Адріан Кащенко — Над Кодацьким порогом (характеристика та аналіз героїв твору)

Іван Сулима. За молодих літ козакував під час славних походів гетьмана Сагайдачного. Не любив поляків за утиски нереєстрових козаків, тому у 1630 році з кошовим Тарасом Трясилом підняв на поляків повстання. Сулима щороку ходив з охочими запорозькими козаками на чайках у Чорне море воювати турків, топити їхні галери, руйнувати городи та визволяти на волю хрещений люд. Коли Сулима став на Січі кошовим, вирішив битися з поляками на смерть. Перш ніж воювати з поляками, захопив турецьке місто Азов.

Козаки поважали свого гетьмана за хоробрість, мужність, уміння домагатися правди попри все. Іван Сулима зображений справжнім патріотом, рідним сином неньки України, який ніколи нікому не дасть скривдити її. Воював мужньо сам, умів повести за собою в бій інших: "Підемо за мною Чорним морем погуляти та запалимо люльки аж у Азові турецькому!"

Коли кошового отамана зрадили і вирішили стратити, Іван Сулима не боявся смерті, не благав пощади: "Не страхався смерті славний козак, але нудьга, мов гадюка, обмотала йому серце…" Мав надію герой на те, що колись розбрат між українцями закінчиться, забудеться зрада, настане мир у славній Україні. І вже за дванадцять років козаки повстали за свою волю, за свої права, за правду, якої так довго не могли знайти.

Цитати: "Слава про Івана Сулиму розійшлася далеко поза межами України і нарешті стала всесвітньою після того, як він, захопивши у морі на турецькій галері багато бранців, триста з них послав у подарунок римському папі, що під той час теж воювався з турками", "Велична й могутня була постать запорозького ватажка. Засмагле вітрами обличчя з великими, блискучими очима і пишними над ними бровами одбивало завзяттям, довгі вуси й трохи посивілий оселедець скрашали те обличчя ознаками досвіду й спокою, а срібна булава, що блищала у його дужій руці, нагадувала всім про велику владу запорозького кошового отамана".

Бурляй. Побратим Івана Сулими. Під час походу на Азов Бурляй отримав наказ топити турецькі галери. Їздив з гетьманом

Хвилон Джеджалик. Побратим Івана Сулими, який під час походу на Азов шукав і звільняв невольників. Джеджалик добре знав турецьку й татарську мови, бо сам був з роду татар і тільки прибився до запорожців.

Боплан. Французький інженер, який керував будівництвом Кодацької фортеці.

Козак Шпак. Невольники з Азову вибрали Шпака за отамана. Шпак десять років був на Січі Запорозькій та п'ятнадцять років пробував у турецькій неволі.

Коронний польський гетьман Конецпольський. Запеклий ворог козацької волі, прибув у Кодак з польськими панами й військом і справив у новій фортеції бучний бенкет. Вирішив узяти Сулиму зрадою.

Цитата: "Коли до Конецпольського дійшла звістка про те, що Сулима зруйнував Кодак і йде з запорожцями на Україну, він страшенно розпалився і найбільше через те, що на всю Польщу він похвалявся і королю доводив, що Кодак — фортеція непоборима. Зруйнування Кодака було йому особистою образою, бо збудування його було ділом його рук, і він завзявся, щоб звести зі світу запеклого козацького гетьмана".

Сотник Богдан Хмельницький. Оглядаючи Кодацьку фортецю, зауважив для Конецпольського те, що "все, що людина може збудувати, людина може й зруйнувати!" Конецпольський зрозумів, що Хмельницький глузує з нього.

Французький полковник Маріон. Під час зруйнування фортеці перебував там з полком жовнірів. Сулима наказав розстріляти Маріона.

Ілляш та Барабаш. Зрадники, старшини реєстрового козацтва, які пішли до запорозького табору і упевнили Сулиму, що реєстрові козаки, як і під час постання Тараса Трясила, хочуть перейти на бік запорожців. Шість тисяч реєстрових козаків увійшли в табір запорожців, гадаючи, що вони справді стають з запорожцями до спілки; старші ж реєстровиків робили своє діло: вони ввечері пили й їли разом з Сулимою, а уночі, коли той уже спав, заткнули йому рота, зв'язали руки і одвели до Конецпольського, а той зразу ж під великою вартою вирядив його до Варшави.