Богдан Лепкий — Мишка (характеристика та аналіз героїв твору)

Мишка. Головна героїня казки відмовилася жити в хаті своїх господарів, бо там панували скупість, ненажерливість, безсердечність. Здорові, сильні люди забули про честь, взаєморозуміння, милосердя. А мишка добре розуміє, що від зла ще ніколи й ніде добре не вродило. Вона піклувалася про своїх дітей і боялася, щоб "не навчилися брехати, як люди", тому й покинула хату, де мала їжу і прихисток.

   Мишка всі події пропускала через своє серце, їй шкода голодних городянок, ненагодованого немовляти. Вона вміє розрізняти справжні і несправжні цінності. Мишка постає у творі справедливою, доброю, чуйною, здатною до співпереживання. Вона зневажливо ставиться до жадності, брехні, підступності

Господар і господиня. Коли люди живуть у великих злиднях, господар по-тваринному наживається. Він каже, що й "війна на щось придається". Свої чорні справи він робить вночі, як злодій, коли все село спить. Коли люди навколо голодні, вони з дружиною "добре їдять". Грошей у нього дуже багато: ящик, у якому колись були гранати, уже майже заповнений грішми, а з голодними він і не думає поділитися. Нащо йому стільки грошей? Виникає питання, чому здоровий чоловік не на війні? Мабуть, хитрістю вдалося викрутитися. Цей чоловік страшніший ще й тому, що не поважає навіть своєї дружини. Ніколи лагідно не заговорить до неї. Він гроші їй не дає, а тиче під ніс. А коли втратив багатство, то звинуватив у цьому жінку й кинувся на неї з кулаками. Тисячі жінок і дітей у місті слізьми вмиваються, з голоду пухнуть, а господар коптить сало й м'ясо і продає таким самим, як він. Він хоче наскладати стільки грошей, як в банку. "Бог знає, коли буде друга війна",— каже він жінці.

Жінка з міста. Багато таких жінок з міста ходили селами, просячи милостиню. Ця жінка мала "обличчя, худе, худе, лиш шкура та кості", з заплаканими очима вона "говорила, мовби за труною ішла". На її руках було хворе немовля, для якого вона просила молока. Жінка розуміла, що дитина помре, тому хотіла, щоб дитина напилася хоча б перед смертю.