Василь Королів-Старий — Хуха-Моховинка (характеристика та аналіз героїв твору)

Хуха-Моховинка. Головна героїня казки, добра лісова істота, яка найбільше любила свою батьківщину. Хоч злий дід зруйнував її хатинку, поранив у ногу, вона пробачила і врятувала його у лісі під час заметілі.

До першої появи діда у Хухи-Моховинки була власна хатка, бо кожна хуха жила окремо. Моховинка була дбайлива і хазяйновита господиня, яка дбала про затишок і порядок. З іншими хухами вона була щира, дружелюбна, відкрита, доброзичлива. Усі хороші вчинки Моховинки були безкорисливі, вона робила добро з повинності, не потребувала навіть подяки, забувала лихе. Моховинка знаходила спільну мову і з іншими хухами, і з козами, і з дітьми, які любили її за всякі вигадки і цікаві ігри. Усі любили хуху, і навіть злого діда вона зуміла переконати своєю добротою, що в житті не потрібно чинити зло.

Цитати: "Її дуже жаліли й любили, але ж любили не тільки за те, що була вона манісінька, як кошенятко. Була вона добра, лагідна, плоха, звичайненька, слухняна, роботяща. А граючись з іншими малими Хухами, радо приставала на всяку забавку, до якої її кликали. І ніколи ніхто не бачив, щоб вона колись гнівалась, чи була роздратованою, або ж мала якісь примхи.", "Була вона й сама така пухка, як мох. Мала довгу вовночку, що, мов шовком, вкривала все її тільце. Сама тільки мордочка була голенька й нагадувала садову жовто-фіолетову квіточку — "братки". Та були ще в неї голенькі зісподу, рожеві лапки.", "І Хуха мріяла й удень і вночі, коли ж прийде час, що вона зможе повернутись до своєї Батьківщини.", "Тої ж миті Моховинка зникла, але ж вона ще чула, як дід щиро їй дякував.", "дід щасливо дійшов до своєї хати й з того часу почав переконувати й дітей, і дорослих, що не слід боятися маленьких, добрих та гарнесеньких Хух...", "Шкода стало Моховинці старого, безпомічного діда. Забула вона й про те, як він зруйнував її хатку та вигнав з батьківщини. Як хотів він її зарубати сокирою та на все життя зробив кривенькою."

Лісник. Доглядав великий бір, у якому жила Хуха-Моховинка. Мав ловецького пса. Хухи розбудили його, коли дід намагався зрізати сосну. Лісник здогадався, що хухи просять про допомогу, кинувся до сосни, але дід уже втік.

Дід. У казці втілює зло, але в кінці твору, після того, як хухи врятували його життя, змінюється на краще і більше не робить зла.

Цитати: "То був дід у великих повстяниках…", "— Тікайте, діти! То ж Хуха! — закричав він страшним голосом, угледівши Моховинку, й кинув на неї сокиру, щоб її вбити.", "Він збезсилів, задубів й, почуваючи, що йому надходить кінець, голосно молився. — Господи! — стогнав він. — Пробач мені мої гріхи... Я не хотів би покинути цей світ, не покаявшись... і він почав перелічувати всі злочини та кривди, що вчинив протягом свого життя."

Інші хухи. Подруги Хухи-Моховинки. Кожна з них жила в окремій хатинці. Буди добрими і завжди допомагали одна одній.

Цитати: "…кожна доросла Хуха повинна мати свою окрему хатинку. Через те вони й будують такі манісінькі хатки, що навіть удвох там не можна зручно поміститися.", "Але Хухи не можуть говорити, доки бувають невидимі. Вони тільки пищать, як мишки, або ж муркочуть, як котики. Сили вони також не мають, бо легесенькі, як пушинка, а м'якесенькі, як вата."

Хо-Суковик. Старий, мудрий і досвідчений лісовий мешканець, допомагав хухам.

Лісовик. Ще одна добра істота, до якої радив звернутися Хо-Суковик, коли дід рубав сосну.

Кози Лиска і Оришка. У їхньому хліві Хуха-Моховинка знайшла притулок. Хуха покликала дітей, щоб врятували Лиску, коли та заплуталася в сітці.

Цитати: "…дві великі білі тварини, подібні до диких кіз або сарн. Вони мали роги й довгі, як у Водяника, бороди, але дивились на неї лагідно своїми жовтими очима.", "…були лагідні, дуже співчутливо вислухали, яке трапилося їй нещастя, й самі запросили її тут лишитись та оселитись.".

Дівчинка і хлопчик. Дочка і син господарів хліва у якому поселилися Моховинка.

Цитати: "Вона була гарнесенька, білява, з блакитними очицями. І одразу сподобалась Моховинці.", "Дівчинка пестила кіз, цілувала їх в рожеві мордочки…", хлопчик: "Він був такий самий милий, як і його сестриця...", "Діти були їй дуже вдячні. Тепер вони приносили Моховинці крихітки всього того, що їм давали найсмачнішого. А Хуха, коли ніде поблизу не було когось із людей, показувалася дітям, гралася з ними, дуже їх бавила.", "Діти слухали й не могли тому йняти віри. Вони вже й caмі добре знали Хуху. Бачили вони навіч, яка вона мила, добра, плоха, нешкідлива. Знали вони, як Моховинка вболівала, коли кому була якась прикрість, пам'ятали, як вона врятувала їхню Лиску. Й тому не могли вони повірити словам злого дідa… дуже вони жаліли бідну Моховинку, скрізь шукали її, кликали, приносили їй найсмачнішої їжі."