Трагічне явище української еміграції у новелах Стефаника ("Камінний хрест")

СТЕФАНИК ВАСИЛЬ

(1871 — 1936)

Народився в с. Русов на Станіславщині в родині заможного господаря. Навчався у Русівській і Снятинській школах, польській гімназії ум. Коломия, з 1892р. — на медичному факультеті Краківського університету.

Після закінчення університету займався літературною і громадською роботою. З 1908 р. був обраний депутатом віденського парламенту. Входив до складу у рядової делегації ЗУНР, яка приїжджала 1919р.до Києва в зв'язку з об'єднанням ЗУНР і УНР. З 1910р. ідо останніх днів жив у рідному селі з родиною.

Прозаїк. Автор оповідань і новел; що увійшли в збірки "Синя книжечка" (1899), " Камінний хрест" (1900), "Дорога" (1901), "Моє слово" (1905), "Земля" (1926). Розвивав у літературі жанровий різновид психологічної новели, у якій на передньому плані стоять почуття і переживання, настрої персонажа, викликані певними життєвими обставинами.

Трагічне явище української еміграції у новелах Стефаника

("Камінний хрест")

Найвизначнішим майстром короткої реалістичної соціально-психологічної новели в українській демократичній літературі кінця XIX — початку XX ст. був Василь Стефаник. Письменник створив вражаючу за силою впливу на читачів картину з життя сільської бідноти та наймитів, розкривши конфлікти епохи і складні душевні переживання свого сучасника.

Наскрізною темою творчості Стефаника було важке життя західноукраїнської сільської бідноти. Коли Стефаник прийшов у літературу, в поневоленій цісарською Австро-Угорщиною Галичині відбувалося швидке проникнення капіталістичних відносин на село, зубожіння і пролетаризація широких мас. Письменник найперше взявся відображати болісний процес "розселення" у селі і породжені ним душевні трагедії.

Головною темою першого періоду творчості Стефаника був складний і болісний процес розорення селян.

У той час ремісники не могли конкурувати з промисловою продукцією й розорялися. Зростали маси пролетарів, які не мали де прикласти руки. Тому пошестю ширилась "еміграційна гарячка".

Тема еміграції зачіпається у ряді творів Стефаника: "Кленові листки", "Осінь", "Мамин синок". Новела ж "Камінний хрест" цілком присвячена темі еміграції. У ній письменник розкрив ті причини, що гнали бідняків у чужі невідомі краї.

Іван Дідух наймитував, потім 10 років відбув у війську, а коли повернувся на село, батько й мати вже померли, лишивши йому завалену хату та букатку горба. Він почав господарювати на цьому горбі. Вік свій збув бідняк на тім горбі, а не вибився з нужди. Сини не хотіли лишатися після нього наймитами, вимагали "завезти" їх до землі та дати хліба. "Два роки нічого в хаті не говорили, лиш Канада та й Канада..." Спродавши усе, старий їде шукати землі й хліба, а жінці каже, що везе її в далеку могилу, що вже на горбі поставив собі і їй кам'яний хрест. Не зазнавши щастя тут, Дідух не сподівався знайти його й на чужині.

Влучно автор розповів про той хрест, бо саме хрест можна ставити на житті людським, такому важкому і невдячному, як у Івана. Чужина для нього — смертний кінець тяжкої долі.

Так влучно і точно Стефанику вдалося передати внутрішній біль героя тільки тому, що він був нерозривно пов'язаний зі своїм народом, писав картини з життя, переймався цими проблемами з великим переживанням за подальшу долю кожного селянина.