Літературний рід: Лірика.
Жанр: Вірш
Вид лірики: Пейзажна, інтимна.
Напрям, течія: Модернізм, імпресіонізм.
Віршовий розмір: Чотиристопний ямб: в рядку повних чотири стопи; закономірність – ненаголошений склад чергується з наголошеним (U_).
Сто я́ ла я́ і слý ха ла вес нý,
Вес нá ме нí ба гá то го во рú ла,
Спі вá ла пíс ню дзвíн ку, го лос нý
То знóв та є́м но-тú хо ше по тí ла.
Римування: Перехресне (АБАБ).
Рими точні: весну – голосну, говорила – шепотіла, любов – знов, надії – мрії.
Строфа: Вірш складається з двох строф по чотири рядки в кожній.
Вид строфи: Чотиривірш (катрен).
Провідний мотив, мотиви:
- Весна ‒ новий початок, джерело радості та натхнення, що розцвітають у душі.
- Тісний зв'язок між людиною і природними циклами.
- Любов до навколишнього світу.
Тема:
Відображення гармонії весняного оновлення з душевним станом ліричної героїні, яка милується звуками природи.
Ідея:
Уславлення весни, що дарує спокій, спонукає до пізнання свого внутрішнього світу.
Основна думка: людина має право на мрію про особисте щастя.
Художньо-стильові особливості:
- Ця поезія, сповнена виразними інтонаціями, має легкий та ніжний настрій.
- Вірш присвячений прагненню до кохання і фактично є зразком інтимної лірики, хоч ніде немає й натяку на стосунки ліричної героїні.
- Застосовано характерний для українського фольклору прийом паралелізму – душевні переживання ліричної героїні показані через природу.
- М'який ритм і звучання слів підсилюють враження від безтурботної весняної атмосфери.
- Фактично цей вірш ‒ автобіографічний, позаяк прообразом ліричної героїні є сама авторка.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "дзвінка, голосна пісня", "таємно-тихо шепотіла".
- Метафора: "Співала пісню дзвінку, голосну" ‒ пісня є відображенням гармонії природи і почуттів, які вона приносить.
- Персоніфікації (уособлення): "весна багато говорила, співала пісню.., шепотіла,..співала про любов, переспівала знов" ‒ живий і чуттєвий образ весни, подруги, здатної передавати емоції; "співали мрії".
- Інверсія: "стояла я", "співали мрії".
- •Анафора: "Вона мені…".
- Протиставлення: "Співала пісню дзвінку, голосну / То знов таємно-тихо шепотіла" ‒ підкреслює різноманітність емоцій, що можуть бути пережиті в одному моменті, створюючи контраст між активним і спокійним станом.
- Алітерація: насиченість дзвінкими приголосними [б] [г] [д], а також шиплячими й фрикативним [с] [ш] [щ] [в], допомагає відтворити звуки природи.
- Асонанс звуків [а] [о] та [і].
- Дієслівний ряд стояла, слухала, говорила, співала, шепотіла передає мінливість світлих почуттів героїні.
Образи та символічні образи:
- Лірична героїня щиро прагне до особистого щастя, вміє не просто слухати весну, а ніби спілкується з нею як із персоніфікованим образом.
- Весна є символом відродження фізичного й духовного стану людини, передвісником нових переживань, мрій і надій, покровителькою юності й кохання. Не дивно, що саме вона несе ідеї особистого щастя хворій дівчині.
- Образ пісні, що супроводжує все життя героїні, робить його значно прекраснішим, а погляд дівчини на все – більш оптимістичним.
Примітки та корисна інформація:
Леся Українка недужала з дитинства, але хвороба не могла стримати її душевних поривів. Зиму вона переносила фізично важче за інші пори року, тому весна для неї ставала часом мрій про майбутнє життя. Це була пора надії, яку поетка особливо цінувала.
Прекрасний вірш "Стояла я і слухала весну…" був неодноразово покладений на музику (С. Дерди, Д. Суботенка, тощо).