача до свого реалістично-фантастичного світу, Гофман змушує провести досить важку розумову роботу філософського осмислення твору: письменник передбачає появу цахесів-цинноберів, що, не замислюючись, ітимуть до досягнення своєї мети "по кістках" (історія людства знає такі постаті, яких на гребінь слави вивело засліплене суспільство).
Як романтик, письменник бачить джерела їх появи в занепаді освіти, культури, духовності, що панує в навколишньому світі.
[1] Гротеск (фр. grotesque — химерний, незвичайний, від італ. grotta — грот, печера) — принцип художньої типізації, для якого характерно химерне поєднання в єдиному цілому несумісних начал — фантастичного і реального, прекрасного і потворного, трагічного і комічного, високого і низького.