Літературний рід: Лірика.
Жанр: Вірш.
Напрям, течія: Неоромантизм.
Вид лірики: Пейзажна.
Рік написання: 1970.
Строфа: Вірш складається з трьох строф по чотири рядки в кожній – чотиривірш (катрен).
Віршовий розмір: Чотиристопний ямб: у рядку повних 4 стопи, закономірність – ненаголошений склад чергується з наголошеним (U_).
Са мá со бó ю рí чка ця те чé,
Ма лéнь ка рí че чка, ву зéнь ка, як до лó ня.
Римування: Кільцеве (АББА) у першій строфі, перехресне (АБАБ) – у другій та третій.
Рими точні: тече – іще, долоня – доня, кленом – здоровенно – мене, борщем – дощем, сплю – люблю.
Провідний мотив:
● Тема рідної землі, любові до рідного дому.
Тема:
Спогади ліричного героя про Батьківщину; згадка дорогої серцю річечки як невід'ємного атрибуту любого з дитинства краю.
Ідея:
Оспівування краси "малої батьківщини", висловлювання любові до маленької безіменної річки як символу рідної домівки.
Художньо-стильові особливості:
• Інтимність і простота у зображенні природи.
• Використання символічних образів для відображення глибокого емоційного єднання з родиною.
• Розповідь ведеться від імені вже дорослого ліричного героя, однак в його душі й досі простежується та мала дитина з відкритим серцем.
• Теплий настрій вірша викликає лише приємні емоції, навіює читачам світлий, солодкий спомин їхнього власного дитинства.
Художні засоби, стилістичні фігури:
• Епітети: "маленька, вузенька річечка", "Дніпра тихенька синя доня", "маленька донечка без імені", "солодкі хмарини".
• Метафори: "цвіте небо здоровенно солодкими хмаринами з дощем", "хата пахне борщем".
• Зменшено-пестливі слова: маленька, дочечка, дитинко, річечка, вузенька, тихенька ‒ додають ніжності, душевності.
• Порівняння: "вузенька, як долоня", "річечку…як тата й маму і як мед люблю".
Символічний образ:
• Річечка як символ рідної землі, безтурботного життя дитячих років.
Образи:
• Зорові: річка, долоня, город, клен, мед, тато, мама.
• Слухові: тече (річка).
• Кольорові: синій (річка).
Примітки та корисна інформація:
Рання творчість Миколи Степановича Вінграновського, до якої відноситься більша частина поетичного доробку майстра, характеризується добірним естетизмом, яскравою образністю і чуйним відчуттям прекрасного, що в поєднанні складає особливий сповідально-особистий стиль ‒ так звану неоромантичну концепцію. Його пейзажна лірика перейнята думкою про єдність природи і людини. Поетичну модель шістдесятника вирізняє органічне поєднання ідей національної самодостатності, живості духовно-історичних цінностей і виринаючого з цього мотиву саможертовного служіння Батьківщині.