Королів-Старий Василь — Хуха-Моховинка

"Її дуже жаліли й любили, але ж любили не тільки за те, що була вона манісінька, як кошенятко. Була вона добра, лагідна, плоха, звичайненька, слухняна, роботяща. А граючись з іншими малими Хухами, радо приставала на всяку забавку, до якої її кликали. І ніколи ніхто не бачив, щоб вона колись гнівалась, чи була роздратованою, або ж мала якісь примхи.".

"В тій хаті лежали дві великі білі тварини, подібні до диких кіз або сарн. Вони мали роги й довгі, як у Водяника, бороди, але дивились на неї лагідно своїми жовтими очима.". цей опис є портретом, бо автор зображує розмір, роги, очі кіз, а портретна деталь зображує лише одну, яскраву рису зовнішності.

Казка починається з тієї події, коли дід рубає сосну, під якою жила Хуха-Моховинка.

Оповідач на боці Хухи, бо він зображує її невинною, доброю, щирою. Вона готова прийти усім на допомогу, а дід постає жорстоким, злим, він поранив Хуху, хоч вона нічого поганого йому не зробила. Щодо Хухи оповідач вживає такі слова: мила, добра, плоха, нешкідлива, бідна Моховинка, а діда називає злим.

Це такі епізоди: коли дід хотів зрубати сосну, під якою жила Хуха-Моховинка; коли в хліві трапилося нещастя з козою Лискою; коли дід поранив Хуху сокирою; коли Хуха врятувала діда і переконала, що вона хороша.

Дід ненавидів хух, бо вважав їх Нечистою Силою, яка робить людям зло.

Реальні: лісник, дід, дівчинка і хлопчик, їхні батьки, кози Лиска і Оришка.

Вигадані: Хуха-Моховинка, інші Хухи, Хо-Суковик, Лісовик.

Носіями добра у казці є головна героїня – Хуха-Моховинка, інші хухи, Хо-лісовик, лісник, дівчинка і хлопчик. Носій зла – дід, який зруйнував хатку Моховинки, поранив їй ніжку, переконував дітей, що хухи – це нечиста сила. Свою доброту, безкорисливість, щирість Хуха-Моховинка виявляє впродовж усього твору: рятує козу Лиску, пробачає дідові все зло, яке він їй вчинив. Вона любить істот, людей і тварин, які її оточують, навіть у складних ситуаціях не засмучується, а шукає вихід...

Люди більше вірять побаченому власними очима. У казці яскравим прикладом цього твердження є дід: він не хотів вірити дітям, що Хуха-Моховинка добра і нікому не чинить зла. Коли ж він потрапив у біду і Хуха його врятувала, тоді дід повірив їй і переконався у її доброті. Також можна навести приклад дітей: вони не вірили в те, що він говорив про хух, бо на власні очі бачили, що Хуха-Моховинка хороша і врятувала їхню Лиску.

Дівчинка "була гарнесенька, білява, з блакитними очицями. І одразу сподобалась Моховинці.". Автор добирає слова зі зменшено-пестливими суфіксами, щоб показати, що дівчинка була хороша, що він ставиться до неї добре. Мені сподобався цей персонаж, бо вона любила тварин ("пестила кіз, цілувала їх в рожеві мордочки"), добре поставилася до Хухи-Моховинки, переконувала злого діда, що Хуха добра.