Непомічені ніким Майстер і його подруга зайшли до палати №17.
Іван Бездомний нітрохи не здивувався їх появі, а дуже зрадів своєму сусідові. Коли майстер сказав, що прийшов попрощатися, Хворий засмутився. Ще він запитав прибулого, чи той дописав свій роман. Майстер відповів, що доручає це Іванові, віднині він буде його учнем. Маргарита поцілувала юнака в чоло, і вони обоє з коханим розтанули в повітрі.
Бездомний покликав санітарку Параскевію Федорівну і запитав, що сталося щойно в лікарні. Старенька щиро відповіла, що його сусід віддав Богу душу. Ця новина зовсім не схвилювала Івана. Він сказав, що знав про це і про те, що тільки–но в місті померла людина — це молода жінка.
Розділ XXXI. На Воробйових горах.
На горі виднілися три постаті на конях: Воланд, Коров'єв і Бегемот дивилися в далечінь, очікуючи когось. Поряд з ними враз опустилися Азазелло зі своїми супутниками. Воланд висловив надію, що майстер і Маргарита розуміють, що так буде краще для них.
Громонм пролунав голос Воланда:
— Пора!
Вершники скочили в сідла. Коні рвонули з місця. Позаду залишився лише туман.
Розділ XXXII. Прощання та вічний притулок.
Ніч густішала, а вершники все летіли. Маргарита зауважила великі переміни в їх зовнішності: Фагот — Коров'єв перетворився в похмурого лицаря в фіолетовому одязі; у Бегемота відпав хвіст, і він став худеньким демоном пажем; Азазелло постав у своїй справжній подобі демона — вбивці з порожнім поглядом; Воланд летів у своїй справжній подобі; навіть майстер змінився ззовні.
Нарешті шлях їх обірвався на плоскій вершині якоїсь гори. Місяць освітив білу постать, що сиділа у кріслі, а поряд неї лежав собака.
— Ваш рукопис прочитали, — звернувся до майстра Воланд.
Потім він показав митцю його героя, що дві тися чі сидить тут на площині і мріє про одне: йти разом з Га-Ноцрі місячною дорогою і розмовляти з ним про вічне. Маргарита попросила відпустити його, на що Воланд сказав, що йому вже пробачив той, з ким він так мріє розмовляти.
Майстер крикнув до постаті:
— Ти вільний!
Чоловік у білому одязі встав і в супроводі пса пішов місячним променем.
Потім Воланд показав дорогу, яка була вибрана для них, там їх чекав цілковитий спокій і товариство одне одного (цей вибір їм дав Ієшуа).
Тоді, завершивши всі справи, Воланд з почтом кинувся просто в провалля і щез. А майстер і Маргарита пішли поряд дорогою до свого вічного дому.
Епілог
Після того, як Воланд з почтом залишив Москву, по місту ще довго ширилися різні чутки і перекази. Скрізь можна було почути шепіт "нечиста сила". Слідство у справі Воланда так і не вийшло з глухого кута, справу довелося закрити.
Іван Бездомний вилікувався і тільки при повному місяці його тягнуло на Патріарші ставки, де він годинами сидів у задумі. А ще часто йому снився сусід по палаті та його вродлива кохана, що цілує Івана у чоло. Тоді спить Іван Микрлайович зі щасливим обличчям.